Експерти стверджують, що, незважаючи на певні досягнення глобального правозахисного руху, уряди багатьох країн досі виправдовують порушення прав людини, прикриваючись захистом державних інтересів. Щонайменше у 18 країнах зафіксували військові злочини або недотримання так званих законів війни, ще у 131 — випадки тортур та жорстокого поводження з людьми. У 119 країнах зафіксували випадки порушення свободи слова, зокрема через закриття ЗМІ та залякування журналістів, а владу 62 країн критикують за утримання політв'язнів. Крім того, у судах 93 країн відбувалися несправедливі процеси, а законодавство 78 держав передбачає кримінальну відповідальність за гомосексуальні стосунки. Загалом у багатьох регіонах правозахисники констатували суттєвий регрес у сфері дотримання прав людини та забезпечення громадянських свобод.
Звіт Amnesty International за 2014 рік складається з п'яти загальних регіональних оглядів та містить окремі висновки щодо 160 країн світу та окремих територій. Експерти організації досліджували проблеми мирного населення під час військових конфліктів, терористичних актів та інших загроз суспільній безпеці, випадки катування та негуманного поводження з людьми, дотримання громадянських прав та свобод, проблеми мігрантів, ситуацію з правами жінок, національних меншин, представників ЛГБТспільноти тощо. Щодо загальносвітових тенденцій, найбільше занепокоєння правозахисників викликають випадки порушення міжнародного гуманітарного права, яке передбачає захист цивільного населення під час військових конфліктів.
Близький Схід та Північна Африка
Amnesty International наголошує, що саме мирні мешканці становлять переважну більшість загиблих внаслідок бойових дій у цьому регіоні. Зокрема, це стосується конфліктів у Сирії, який за останні чотири роки забрав життя понад 200 тисяч осіб, та Секторі Газа, де у липні атака ізраїльських силовиків спричинила загибель 2 тисяч палестинців, серед яких щонайменше півтори тисячі були цивільними.
Народні повстання в Єгипті, Тунісі, Лівії та Ємені, відомі як Арабська весна, не виправдали сподівань правозахисників на ефективні зміни в цих країнах. За останній рік лише в Тунісі зафіксували незначні зрушення – після обрання в листопаді нового парламенту влада країни здійснила деякі кроки задля покарання винних у порушенні прав людини. Натомість нова влада Єгипту продовжує репресії не лише проти Братів-Мусульман та їх прибічників, але й проти громадських активістів, працівників ЗМІ, правозахисників, серед яких тисячі ув’язнених та сотні засуджених до страти.
З приходом до влади в Ірані Хасана Рухані правозахисники сподівалися, що його адміністрація запровадить необхідні реформи в галузі прав людини, однак до кінця 2014 року в країні не відбулося суттєвих змін. Лібералізація режиму, запропонована адміністрацією Рухані, викликала негативну реакцію з боку консерваторів в парламенті. В країні досі здійснюють страти, в тому числі неповнолітніх, застосовують тортури. Влада обмежує свободи громадян, вдаючись до затримання активістів, правозахисників, журналістів. Жінки залишаються об’єктом дискримінації законодавчо і на практиці.
З активізацією збройного конфлікту між урядовими силами безпеки і бойовиками Ісламської Держави суттєво погіршилася ситуація з правами людини в Іраку. Бойовики ІДІЛу продовжують вчиняти військові злочини, включаючи етнічні та релігійні чистки, масові вбивства тощо. Уряд практикує утримання під вартою без пред'явлення обвинувачення або суду, застосовуючи катування та інші види жорстокого поводження. Суди продовжують виносити смертні вироки, в основному через звинувачення у тероризмі, а в камерах смертників перебували понад тисячу осіб.
Азія та Тихоокеанський регіон
Збройні конфлікти тривали в низці країн регіону – в Афганістані, Пакистані, М'янмі і Таїланді. Незважаючи на деякі позитивні зрушення в 2014 році, зокрема обіцянки урядів низки держав поліпшити ситуацію з правами людини, загалом експерти відзначили тенденцію до регресу – в основному через безкарність, дискримінацію і насильство щодо жінок, застосування тортур і смертної кари, жорсткі обмеження свободи слова і зібрань, тиск на громадянське суспільство, правозахисників та працівників ЗМІ.
В Північній Кореї сотні тисяч людей, як і раніше, залишаються в ув’язненні, багато з них – без пред'явлення звинувачень. Пересування всередині країни та виїзд закордон залишаються обмеженими, доступ до інтернету також – замість цього запровадили внутрішній «інтранет».
Застосування тортур, жорстокого поводження та смертні вироки є досі поширеними в Китаї. Крім того, ця країна є основним виробником та експортером обладнання для силовиків – від дозволеного законом сльозогінного газу до заборонених електрошокерів.
У грудні в Пакистані напад талібів на державну школа в Пешаварі спричинила загибель 149 людей, 132 серед яких – діти. Інцидент визнали найсмертоноснішим терактом в історії держави.
Протягом року в Афганістані, за даними місцевих медіа, загинули семеро журналістів, ще 20 зазнали нападів. Особливо небезпечно було висвітлювати виборчу кампанію.
Деякі країни, такі як Малайзія та Австралія, порушили
Міжнародну заборону на примусове виселення біженців та осіб, які шукають притулку до країн, де їм загрожують серйозні порушення прав людини.
Африка
За останній рік у Південному Судані — найновішій державі світу — через конфлікт між урядовими силами та опозицією загинули десятки тисяч мирних жителів, 2 мільйони залишили свої домівки. Відповідальність за військові злочини і злочини проти людяності, скоєні у цій країні, правозахисники покладають на обидві сторони.
У Центральноафриканській Республіці понад 5 тисяч людей загинули від рук сектантів, незважаючи на присутність міжнародних миротворчих сил.
На півночі Нігерії орудують бойовики угруповання Боко Харам, однак урядові сили безпеки влаштовують жорстокі розправи над людьми, підозрюваними у співпраці зі згаданою організацією. Свідчення цих злочинів Amnesty International оприлюднила в серпні — на відеозаписах зафіксовані масові захоронення жертв урядових розправ.
Загрозу з боку радикальних збройних угруповань зазнали й інші африканські країни – Кенія, Сомалі, Нігерія, Малі, і країни регіону Сахель.
Крім того, в багатьох африканських зафіксували тенденції до репресій і придушення політичних свобод. Надмірну силу у відповідь на
демонстрації і протести застосувала влада Анголи, Буркіна-Фасо, Чаду, Гвінеї, Сенегалу, Того та інших країн.
Північна та Південна Америка
Президент США Барак Обама визнав, що Штати застосовували тортури у відповідь на теракти 11 вересня 2001 (9/11), але не зробив жодної заяви щодо відповідальності винуватців чи компенсацій жертвам. Станом на кінець 2014 року США утримували під вартою у в’язниці Гуантанамо (Куба) 127 осіб, більшість з яких доставили туди без суду і слідства, а шестеро повинні постати перед судом після висунутих вимог військової комісі та уряду щодо їх подальшої страти. Незважаючи на те, що Сполучені Штати залишалися єдиною державою Північної Америки, яка використовувала смертну кару, за останній рік в країні посилився рух проти використання такого методу покарання.
Також Amnesty International повідомляє про зникнення у вересні 43 мексиканських студентів, зважаючи на те, що загальна кількість викрадених та зниклих безвісти осіб у цій країні з 2006 року сягає понад 22 тисячі. Правозахисники наголошують, що, незважаючи на загальноприйняте уявлення про те, що викраденнями займаються кримінальні угруповання, існують свідчення причетності до цього поліції та інших силових структур, які нерідко діють спільно зі злочинцями.
Крім того, до погроз та насильства проти протестувальників вдавалася влада Бразилії, Канади, Чилі, Еквадору, Гватемали, Гаїті, Мексики, Перу, США, Венесуели тощо.
Європа та Центральна Азія
Правозахисники привертають увагу громадськості до проблем переміщених осіб, загальна кількість яких цього року вперше з часів Другої світової війни сягнула 50 мільйонів. За даними організації, країни ЄС за невеликими винятками неохоче приймають біженців. Показовим в цьому плані є конфлікт у Сирії – держави Євросоюзу висловили згоду прийняти лише 36300 з 380 тисяч сирійських переселенців, зареєстрованих ООН. Німеччина запропонувала 20 тисяч місць, в той час як Великобританія, Франція, Італія, Іспанія та Польща разом, із загальною кількістю населення в 250 мільйонів – лише 2 тисячі.
У звіті Amnesty International зазначають, що за 2014 рік щонайменше 3400 мігрантів загинули, намагаючись перетнути Середземне море на шляху з Африки та Сходу до європейського узбережжя, причому не в останню чергу це відбулося через відмову деяких держав ЄС проводити ефективні пошуково-рятувальні операції.
За даними організації, через загострення економічної кризи та непевність щодо політичного курсу в низці країн ЄС до влади прийшли право- та ліворадикальні популістські партії. Націоналістичні, а подекуди приховані ксенофобські ідеї знайшли своє відображення у запровадженні більш жорсткого міграційного законодавства та поширенні недовіри до політики, яку провадить Євросоюз.
В Угорщині з правлячою партією Фідеш пов’язують придушення низки НУО, які критикували владу. Офіційно таким громадським організаціям закидають діяльність в інтересах іноземних урядів та звинувачують у фінансових порушеннях.
Експерти звернули увагу на ситуацію в Туреччині, де на президентських виборах у серпні перемогу здобув Реджеп Ердоган, незважаючи на низку пов’язаних з ним та членами його сім’ї корупційних скандалів. У грудні кількох турецьких журналістів затримали через розслідування корупційних схем, що їх використовує влада країни.
Крім того, комітет Сенату США з питань розвідки оприлюднив вражаючі факти щодо порушень прав людини під час виконання програми ЦРУ із затримання за участі низки європейських країн. Випадки викрадень, незаконного утримання під вартою, тортур та жорстокого поводження із затриманими зафіксували у Великобританії, Швеції, Македонії та Італії. Правозахисники також повідомляють про причетність до цього Польщі, Литви та Румунії, однак в жодній зі згаданих країн не притягнули до відповідальності винуватців злочинів. Крім того, колишній президент Польщі визнав, що на початку 2000-х років в країні була розташована таємна в’язниця ЦРУ. Двоє колишніх ув’язнених подали скарги в Європейський суд, який визнав Польщу винною у порушенні Європейської конвенції з прав людини, однак уряд країни попросив повторного розгляду справи Верховною Палатою Євросуду, тож станом на кінець 2014 року остаточного рішення ще не було.
Також правозахисники висловлюють занепокоєння через стан свободи слова в РФ – зокрема, йдеться про засилля антиукраїнської та антизахідної пропаганди в російських ЗМІ та переслідування НУО і громадських активістів. У звіті наголошують, що боротьба з громадянськими свободами в Росії посилилася з поверненням до президентства Владіміра Путіна. Крім того, занепокоєння викликає ситуація з безпекою на Північному Кавказі, де у грудні сили, лояльні до лідера Чеченської республіки Рамзана Кадирова, влаштували розправи над сім’ями повстанців-учасників атаки на Грозний.
В Білорусі суворе законодавство по суті забороняє протести. Учасникам мирних демонстрацій загрожує затримання через «дрібне хуліганство» та «непокору правоохоронцям». Крім того, протягом року в цій країні, незважаючи на звернення Комітету ООН з прав людини, стратили щонайменше трьох людей. Загалом Білорусь залишається єдиною країною в регіоні, де застосовують смертну кару.
Авторитарні уряди закріпилися й в інших пост-радянських країнах – Казахстані, Туркменістані, Таджикистані, Узбекистані, Азербайджані. Amnesty International визнає, що влада Азербайджану утримує 23 в'язнів сумління, серед яких блогери, політичні активісти, лідери громадянського суспільства та правозахисники.
Як і раніше, дискримінація продовжує впливати на життя мільйонів людей в регіоні. Зокрема, йдеться про упереджене ставлення до представників ромської національності, мусульман та ЛГБТ-спільноти. Крім того, є досі поширеними прояви антисемітизму. Експерти Amnesty International зазначають, що із зростанням лояльності до представників ЛГБТ-спільноти на Заході гомофобія набуває масштабніших проявів на Сході. Зокрема, в Росії ЛГБТ-активістам фактично заборонили проводити будь-які публічні заходи. Закон, що забороняє «пропаганду нетрадиційних сексуальні відносини» прийняли в Киргизстані. Також низку порушень прав представників ЛГБТ-спільноти зафіксували в державах Східної Європи та на Балканах, однак правосуддя цих країн переважно проігнорувало такі інциденти.
Україна
Щодо ситуації в Україні, правозахисники наголошують, що злочини, скоєні силовиками проти протестувальників на Майдані, залишилися непокараними, а розслідування інцидентів просувається вкрай повільно і по суті є неефективним. Зокрема, у звіті Amnesty International повідомляють про щонайменше 85 загиблих серед активістів, 15 – серед силовиків та сотні поранених. Організація також визнає, що анексія Росією Криму відбулася за участі російських військових формувань, а згодом ЗС РФ залучили до протистояння на Сході України.
Крім того, експерти підкреслююють, що в окупованому Криму проукраїнські активісти та представники кримськотатарського народу зазнають переслідувань з боку самопроголошеної влади, а в зоні бойових дій на Донбасі систематично відбуваються порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини загалом.
.jpg)
