Владімір Путін та його оточення, які активно пропагують ідею Митного союзу, розуміють його розвиток у радянських категоріях. Найяскравішим прикладом є Сєрґєй Ґлазьєв – колишній міністр зовнішніх економічних зв’язків, що став особистим радником Путіна щодо євразійської інтеграції у липні 2012 року. «Він підтримує державний капіталізм, і крім Путіна, є основним захисником Євразійського союзу. Його мислення суперечить сучасній теорії торгівлі», – вважає Аслунд.
Якщо розглянути конкретні приклади, стає добре видно, наскільки сильно їхнє мислення не відповідає сучасним категоріям.
«Тоді як сучасна економіка сприяє інтенсивній конкуренції. прихильники Митного союзу хочуть зменшити конкуренцію так, щоб країни, що відстають технологічно, зокрема, такі як Росія та Україна, могли виробляти та експортувати більше товарів без технологічних змін виробництва. Інше помилкове сприйняття Кремля полягає у тому, що лише Митний союз, а не угоди про вільну торгівлю можуть спричинити вільну торгівлю… Кремль не розуміє, що країна може мати угоди про вільну торгівлю із багатьма країнами. Росія має угоди про вільну торгівлю лише з колишніми радянськими країнами, тож має небагато практики. Звісно, що вони не розуміють концепції правил (вільної торгівлі – Ред.)», – наголошує експерт.
Ще одним свідченням того, що мислення російських урядовців суперечить сучасним торговельним підходам, на думку Аслунда, є те, що «Росія як новий член СОТ не спромоглася засвоїти правил цієї організації. Навіть після року членства вона не створила постійного представництва у СОТ».
Крім того, на думку експерта, Кремль дивиться на торговельну політику в першу чергу як на політичну зброю.
Критичною слабкістю України, на думку експерта, є «її міжнародні резерви, які швидко знижуються, падаючи із найвищого рівня у $38 мільярдів два роки тому до $21,7 мільярдів у серпні 2013 року, що покриває лише 2,7 місяців імпорту. Україна стикається з ризиком працювати як по банківських депозитах так і на обмін валюти в країні. Відчайдушна економічна політика уряду залишила країну уразливою до зовнішніх потрясінь і Росія, здається, сповнена рішучості експлуатувати цю вразливість».
Таким чином, основним завданням України, на думку Андерса Аслунда, є покращення своєї макроекономічної політики, що не лише допоможе подолати уразливість, але й дасть можливість претендувати на фінансування МВФ.