Українці довіряють церкві, а не владі
Традиційно найбільшою довірою в Україні, за даними опитувань, користується церква, найменшою – комерційні банки. На другому місці українські, далі – російські та західні ЗМІ.
До речі, за показниками довіри до інститутів влади Україна посідає останні місця серед європейських країн. За даними Європейського соціального дослідження, 2011 року за цим показником Україна посіла останнє місце серед 26 європейських країн. Довіра до судово-правової системи та міліції посіла останнє місце.
Українці не відчувають і обіцяного владою покращення. Так, позитивну оцінку свого життя у лютому цього року висловили лише 18% українців. Серед тих, що відчули покращення, більше мешканці Східного та Південного регіонів; відносно менше – мешканці Західного і Центрального регіонів. Водночас лише 15% українців вірили, що цього року життя більш або менш налагодиться.
Водночас 57,15% вважають, що ситуація в країні напружена, 17,7% – спокійна, а 16,7% вважають її вибухонебезпечною і критичною. Лише 1,3% опитаних побачили благополучну ситуацію в Україні.
Майже дві третини мешканців України вважають, що події в країні розвиваються в неправильному напрямку. На думку громадян, найбільш гострі, першочергові проблеми, що стоять перед країною, – це низькі зарплати і пенсії, проблеми розвитку економіки, безробіття, зростання цін, високий рівень корупції, низька якість медичного обслуговування.
Дослідження у травні цього року показало, що головну провину за незадовільну ситуацію в Україні громадяни покладають на президента України (51%) і уряд (51%), а також Партію регіонів (30%). Разом 26% громадян вважають, що винні самі люди з їх пасивності.
До речі, порівняно з груднем минулого року частка тих, хто не підтримує діяльність президента Віктора Януковича зросла з 44,9% до 52,7%. Повністю підтримують діяльність президента лише 14,6%.
Рівень підтримки діяльності Верховної Ради за цей період серйозно не змінився, тоді збільшилася кількість тих, кому не подобається робота парламенту – з 47,1% до 54,9%. Скептично ставлять і до роботи уряду: кількість тих, хто не підтримує його роботу зросла з 47,6% до 52,4%. Погоджуються з його політикою, за даними опитувань, 8% українців.
Однак, 41% населення України вважає, що пересічний громадянин ніяк не може вплинути на рішення влади.
Водночас 59% українців не вистачає «сильної руки» в країні, тоді як «демократії» – лише 26%.
Геополітичні настрої: українці прагнуть в ЄС, хоч і жаліються на необізнаність
Наприкінці минулого року більшість українці (38,7%) на запитання, куди рухається Україна протягом останнього року, відповіли, що нікуди. Ще понад 24% вважали, що країна посилює інтеграцію з Росією і країнами СНД, 18,7%, – що країна більше інтегрується в ЄС і 18,2% опитаних заявили, що їм важко відповісти на це питання.
Читайте також: Як візова бюрократія перешкоджає євроінтеграції України
Втім, соціологічні дослідження, проведені в квітні, травні та червні, показали, що понад 40% українців обирають "вступ в ЄС", близько 30% підтримують вступ до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану. Водночас українцям не вистачає поінформованості про ЄС і Митний союз. Лише близько 5% опитаних наприкінці квітня назвали високим рівень своїх знань про ЄС, а 4% – про Митний союз. 38,6% і 37,6% опитаних визначили свій рівень знань про ЄС і Митний союз як середній.
Українці також оцінили переваги і недоліки ЄС і Митного союзу. На їх думку, основні переваги ЄС: високий рівень соціального захисту громадян, верховенство закону, розвинена демократія, наявність фінансових ресурсів, якість охорони здоров'я.
Ієрархія проблем ЄС виглядає наступним чином: нестабільна економічна ситуація, нерівний економічний розвиток країн-членів ЄС, домінування провідних країн ЄС. Серед інших проблем ЄС відзначали відмінність культур і цінностей громадян країн ЄС, дефіцит природних ресурсів.
Серед переваг Митного союзу в першу чергу називали: спільну історію, культуру, схожий менталітет громадян країн-учасниць Митного союзу, наявність природних ресурсів, енергоносіїв, стабільну економічну ситуацію. У числі інших переваг-дешева робоча сила, науково-технічний розвиток. Проблеми Митного союзу, на думку українців, – це корупція, тіньова економіка, домінування Росії.
Читайте також: Добровільне приєднання до Митного союзу як економічний суїцид
За даними опитування Єврокомісії, 76% населення України хочуть поглиблення економічної співпраці з Євросоюзом, 69% прагне міцніших торгівельних зв’язків, 64% – інтенсивнішої кооперації у сфері прав людини, 60% – посилення співпраці, пов’язаної з встановленням демократії.
Водночас 53% українців вважають, що Євросоюзу варто довіряти. Натомість на уряд покладаються лише 23% українців. Останній показник є найменшим поміж країн Східного партнерства. Для порівняння, в Молдові він становить 41%, у Вірменії – 52%, в Білорусії – 56%, в Грузії – 65%. Найбільш довірливі до своїх урядовців Азербайджанці (92%).
Але і ЄС на теренах України довіряють не найбільше: відповідний показник у Молдові перевищує український на 8%, у Вірменії – на 15%, а в Грузії – на 18%. Менше за українців сподіваються на ЄС азербайджанці (39%) та білоруси (36%).
Українці не жалкують, що народилися в Україні, та готові захищати її зі зброєю в руках
Майже половина українців (48%), якби мала можливість обрати країну, де народитися, обрала б Україну. За рейтингом опитаних наступними обирали такі країни: Росію, Німеччину, США, Велику Британію, Італію, Швейцарію, Францію, Польщу, Канаду, Швецію, Білорусь.
У Росії хотіли народитися здебільшого мешканці Донбасу, Півдня та Сходу країни. Німеччину, США, Італію, Велику Британію обирали на Заході і Півночі країни. Разом з тим, в Центрі найчастіше обирали Україну.
Українці (55% опитаних) упевнені, що демократія є найбільш бажаним типом державного устрою для України. За певних обставин підтримати авторитарний лад готові 19%.
Водночас за останні два роки істотно зросло число прихильників незалежності України.
Зокрема, 2001 року за незалежність проголосували б 56% населення, а проти – 28%. Решта респондентів вагалися з відповіддю. 2011 року, коли відзначали 20-річчя незалежності, тих, хто голосував би проти незалежності, виявилося, як і раніше, 28%, а тих, хто проголосував би за незалежність, – значно менше, ніж 2001 року, навіть менше половини опитаних – 47%, і багато було тих, хто не визначився. 2013 року напередодні чергової річниці Незалежності за неї проголосувало б 61% населення – це значно більше, ніж у 2001 році і майже в 1,5 рази більше, ніж два роки тому.
Інше опитування свідчить, що лише 38,8% опитаних українців вважають Україну справді незалежною державою, 47,2% висловили протилежну думку.
Незначними темпами та все ж зменшується ностальгія за Радянським союзом серед українців. Кількість тих, хто шкодує за СРСР цього року у порівнянні з 2010 роком зменшилась з 46 до 41%, а тих, хто не шкодує, – навпаки зросла з 36 до 44%. До речі, чим вища освіта респондентів, тим менше ностальгії за СРСР.
Незначне зменшення ностальгії за радянськими часами зафіксоване у травні цього року. 40,5% українців вважають, що було б краще, щоб все залишилось так, як було в СРСР до 1985 року, не згодні з цим – 39%, а 20% – не мають певної думки з цього приводу. Водночас у Росії шкодують за колишнім СРСР дещо менше, ніж в Україні – 34%, проте там більше тих, хто не визначився зі своїм ставленням до цього питання – 40%.
На думку соціологів, ностальгія українців за Радянським Союзом викликана роздратуванням владою і впливом Росії. Водночас, за словами соціолога Євгена Головахи, українці, що сумують за радянськими часами, вочевидь недооцінюють або можливо не користуються тими благами, які держава набула з незалежністю. Він переконаний, що зменшення таких настроїв залежатиме від рівня життя, поваги до країни та визначення геополітичного напрямку України.
У свою чергу, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, історик Володимир В’ятрович вважає, що зменшенню ностальгії за СРСР серед українців не сприяє українська влада, котра проводить певну реабілітацію радянського минулого і навіть намагається використовувати методи радянської політики.
Та попри це до оборони України зі зброєю в руках готові близько половини меншкаців України. Зокрема, про це зізналися в опитуванні майже 60% чоловіків і кожна третя жінка. До речі, за останні три роки це найвищий показник: у 2010 році таких було 43%, у 2012 році – лише третина.
Українці також готові взяти участь у законних акціях протесту (мітингах, демонстраціях, пікетуваннях) у разі значного підвищення цін на найнеобхідніше (34,4%), у разі невиплати зарплат (29%), масового скорочення робочих місць на якомусь підприємстві або в якійсь галузі (24,5%). І 4% населення готові взяти участь у вуличних заворушеннях і долучитись до створення незалежних від президента та уряду збройних формувань задля захисту своїх прав й інтересів.
Соціологи відзначають, що в Україні помітна радикалізація суспільства та відчуття безкарності. Зокрема, це стає причиною публічного вияву свого негативного ставлення окремих українців до державних символів, зокрема державного прапора.
«Почастішали випадки публічної демонстрації неагтивногоставлення до символів державності. Тобто у суспільстві накочується хвиля відчуття некерованості, коли люди виявляють свої почуття публічно і знають, що за це їм нічого не буде. Це посилює і безкарність перед правоохоронними органами, котрі бездіють в таких випадках», – вважає Бекешкіна.
На її думку, нині основна увага міліції спрямована не на те, щоб наводити порядок, а щоб догодити начальству.
«Тобто правоохоронні органи все більше стають органами, що охороняють владу різних рівнів», – додала вона.
Попри це більшість українців таки поважають національні символи, підтверджують опитування.
Щодо української мови, то 38% українців подобається, коли до них звертаються державною мовою, а 15% – коли російською. Надання російській мові статусу другої державної підтримують 28% опитаних українців.
*Використано дані опитування фонду “Демократичні ініціативи ім. І.Кучеріва”, соціологічної служби Центру Разумкова, Київського міжнародного інституту соціології, соціологічної групи «Рейтинг», Українського інституту соціальних досліджень ім. О.Яременка та Центру "Соціальний моніторинг".