Ганне Северінсен, екс-голова моніторингового комітету ПАРЄ в коментарі Тиждень.ua підкреслила, що помилування Луценка стало поступкою Януковича ЄС задля підписання угоди про асоціацію без жодного каяття з боку президента.
«Імідж Віктора Януковича все ще дуже поганий. Помилування обережно трактуватимуть як поступки без каяття. Я не вірю, що хоч одна організація з захисту прав людини настільки наївна, щоб вважати це зсувом в авторитарному ставленні режиму. Його найважливіший політичний опонент Юлія Тимошенко й досі у в’язниці, а реформа системи судочинства та її імплементація затягується…Існує серйозний сумнів, чи й справді Янукович хоче укладення цієї угоди, оскільки до сьогодні його дії були рухом у хибному напрямку», – сказала Северінсен.
Британський експерт Ендрю Вілсон в коментарі Тиждень.ua припустив, що через кризу програми Східного Партнерства після звільнення Луценка ЄС може піти на поступки Україні.
«Поки влада демонструє хоч який не який "прогрес", Брюссель допускатиме гнучкість правил гри. Особливо через те, що політичні кризи в Молдові і Грузії, помилково чи ні, нібито йдуть тією ж дорогою «вибіркового переслідування», що й Україна, а для саміту в листопаді ЄС потрібна історія успіху. Втім, кількох голосів, які вимагають компромісу, скоріш за все буде недостатньо… Фіговий листок "успіху" листопадового саміту, про який домовилися на чисто символічних підставах і про який оголосили для піару, навряд чи протримається довго», – зазначив Вілсон.
На думку Павела Коваля, депутата Європейського парламенту та голови делегації Європарламенту в Комітеті парламентської співпраці «ЄС-Україна», помилування Юрія Луценка стало успіхом уряду, опозиції, місії Кокса-Кваснєвського та європейських політиків, але не України.
«…варто підкреслити, що помилування Луценка – одного з найрозумніших опозиційних політиків в Україні є успіхом переконання українського уряду і успіхом політики «збереження обличчя» з боку усіх учасників конфлікту і дискусій, починаючи з опозиції, закінчуючи українським урядом і європейськими політиками, які по вуха заглибились в український конфлікт.
Це – також успіх Александра Кваснєвського і Пета Кокса. І нинішнього президента Європарламенту Мартіна Шульца, який підтримував їх місію незважаючи на опозицію з боку європейських політиків, а часом всупереч здоровому глузду і раціональним розрахункам», – пише Коваль.
Читайте також: Помилування Луценка: чи достатньо цього, щоб задобрити ЄС?
«Це помилування – також успіх міністра закордонних справ України Леоніда Кожари, який, хоча і часто дратувався постійними розмовами в Брюсселі про справи Тимошенко і Луценка, але розумів краще, ніж більшість, важливість цього питання.
І це помилування також успіх деяких європейських політиків і дипломатів, які очікували позитивного сигналу від Банкової, а також успіх президента Польщі Броніслава Коморовського, який зробив відносини з президентом Януковичем залежними від вирішення справи Луценка.
Єдина, чиїм успіхом воно не було – це Україна. Вона лише виграла час. Успіх для України прийде з підписанням угоди про асоціацію з Європейським Союзом, що може відбутися восени на саміті Східного Партнерства у литовському Вільнюсі. До того часу ми скоріш за все побачимо кілька гострих політичних поворотів. Українська політика це – професія для людей з міцними нервами», – вважає євродепутат.
Читайте також: Павел Свєбода: «Якщо Україна не підпише Угоди про асоціацію з ЄС, їй буде складно повернутися до переговорів»
На переконання депутатів групи «Зелених» в Європейському парламенті Вернера Шульца і Ребекки Гармс, без повної реабілітації помилування Юрія Луценка і Георгія Філіпчука не є повноцінним.
«Ми раді, що два колишніх українських міністри Юрій Луценко і Георгій Філіпчук нарешті знову на волі. Втім, все ще залишається занепокоєння здоров’ям Луценка. Переслідування і тюремне ув’язнення дуже серйозно вплинули на його життя. Рішення президента Януковича випустити двох політиків є правильним і повинно бути оцінено. Але воно прийнято запізно. І без повної реабілітації обох рішення залишиться частковим», – переконані євродепутати.
«Розділяючи все полегшення і радість з сім’ями Філіпчука і Луценка, ми все ще дуже стурбовані долею Юлії Тимошенко. Не може бути подвійних стандартів. Вона також знову повинна мати змогу жити на волі і бути реабілітована. Помилувавши Луценка і Філіпчука президент Янукович зробив перший крок у правильному напрямку. Після цього сигналу ми очікуємо на звільнення Тимошенко.
Ми визнаємо особливі зусилля Пета Кокса і Олександра Кваснєвського, які також проклали для цього шлях. Але шлях України до верховенства права все ще є довгим і надалі й повинен стояти в центрі дебатів між Україною та ЕС. Тут дуже може допомогти досвід Кокса і Кваснєвського», – зазначили Гармс і Щульц.
Читайте також: Казус Луценка: анатомія ув’язнення та «милості».Забуті або непомічені загадки процесу від затримання до звільнення
Польське видання Nowa Europa Wschodnia назвало помилування Луценка «подачкою» Заходу і вважає, що за розрахунками влади вільний екс-міністр оборони розколе опозицію.
«Президент вирішив піти на поступки і подарувати європейцям помилування Луценка. Така подачка на певний час заспокоїть ЄС, але президент не подумав, що в перспективі апетити ЄС виростуть, і Європа буде ще голосніше вимагати звільнення Тимошенко. На такий вчинок президент явно не наважиться», – пише видання.
«Влада може розраховувати на те, що його повернення в політику призведе до поділу опозиції. В той же час, Луценко і сам розуміє, що влада захоче використати його для внесення розбрату в лави опозиції, а тому уже заявив, що не буде балотуватися на пост президента у 2015», – додає Nowa Europa Wschodnia.
The Economist вважає, що для підписання угоди про асоціацію ЄС задовільниться лише звільненням Тимошенко.
«Рішення президента України Віктора Януковича помилувати ув’язненого опозиційного політика Юрія Луценка було, як сказав один західний дипломат в Києві, милим «жестом». Втім за ним можуть і не послідувати більш конкретні кроки, щоб послабити заклопотаний тиск Європейського Союзу з приводу політичних переслідувань і поступового розпаду демократії в Україні за правління Януковича», – пише видання.
За словами The Economist з наближенням травневого кінцевого терміну ЄС шанси Януковича на підписання угоди про асоціацію «є такими ж непевними як і доля ув’язненого лідера опозиції Юлії Тимошенко», а адже всі ознаки свідчать про те, що звільнити Тимошенко президент поки не готовий.
« …звільнення Тимошенко і досі багатьма європейськими політичними лідерами вважається головним лакмусовим папірцем прихильності Януковича до демократії та європейських цінностей», – додає The Economist.
На думку Forbes, кілька звільнених з в'язниці опозиціонерів не становлять серйозної загрози для Януковича
«Новина може полегшити обурення Заходу і збільшити шанси України на підписання угоди про співпрацю з Європою наступної осені. Однак, цей здавалося б позитивний крок мало що значить для демократичних процесів в Україні, адже люди, які нині перебувають при владі, повні рішучості залишатися на своїх позиціях…Те, як президент України централізував свою владу і зосередив її в руках своєї «Сім'ї» та друзів напередодні наступних президентських виборів в 2015 році, є чіткою ознакою того, що він не планує йти. Кілька опозиціонерів, звільнених з в'язниці, не становлять серйозної загрози для Януковича, оскільки він зберігає всі важелі управління. Буде дозволено протести, мітинги і страйки, які для Заходу символізують демократичне суспільство і можуть заспокоїти деяких європейських лідерів», – пише видання.
Rzeczpospolita вважає, що звільненням Луценка Янукович лише виграв час
«Звільнення Луценка є позитивним кроком, проте воно не означає, що Янукович відразу буде виконувати усі вимоги і умови ЄС: звільнить Тимошенко, забезпечить верховенство права, справедливе правосуддя і візьметься за боротьбу проти корупції.
Янукович просто купив собі час на подальше балансування між Брюсселем та Москвою. Він знав, що без виконання базових умов ЄС шансів на підписання угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі немає. Вибрав найменш болючий розв’язок – Луценко не є для президента таким небезпечним політичним суперником, як Тимошенко. Боротьба за майбутнє України триватиме і далі», – пише видання.
Експерт Центру східних досліджень (OSW, Варшава) Тадеуш Ольшанський вважає, що після звільнення Юрія Луценка ЄС не варто очікувати від української влади ще будь-яких суттєвих кроків або реформ.
«Звільнення Луценка стало можливим тому, що влада не вважає його політичною загрозою (на відміну від Юлії Тимошенко). Однак, можна припустити, що це єдина поступка, яку готовий зробити президент Янукович і його оточення. Зокрема, не варто очікувати реалізації реформ, які вимагає ЄС. Найбільше, на що можна сподіватися – це окремі поверхневі реформи, але вони не призведуть до реальної демократизації системи. Крім того, внесення хоч якихось змін в законодавство за загострення парламентської кризи (блокування парламенту опозицією) ще більше ускладнить ситуацію. Не слід очікувати звільнення (наприклад, у вигляді помилування) Юлії Тимошенко, яку правляча еліта вважає реальною загрозою для існуючої політичної системи У результаті цього поліпшення у відносинах між ЄС і Україною буде недовгим», – переконаний Ольшанський.
На думку експерта, Луценко повернеться до активного політичного життя наскільки йому це дозволятиме здоров`я.
«Ймовірним видається, що хоча і будучи не в змозі брати участь у виборах, він зосередиться на організації протестів, в чому він має значний досвід, зважаючи на участь в організації Помаранчевої революції. Таким чином він підвищить свою популярність і, можливо, створить новий соціальний рух.
Важко оцінити нинішній рівень підтримки Луценка, але його ораторський та організаторський талант можуть сприяти швидкому зростанню його популярності, що у свою чергу спровокує зростання тривоги інших лідерів опозиції, особливо Арсенія Яценюка і Олександра Турчинова – лідерів ідеологічно найближчої до Луценка Батьківщини», – пише аналітик.
Читайте також: Народна самооборона-2. Кому вигідний політичний проект Луценка
На думку колишнього посла США в Україні Стівена Пайфера, помилування Луценка буде недостатньо, щоб підписати угоду про асоціацію з ЄС.
«Можливо ситуація в Україні не найгірша, але набагато гірша, ніж кілька років тому», – зазначив Пайфер. Він підкреслив, що наразі тяжко повірити, що помилування Луценка вистачить для того, щоб ЄС підписав угоду про асоціацію з Києвом.
На думку Пайфера, Янукович прорахувався, якщо вважає, що Захід постійно буде прагнути перетягнути Україну на свій бік з огляду на її географічне розташування. Дуже тяжко повірити в те, що ЄС таки підпише угоду про асоціацію без вирішення питання Тимошенко.
Швейцарське видання Neuer Zürcher Zeitung пише, що вихід України на ринок єврооблігацій свідчить про те, що наразі Україна не готова виконати умови МВФ для надання кредиту.
«Без $15 млрд, які має надати нова програма МВФ, Україні загрожують проблеми з позиками, строк виплати яких закінчується цього року. Відповідно до повідомлень ЗМІ, їх обсяг складає близько $10 млрд, з них 3 млрд – самому МВФ. З допомогою трьох випусків єврооблігацій з терміном погашення у 10 років, здійснених між листопадом 2012 та квітнем 2013-го, Україні загалом вдалося збільшити свої резерви на $3,25 млрд. В той же час вона платитиме від 7,5% до 7,8%, що суттєво вище, ніж передбачає кредит МВФ», – пише видання.
«Коментатори інтерпретують перехід на міжнародний ринок облігацій, як знак того, що Україна не готова, принаймні тимчасово, виконати умови МВФ…Аналітик інвестиційного банку Concorde Capital у своїй записці написав, що Україна дійсно продемонструвала майстерність, оскільки випустила єврооблігації до того як стало відомо, що останній раунд переговорів з МВФ був безрезультатним.
Втім, незважаючи на те, що в економіці тимчасово немає значних коливань важливих показників, а саме дефіциту рахунку поточних операцій, не відбулося і значного покращення, ситуація залишається крихкою.
Як видається, допоки міжнародний ринок облігацій буде ліквідним, Київ надаватиме перевагу високим відсоткам заміть умов, які висувають для отримання дешевих грошей МВФ чи Росія; у випадку Росії – участь в управлінні ГТС», – йдеться у статті.
Читайте також: Міражі Нацбанку. Зростання резервів НБУ – тривожна тенденція
Особливої уваги в польських ЗМІ набуло оголошення Росією повернення до будівництва трубопроводу Ямал-Європа-2, до якого приєдналась польська компанія EuRoPolGaz.
Підписання меморандуму між Газпромом і EuRoPolGaz – це запланований удар проти влади в Києві. Вважає Домінік Смиргала, експерт з енергетичних питань Польської Академії наук.
«Це – ще одна російська газова інвестиція, яка повинна оминути територію України і таким чином дозволить Москві тиснути на сусідів. Будь-яка ініціатива з боку Росії, яка послаблює позиції України в газових переговорах, зокрема із двома групами: Вишеградською групою і в ширшому контексті ЄС, є вигідною Росії» – вважає Смиргала. «Той факт, що Газпром виставив Україні рахунок за газ на 7 млрд дол. Свідчить про те, що Україна зменшила імпорт російського газу на 15 млрд м3. Крім того Україна інтенсивно шукає альтернативних постачальників газу, а також ведуть переговори про видобуток сланцевого газу. Це лише доводить, що можливості Росії тиснути на сусідів за допомогою газового крану зменшуються.
За словами аналітиків польського інституту PISM у справі з газопроводом Ямал ІІ Польща не повинна ставити інтереси України понад власні, але має забезпечити, щоб позиції України не ослабли.
«Росія прагне спорудження Ямалу ІІ з кількох причин, зокрема на випадок виникнення проблем із запуском трубопроводу Південний Потік і розбудови Північного Потоку. Важливим є також кошт спорудження нового газопроводу. Враховуючи складну фінансову ситуацію Газпрому, новий газопровід буде набагато дешевшим, ніж трубопроводи, що проходять під морем. Крім того, за його запуску Росія зможе зменшити заплановані об’єми газу в окремих газопроводах.
З’єднання із ГТС Словаччини через територію Польщі буде також прикладом для Болгарії та Сербії, щоб ті не відступали від даних Росії обіцянок з будівництва Південного Потоку.
Проект Ямал ІІ є ще однією спробою обмежити транзиту газу через Україну, та за можливості перейняти ГТС України. Вже зараз Газпром зменшує транзит газу через Україну», – пишуть аналітики.