Так, перша резолюція з’явилась одразу після вступу Януковича на посаду президента. 25 лютого 2010 року Європейський парламент прийняв резолюцію щодо ситуації в Україні, в якій відзначався значний прогрес у проведенні виборів. Зокрема, ЄП наголошував, що проведене народне волевиявлення відповідає більшості стандартів ОБСЄ та ЄС про чесні вибори. Втім, євродепутати висловлювали жаль через те, що питання проведення виборів залишається постійним предметом дискусій та через «суперечливі поправки», прийняті Верховною Радою до закону про президентські вибори перед другим туром перегонів.
25 листопада того ж року у Страсбурзі Європарламент приймає ще одну резолюцію, в якій висловлювалося вітання щодо консенсусу, якого спромоглися досягти влада і опозиція щодо євроінтеграції України. У документі, водночас, зазначалося, що місцеві вибори, проведені 31 жовтня 2010 року, не встановили нових позитивних стандартів. У зв’язку із цим у резолюції Європарламенту наголошувалося на необхідності вдосконалення виборчого законодавства. У документі також містився заклик перевірити роль Служби безпеки України у випадках втручання в демократичні процеси та розслідувати всі повідомлення про порушення прав і свобод.
9 червня 2011 року Європарламент приймає резолюцію, у якій прямо висловлює занепокоєння вибірковим правосуддям та переслідуваннями опозиціонерів в Україні. У резолюції, зокрема, наголошувалося на важливості забезпечення максимальної прозорості розслідувань, кримінального переслідування та суду. ЄП також застерігав проти можливого застосування кримінального правосуддя як засобу досягнення політичних цілей. Також у цій резолюції євродепутати зазначили, що принцип колективної відповідальності за рішення уряду не дозволяє переслідувати окремих членів уряду за рішення, прийняті колегіально. Крім того, наголошувалося на тому, що розслідування проти опозиціонерів не повинні завадити їх участі у політичному житті країни.
27 жовтня 2011 року Європарламент приймає резолюцію, в якій піднімається питання утриманні під вартою Юрія Луценка та вироку Юлії Тимошенко. ЄП зазначав, що вирок екс-прем’єру є порушенням прав людини і «зловживанням судовою системою для політичного переслідування провідного опозиційного політика». Українську владу закликали забезпечити справедливий і неупереджений розгляд апеляції Тимошенко в суді. У ЄП також наголосили, що суд над екс-прем’єром відбувався «врозріз з проголошеною українським керівництвом прихильністю до демократії та європейських цінностей». У резолюції зазначалося – якщо вирок Тимошенко не буде переглянуто, це може стати на заваді укладенню Угоди про асоціацію та її ратифікацію.
Європарламент також висловив заклопотаність у зв'язку з «деякими ознаками згортання демократичних свобод, а також використанням державних установ для здійснення політичного реваншу».
1 грудня 2011 року Європарламент приймає резолюцію, у якій наголошувалося на необхідності допомоги українській владі в інформуванні українського народу щодо переваги Угоди про асоціацію та у заходах, необхідних для швидкого парафування угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Європарламент вкотре наголошував на необхідності реалізації права участі Тимошенко та інших лідерів опозиції у політичному процесі та у майбутніх виборах.
26 січня 2012 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, в якій висловила стурбованість щодо кримінальних справ проти колишніх членів уряду, зокрема проти Юрія Луценка, Валерія Іващенка, Євгена Корнійчука та Юлії Тимошенко. Асамблея наголошувала, що оцінка політичних рішень і їх наслідків є прерогативою парламенту і виборців, а не судів. Відтак, ПАРЄ звернулася до Януковича із закликом звільнити колишніх членів уряду та дозволити їм брати участь в наступних парламентських виборах.
Асамблея зауважувала, що виконання її рекомендацій, особливо пов’язаних з кримінальним переслідуванням колишніх членів уряду, стане сигналом про відданість влади нормам та цінностям Ради Європи. І навпаки, якщо їх не буде виконано протягом розумного часу, це викличе серйозні питання.
24 травня 2012 року Європарламент ухвалив резолюцію, в якій висловив стурбованість з приводу судових проваджень проти колишніх урядових чиновників, які «не були проведені у відповідності з європейськими стандартами справедливості, неупередженості, прозорості та незалежності» і висловив жаль щодо вироку Тимошенко. ЄП закликав до звільнення ув’язнених, засуджених за політичними мотивами, серед яких були і лідери опозиції. Українську владу закликали провести відмінність між політичною та кримінальною відповідальністю, а також змінити існуючий кримінальний кодекс. Окремо ЄП висловив тривогу щодо згортання демократичних свобод.
9 липня 2012 року Парламентська асамблея ОБСЄ прийняла резолюцію щодо України, в якій висловила занепокоєння погіршенням загальної політичної ситуації в Україні з огляду на недотримання цією державою її зобов’язань у галузях прав людини, верховенства права і демократії.
Документ, серед іншого, також звертає увагу на численні недоліки в кримінальних справах проти колишніх урядовців уряду Тимошенко і містить заклики до України виконати свої зобов’язання перед ОБСЄ і гарантувати дієву, незалежну і прозору судову систему, яка б забезпечувала право на справедливий процес, принцип рівності сторін кримінального процесу і належне ставлення до засуджених, зокрема, щодо лікування колишніх урядовців, які перебувають у в’язницях, включно з Юрієм Луценком, Валерієм Іващенком і Юлією Тимошенко.
20 вересня 2012 року Сенат США приймає резолюцію, яка стосується Тимошенко. У документі засуджувалося переслідування екс-прем’єра і містився заклик до її звільнення. Наголошувалося на тому, що ув’язнення екс-прем’єра може стати на заваді зв’язкам між США та Україною. Сенат закликав Держдепартамент ввести заборону на видачу віз відповідальним за ув’язнення та неналежне поводження з Тимошенко та іншими політичними лідерами, пов’язаними з Помаранчевою революцією.
10 грудня того ж року Рада закордонних справ ЄС схвалила висновки щодо співпраці з Україною, у яких заявила про готовність підписати Угоду про асоціацію з Україною на саміті "Східного партнерства" у листопаді 2013 року у Вільнюсі, однак за умови, що Київ продемонструє прогрес у реформі виборчого законодавства, судовій та конституційній реформі, реформі управління державними фінансами та боротьбі з корупцією.
13 грудня 2012 року Європарламент закликав українську владу знайти, разом з представниками Європарламенту Александром Кваснєвським та Петом Коксом, обґрунтоване та справедливе рішення у справі Тимошенко. Крім того, євродепутати закликали українську владу покласти край вибірковому застосуванню правосуддя в Україні на всіх рівнях і створити рівні умови для участі опозиційних партій в політичному житті країни.
12 вересня 2013 року Європарламент прийняв резолюцію щодо тиску Росії на країни «Східного партнерства». ЄП наголошував на неприпустимості тиску на Україну, Молдову, Вірменію з боку Росії. У документі зазначалося, що метою дій РФ є змусити країни Східного партнерства не підписувати чи не парафувати угоди про асоціацію чи ГВЗВТ, а замість цього посилити співпрацю із Митним союзом. Зазначалося, що таки дії ставлять країни Східного партнерства у ризиковану позицію, внаслідок якої створюється геополітичного напруження, предметом якого згадані країни не повинні бути. Також депутати висловили підтримку підписанню і парафуванню на Вільнюському саміті угод про асоціацію з країнами Східного партнерства, які будуть готові для цього.