Розбиті шибки, бійки з поліцією та сльозогінний газ. А також — різкий запах паленої гуми та височезені стовпи чорного, важкого диму, що здатні вразити будь-якого туриста світу, крім українського. Чергова революція гідності? Не зовсім так, бо зовнішня подібність не завжди означає подібну суть.
Винним в усьому вкотре виявився інтернет. Світова мережа надає нові можливості зорганізуватися революціонерам та комерсантам, артистам та звичайним громадянам. Хто не хоче платити офіційно й дорого, легко знаходить альтернативу. Зокрема — й у царині таксі, де донедавна ринок у Парижі чітко розподілявся між двома підприємтсвами : Taxi Bleu та G7 . Майже монополія з однаковими, вельми високими цінами для клієнтів.
П’ять років тому, не зовсім офіційно, в Парижі запрацювала американська модель UberPop. Це — система приватних водіїв з дуже помірними цінами, але без ліцензій офіційних таксистів та обов’язкових соціальних виплат на користь держави. Таксисти вважають це “нечесною конкуренцією” та на різні способи домагаються заборони діяльності для UberPop. Зокрема і ось таким, радикальним способом. “UberPop не створює робочих місць, а руйнує існуючі, – каже Рено Байєль з такстистської профспілки. – Кожні три такі приватники, які “грачують” у вільний від роботи час кілька годин на тиждень, позбавляють роботи одного ліцензованого шофера.”
В UberPop кажуть, що це не зовсім так. “Коли таксист іде на пенсію або з професії, за французьким стандартом, він завжди продає ліцензію, – каже Ліонель, координатор мережі. – Таксистів у Парижі хронічно бракує, інакше нам би не знайшлося місця на ринку. Отже, робочі місця залишаються. Але заробітки, можливо, зменшуються. Ось це і є правдива причина гніву.”
У четвер у акції протесту взяли участь понад 2800 тисяч таксистів. Корпоративний інтерес, звичка до високих соціальних гарантій… У Франції цим не здивувати. “Чому водії UberPop повного набору податків не платять, а я плачу? – обурюється Марйон, викладачка одної з паризьких шкіл. – Якщо вони не віддають державі гроші на численні соціальні програми, отже, я та такі як я мусять платити і від них, і від себе. Я не згідна!”
Втім, крім прихильників принципу “справедливості для всіх, хоч і на власну шкоду”, у Парижі мешкають також і прагматики. “Я користуюся тільки послугами UberPop, коли їду в аеропорт, – каже Мішель, який проводить у відрядженнях половину свого життя. – Кожна поїздка — це для мене економія 30 євро. Чому цим нехтувати?”
Читайте також: Донецький джихад французьких радикалів
Тільки за останній рік проти UberPop було відкрито 420 судових проваджень. У жовтні підприємство засудили до 100 000 євро штрафу, за “повідомлення завідомо неправдивої інформації”. Компанія подала апеляцію, і саме це дозволяє їй працювати далі. Судові слухання розпочнуться в жовтні. Але таксисти вже хочуть виштовхати ненависного конкурента зі свого шляху. Як не довгими правовими процедурами, то силою. Чим український Майдан — не приклад?
Міністр внутрішніх справ, соціаліст Даніель Казанова зустрівся з таксистами та заявив, що повністю їх підтримує. Пообцяв публічно, через прес-реліз, що домагатиметься заборони дешевших конкурентів. Правники UberPop, зі свого боку, сподіваються, що зуміють відстояти “право на вільне підприємництво у вільній країні”. Американські засновники поскаржилися до ЄС. Протистояння триває.
“Ситуація ілюструє, наскільки наші політична та правова свідомість не встигають за глибинними, швидкими змінами, що їх вніс у життя модерної людини інтернет, – вважає соціолог Ерік Гарсіа. – Якщо провести паралелі з Україною, можна сказати, що у нас нині відбувається такий собі таксистський антимайдан: шини палять якраз супротивники свободи. Економічної, звичайно, але все одно свободи.”
Читайте також: Потенціал у потенціалі
Важко, звичайно, уявити, щоб у Парижі забуяла справжня таксистська революція. Не той масштаб, не той ресурс, не той виклик… Шини шинами, але багато хто розуміє: щедра соціальна система Франції коштує неймовірно дорого. Світова конкуренція ламає звичні та комфортні протекціоністські схеми. Люди все більше організовуються за горизонтальним принципом, де перемагає прагматика. Смерть дрібних цехових монополій — лише питання часу. З тою відмінністю від України, що правова держава створює принаймні шанс на цивілізовану евтаназію.