«У російського мислення (насамперед панівного, «мейнстримного») є така особливість, як тяжіння до пропаганди, а головна ознака останньої, як відомо, – абсолютна байдужість до істини», – зазначає Лосєв, додаючи, що підтвердженням цього є промова на Валдайському форумі президента Російської Федерації Владіміра Путіна, яка «засвідчує той прикрий факт, що жодних правильних висновків із розпадів Росії на початку та наприкінці ХХ століття її еліта не зробила».
«А значить усе може повторитися. «Росія», а не «Радянський Союз», бо свого часу Путін іще раз публічно визнав СРСР формою російської і лише російської державності», – зауважує Лосєв.
Як вважає він, для кремлівських керівників головне – «намалювати прекрасну картину, ідеальний образ зразкової Росії».
«І нікого не обходить, що намальоване не має нічого спільного з реальністю, а нерідко просто заперечує її, спотворює до невпізнання. Оскільки історичне невігластво у нинішній РФ дуже поширене в масах (а кінематограф, телебачення, газети його невтомно зміцнюють), то виступи на кшталт путінського тамтешній широкий загал сприйме на «ура». Над усе там полюбляють зворушливі історії про те, як добра, чуйна Росія дбала про всіляких інородців, а ті відплатили їй чорною невдячністю за своє «райське життя», – пише Лосєв.
Повну версію матеріалу «Дезінформація на найвищому рівні» Ігора Лосєва читайте у №40 «Українського тижня»