Після кількамісячних дебатів, вичерпавши всі альтернативи, Європейський центральний банк (ЄЦБ) 22 січня оголосив нарешті про запровадження масштабної програми кількісного пом’якшення. Він планує витрачати €60 млрд ($70 млрд) щомісяця принаймні впродовж 19-місячного терміну, інтенсивно скуповуючи держоблігації на додачу до наявного плану придбання забезпечених облігацій та забезпечених активами цінних паперів (наразі приблизно на €10 млрд за місяць). Відповідно до спеціальних правил проводитиметься купівля облігацій країн, які отримали фінансову допомогу, на кшталт Греції. Будь-які збитки, пов’язані зі скупленим суверенним боргом, лягатимуть на плечі національних центральних банків.
Кількісне пом’якшення (тобто створення грошей для купівлі фінансових активів, зокрема й суверенних боргових зобов’язань) уперше було застосоване Банком Японії на початку 2000-х; Федеральна резервна система США і Банк Англії задіяли цей механізм для подолання наслідків фінансової кризи 2008 року. ЄЦБ використав його тільки тепер через затяжну антипатію до кількісного пом’якшення Німеччини.
Європейський центробанк упроваджує його через кволий стан економіки ЄС. Відновлення після двозначної рецесії в гострій фазі кризи євро було слабким і переривчастим. Млявий попит зумовив наднизьку інфляцію: ціни на основні продукти впродовж року до грудня зменшилися на 0,2%, а базова інфляція (без урахування волатильних складових на зразок продовольства й енергії) становила 0,7%. Фінансові ринки вже не вірять, що ЄЦБ зможе повернути інфляцію до запланованих майже 2% у середньостроковій перспективі. Його попередні зусилля, спрямовані на стимулювання економіки (а ЄЦБ став першим великим центробанком, який запровадив від’ємні відсоткові ставки), виявилися недостатніми.
Застосування кількісного пом’якшення у США та Британії включало елемент «жаху і трепету», позаяк фінансовим ринкам нові заходи не були знані на момент їх запровадження в обох країнах. Як результат – дохідність за облігаціями різко впала. А тепер, навпаки, ринки давно чекають на кількісне пом’якшення від ЄЦБ. Тому емітенти суверенних облігацій, особливо проблемні країни Південної Європи, пожвавилися вже давно. Наприклад, за 2014 рік відсотки за десятирічними облігаціями Португалії впали на 3,5 пункту – від 6,2% до 2,7% (виняток тут Греція, де через страх політичної кризи й навіть можливого виходу країни з єврозони після виборів 25 січня відсотки знову останнім часом зросли). Отже, ефект кількісного пом’якшення буде обмеженим.
Іще одна відмінність між кількісним пом’якшенням у єврозоні та США зумовлена, зокрема, природою їхніх фінансових систем. В Америці компанії набагато більше залежать від ринків капіталу, а тому вони неабияк виграли, коли зниження дохідності державних облігацій підштовхнуло інвесторів до ризикованіших активів, як-от корпоративні облігації. У єврозоні панівну позицію в забезпеченні фірм капіталом займають банки, тож пожвавлення на європейських ринках капіталу дасть тамтешньому бізнесу менше вигоди.
Читайте також: …І забирайте свої долари!
У єврозоні кількісне пом’якшення, мабуть, відбуватиметься у двох основних напрямах. Один із них – це «сигнальний» ефект. Узявши такий курс, ЄЦБ посилає чіткий знак ринкам і компаніям, що має намір наблизити інфляцію до 2%. Другий – через обмінний курс. Євро вже падає з минулої весни. Дальше ослаблення єдиної валюти цілком імовірне.
Через усе це спроба ЄЦБ запустити кількісне пом’якшення бачиться відмінною від тих програм, які запроваджували ФРС та Банк Англії в розпал кризи, й більше нагадує політику Банку Японії, що бореться з підступнішою загрозою дефляції. Як і у випадку з нещодавнім скуповуванням Токіо облігацій, основний ефект європейського кількісного пом’якшення буде помітний, очевидно, на обмінному курсі. Турбує лише те, що і Японія на початку 2000-х, і ЄЦБ зараз надто пізно вдалися до цих заходів.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com