«Чим далі пострадянські країни віддаляються від свого радянського минулого, тим більше їхнє ж майбутнє залишається незрозумілим. В ідеальному варіанті країни могли б сформувати новий регіон та стати на євроатлантичний шлях, схожий до того, яким пройшли країни Центральної Європи перед ними. Проте, внутрішні і зовнішні фактори, що впливають на їхній вибір істотно відрізняються, і країни перебувають в унікальному становищі», – стверджує Васильєв.
Крім того, наголошує він, тиск Росії на ці країни є сильнішим, ніж на їхніх попередників із Східної Європи на шляху до ЄС. «На відміну від своєї невротичної та збентеженої реакції на вступ країн Центрально-Східної Європи та Балтії до НАТО та ЄС, Росія є вельми наполегливою у протидії можливому повороту на захід нового східноєвропейського блоку. Недвозначна риторика Владіміра Путіна та його посланців супроводжується посиленням тиску», – пише експерт.
У списку відмінностей між пострадянськими країнами Східного партнерства та членами ЄС із Центральної та Східної Європи, на думку експерта, існує два основні чинники. По-перше, політична культура пострадянських політичних гравців і їхнє сприйняття влади призводить до того, що вони приймають рішення, керуючись інтересами вузького кола еліт, а не доктрин чи переконань. По-друге, в пострадянському світі, демократичні процедури, навіть якщо їх формально дотримуються, працюють по-особливому», – вважає Васильєв.
«ЄС є більш незалежним і впевненим у своїй реакції на розвиток подій у Східному партнерстві, ніж будь-коли раніше. Це дає надію на більш цілеспрямований підхід до залучення країн Східного партнерства. Справді, рівень демократичних стандартів в регіоні набагато нижчий, ніж у будь-якій із країн Центральної та Східної Європи, але, враховуючи їхнє минуле і реалії пострадянського періоду, вимога тріумфу верховенства права вже і зараз дасть незначний ефект. Реальна незалежність країн Східного партнерства і здатність самостійно вирішувати свою долю видається вирішальним», – зауважив Васильєв.
На його думку, ЄС потрібно диверсифікувати підхід до кожної країни, зважаючи на її специфіку. «У деяких можна використати інстинкт самозбереження пострадянських еліт, щоб допомогти країнам відстоювати свою незалежність і перспективи демократизації. Економічні пропозиції ЄС у цьому випадку мають вирішальне значення. Інші країни мають певні фундаментальні фактори, що перешкоджають їхній європейській інтеграції. І всі потребують взаємодії Європи з їхніми суспільствами на найнижчих можливих рівнях, щоб підтримувати консолідацію європейських цінностей та європейського вибору. Пострадянська ситуація в країнах Східного партнерства є унікальною, і таким чином майбутній шлях цих країн також вимагає особливого підходу від тих, хто хоче його підтримати», – наголосив експерт.