Володимир Олійник, Партія регіонів
Якщо порівнювати із минулими сесіями і скликаннями, то ця, на мій погляд, була найменш ефективною. Це спричинено тим, що опозиція блокувала роботу ВР і, по суті, порушувала Конституцію України. Вони самі не працювали й іншим не давали. Відтак було мало прийнято законів.
Проте нам вдалося прийняти важливі закони, зокрема ті, які мають відношення до євроінтеграції – це і закон про боротьбу з корупцією, про захист персональних даних, про суспільне телебачення, про зміни до закону про виконання судових рішень тощо.
Але залишається низка законів, які стосуються питань про запобігання дискримінації – це достатньо непростий закон, бо там піднімається проблема про сексуальні меншини. Дуже проблемним залишається закон про прокуратуру, який наразі перебуває на експертизі у Венеціанській комісії.
Також є позитивний момент, що депутати почали голосувати персонально. Але я не говорю, що це ініціювала опозиція, а Партія регіонів цього не хотіла, ні. Просто настав час відійти від практики голосувати чужими картками. Дав би Бог, щоб ми відійшли від такої практики як блокування, зрозумівши, що це не форма пошуку компромісу.
Проте ми попередили своїх колег, якщо вони продовжать блокувати трибуну, то ми будемо й надалі проводити виїзні засідання і приймати закони на них. Ми про це неодноразово повідомляли опозицію, бо люди вимагають від депутатів роботи.
Андрій Павловський, ВО «Батьківщина»
Якщо казати про позитивні моменти, то перше, що все-таки опозиція примусила Партію регіонів потихеньку привчатися голосувати особисто і виконувати тим самим пряму вимогу Конституції щодо особистого голосування. По-друге, те, що все-таки опозиція чітко заявила про свою реальну присутність і у Верховній Раді, і в суспільному житті. Тому що Партія регіонів намагалася робити разом із Януковичем вигляд, що в Україні взагалі не існує ні опозиції, ні інакодумців, ні людей, які по-іншому бачать розвиток нашої країни. Зараз вони вимушені з цим рахуватися. І, по-третє, все-таки, завдяки тиску, вдалося примусити ставити на порядок денний і голосувати законопроекти, які сприяють нашому європейському шляху. Ну і, так само, що Янукович теж почав діалог з опозицією.
З негативних моментів – це те, що на цій сесії продовжувались лобістські речі.
Також, вже можна казати, що фактично розпочалась підготовка до президентської кампанії. І вже на наступній сесії оця політична боротьба буде тільки збільшуватися.
Павло Розенко, УДАР
Варто згадати, з чого, власне, почалася ця сесія. Ця сесія почалася з процесу введення Верховної Ради у конституційне русло. Саме наша фракція була одним із «зачинщиків» і активних учасників того блокування, яке розпочалося саме з перших днів роботи сесії. Це принципове питання персонального голосування. Позитив від того, що ми робили тоді, за що ми боролися тоді, у лютому, бачимо вже протягом півроку. Тобто, ми все-таки добилися того, що народні депутати здійснюють своє волевиявлення голосуванням особисто. Що народні депутати, перш за все, з провладної фракції, перебувають протягом фактично повного робочого тижня на своїх місцях і голосують особисто. Звичайно, що є факти і неперсонального голосування. Але я сподіваюся, що і в подальшому таких випадків буде все менше. І врешті-решт, ми доб’ємося того, щоб народні депутати виконували ту місію, заради якої їх обрали у Верховну Раду.
Я вважаю, що, безумовно, блокування Верховної Ради є не найкращим способом роботи Верховної Ради. Але з іншого боку, це, можливо, єдиний спосіб, в який нинішня влада може чути опозицію. Це – один із останніх способів опозиції достукатися до влади. І це, скажімо так, не ініціатива, це реакція опозиції на той іноді відвертий «бєспрєдєл», який намагається і буде намагатися влада продемонструвати щодо Верховної Ради.
Безумовно, ми прекрасно розуміємо, що 226 голосів у Партії регіонів і у комуністів сьогодні є. І вони, скажімо так, мають можливість проводити свої законопроекти. Але наша принципова позиція – щоби голосування за всі ті закони, які голосуються більшістю, відбувалися згідно з Конституцією, згідно із законами України, в тому числі – про регламент.
Також хочу сказати, що наступна сесія буде ще більш жорсткою щодо вимог дотримання регламенту Верховної Ради, щодо процедур проходження законопроекту, щодо їх розгляду і голосування тощо.
Юрій Сиротюк, ВО «Свобода»
Зазначу, майже цілу сесію нам вдавалося контролювати дії більшості щодо виконання регламенту, але вчора владі вдалося мобілізувати усі свої ресурси – завдяки тушкам, завдяки підтримці комуністів, які голосували навіть за антисоціальні закони. Якби вчора поставили на порядок денний законопроект про те, що Віктор Янукович – президент галактики, то і він пройшов би.
Можна сказати, що вчора влада фактично відіграла для себе другу сесію, ухвалила всі законопроекти, які планувала, зокрема, про вексель.
Водночас, вчора нам не вдалося знайти ефективного механізму зупинити це свавілля, тому що будь-які заяви опозиції щодо порушення регламенту не враховувалися. Варто зазначити, що «Свобода» вже підготувала судовий позов, щоби відмінити нелегітимні рішення.
Ще одна ознака цієї сесії полягає у тому, що влада провалила всі закони, необхідні для підписання асоціації з ЄС. Так, деякі декларативні закони були прийняті, але не було прийнято пакету законопроектів, як цього вимагала опозиція. Наприклад, законопроект про суспільне телебачення. Був урядовий (декларативний) і проект Андрія Шевченка, який був напрацьований протягом багатьох років. Ясно, що влада проголосувала за урядовий.
В цілому, на цій сесії не було ухвалено практично жодного законопроекту від опозиції. Наприклад, ми на початку внесли пакет законодавчих економічних ініціатив, які навіть не розглядалися у сесійній залі.
Ми розуміємо, що маємо справу не з політичними опонентами, а з людьми, які згадують своє політичне минуле – й діють «по бєспрєдєлу». Рада працює хаотично, постійно порушує регламент, але на це, на жаль, не зважає чинний спікер. Гадаю, без підтримки журналістів і громадськості, опозиції буде важко щось змінити.
З іншого боку, у цій сесії була помітна проблема більшості, якій складно мобілізувати у Раді всі свої сили – і прогульників, і тушок.
Наразі, позитивним моментом вважаю те, що опозиції вдалося не допустити ухвалення законопроектів стосовно змін до Конституції, трудового кодексу тощо.
Щодо тушок, думаю, наші союзники мали би застосовувати більш жорсткі санкції до тих, кого вони привели у парламент.
Спиридон Кілінкаров, Комуністична партія
Не всі законопроекти, які ми хотіли прийняти, були включені до порядку денного і були розглянуті.
У цілому важко назвати другу сесію ефективною, адже фактично ми багато днів не працювали. Найефективнішими за кількістю прийнятих законопроектів, (але не за їхньою якістю), можна назвати останні два тижні. Решта часу – це вияснення політичних проблем, коли парламент став політичною трибуною, але не вищим законотворчим органом, якому потрібно вирішувати питання – у першу чергу, економічного характеру.
Із позитивного, що вдалося зробити – це винести на розгляд парламенту законопроект про відміну пенсійної реформи.
Я не дуже пригадаю, не за усіма слідкую, але достатньо багато законопроектів соціального характеру було прийнято.
Також позитивним вважаю спостереження, що сьогодні немає єдності в опозиції, і деякі закони, за які опозиціонери в цілому не голосують, все-таки вдається приймати окремими голосами окремих фракцій.
Виїзний механізм нівелював усі спроби опозиції блокувати трибуну. І в останній день, коли Рибак вийшов у зал, і сесія велася із залу, це також поставило «в ступор» опозицію, і вони насправді не знайшли механізму, як цьому протистояти. І такі дії я вважаю законним рішенням. Якщо опозиція буде блокувати Раду з приводу і без приводу, ми знайдемо механізм, як робити Раду дієздатною.
Олександр Доній, позафракційний
Говорити про конструктивну роботу Ради за умов керування Партії регіонів не доводиться. Адже, ця сила відверто зневажає парламентаризм і, відповідно, до Верховної Ради ставиться як до зайвої процедурної ланки, яка лише повинна підтверджувати рішення, які й так вже прийняті на вулиці Банковій. Відповідно, для цього застосовуються всі засоби: продовжується неперсональне голосування, продовжується система прийняття законів без обговорення, за так званою скороченою процедурою, продовжується тиск на депутатів – силовий або у спосіб підкупу – для залучення необхідної кількості мандатів для голосування. Загалом це все приводить до дискредитації парламентаризму.
Свої закони, в яких вони (влада – Ред.) зацікавлені, в той чи інший спосіб вони проводять, порушуючи всі процедури. Нагадаю, що раніше закон, який не приймався на одній сесії, не мав права більше виноситися, він мусів бути аж на наступну сесію. Тобто, ця процедура давала можливість більш зважено підійти до підготовки законопроектів. У той же час нагадаю, що закон про векселі виносився, якщо я не помиляюся, разів десять, поки він не був, зрештою, прийнятий під час повної мобілізації партії влади. Тобто, в порушення процедури, рішення, які вже прийняті за межами ВР, у Верховній Раді лише озвучуються. У такий спосіб, Верховна Рада все більше і більше втрачає ознаки парламенту, і ця сесія лише це підтвердила.
Не вистачало структурного єднання опозиційних сил. Мусило би бути об’єднання, надфракційний орган – всі депутати Верховної Ради від опозиції, а це значить: депутати від «Батьківщини», УДАРу, «Свободи» і позафракційні депутати. Але лідерам фракцій це не вигідно, тому досі такий орган не створений. І друге, що ще більш важливо, мусить бути створений поза Верховною Радою такий об’єднавчий орган, щось на кшталт Народного Руху, де знайшли би собі місце і парламентські опозиційні сили, і позапарламентські невеличкі політичні партії, і громадські рухи, громадські об’єднання, і взагалі громадяни, які не об’єднані ані в партії, ані в громадські організації, але опозиційні до влади. А таких – переважна більшість наших громадян. На жаль, це досі не почуто.
Але навіть співпраця в межах «Вставай, Україно!» – це вже якісь певні позитивні кроки співпраці між опозиційними політичними партіями. Тому особисто я брав участь у цих акціях, але, при всьому тому казав, що недостатньо, що там лише парламентські опозиційні партії. Таким чином не можна об’єднати все опозиційне суспільство, а саме таку треба ставити мету.
