Експерт зауважує, що попри те, що представники теперішньої української влади декларують позаблоковий статус України, вони «істотно зміцнили співпрацю з НАТО протягом останніх трьох років».
Так, у вересні, український фрегат «Гетьман Сагайдачний» приєднався до антипіратської операції НАТО «Океанський щит» біля берегів Сомалі, крім того Україна не тільки вирішила збільшити свій внесок у місії у Косово KFOR та операції ISAF в Афганістані, а й випередила багато держав-членів НАТО, запропонувавши війська для навчання афганської армії після 2014 року… Україна також стала першою країною-партнером у проведенні співпраці з НАТО у сфері кібербезпеки.
Лоренц зазначає, що Україна розвиває співпрацю як з НАТО, так і ЄС. «У листопаді українські війська братимуть участь у військових навчаннях НАТО Steadfast Jazz 2013 – перших навчаннях NRF у Центральній і Східній Європі із бойовою стрільбою. У той же час Україна розвиває співробітництво в галузі оборони з ЄС. Українські війська підтримують бойову групу ЄС (HELBROC), утворену балканськими країнами, у той же час корабель, що бере участі в антипіратській операції НАТО після її завершення перейде також до Атлантичної морської місії ЄС. На регіональному рівні, України, Польща та Литва утворюють бригаду (Литовсько-Польсько-Українську Бригаду)», – пише Лоренц.
На думку експерта, Україна, зміцнюючи свою співпрацю із Заходом, може поступово нарощувати додаткові важелі для нейтралізації тиску з боку Росії. Однак для того, щоб вести активну, суверенну оборонну політику як позаблокова країна, Україні потрібно створити надійну структуру оборони.
«Вона може базуватися на досвіді Фінляндії, яка також не подавала заявку на вступ у НАТО, у зв'язку з відсутністю підтримки з боку громадськості і можливою реакцією Росії. Проте Фінляндія підтримує цей варіант в якості гарантії та важеля, який допомагає у захисті від тиску з боку Росії. У той же час, оборона Фінляндії зміцнюється через ЄС і його Спільну політику безпеки і оборони (СПБО) разом зі статтею солідарності у Лісабонському договорі, офіційним регіональним співробітництвом між Північними країнами (NORDEFCO) та постійним оновленням своєї територіальної обороноздатності», – зауважив Лоренц.
«У довгостроковій перспективі, посилення співробітництва з НАТО може забезпечити Україні аналогічні гарантії та додаткові важелі. У середньостроковій перспективі Україна може отримати додатковий простір для маневру у відносинах з Росією, посилюючи інтеграцію із ЄС і СПБО. У короткостроковій перспективі позаблоковий статус України повинен опиратися на розвиток CEEDEFCO – регіональної групи співробітництва в галузі оборони, яка повинна включати в себе країни Балтії (Естонія, Латвія, Литва), Вишеградської групи (Чехія, Угорщина, Польща, Словаччина), а також Болгарію та Румунію. Така скоординована співпраця, зорієнтована на взаємодію, розвиток можливостей і більш глибоку інтеграцію промислової бази оборони, навіть без формальних структур, могла б доповнити діяльність ЄС і НАТО в регіоні», – пише Лоуренц.
Проте, наголошує експерт, для формування такої структури оборони в майбутньому ЄС і Україна повинні підписати угоду про асоціацію на саміті у Вільнюсі в листопаді. Як стверджує Лоренц, Польща , яка зберігає широкий спектр можливостей серед країн ЄС і НАТО, має зіграти роль країни-координатора співпраці у форматі CEEDEFCO.