На акцію, призначену на 10 годину, опозиціонери починають збиратись вже з 8 ранку. На Європейській площі опиняються всі – і «Батьківщина» з «Фронтом змін«, і УДАР, і «Свобода», і несподівані численні прихильники створеної Миколою Катеринчуком «Європейської партії України».
О 9.30 натовп на чолі з опозиційними лідерами вирушає до Верховної Ради України.
– Тридцять тисяч осіб!
– П’ятнадцять, – сперечаються між собою опозиційні політики.
– Ну, нехай буде п’ятнадцять…
Хитаючись від вітру, нібито погоджується з останнім оратором Олександр Попов, двометрове опудало якого захопили із собою протестувальники. На шиї “гауляйтера” – табличка “Звільнено киянами”. Поруч – банери “Банду геть!”, “Попов мер – Київ вмер!” тощо. Людське море перекриває вулицю Грушевського. Міліція не заперечує.
Абстрактний спецпідрозділ
Біля Верховної Ради на опозиціонерів вже чекають. В першу чергу, це бажаючі підтримати вимогу “звільнити Київ” – представники громадянського руху “Спільна справа”, УНА-УНСО, Конгресу українських націоналістів, громадянської партії ПОРА тощо.
Друга частина “очікуючих” – правоохоронці. Поруч зі звичними міліціонерами та сотнями бійців “Беркута” біля Верховної Ради та її парканів шикуються загадкові люди в чорному. На уніформі бійців немає жодних розпізнавальних знаків, які могли хоча б натякнути на їхню приналежність до певного спецпідрозділу. Хлопці ці не дуже товариські – найкращою відповіддю на будь-яке питання вважають кам’яне обличчя.
Трішечки більш балакучим виявляється суворий міліціонер з рацією, що стоїть поруч.
– Вибачте, ці хлопці у чорному – “Барс”?, – питаємо.
– Ні, – впевнено відповідає правоохоронець.
– А який це спецпідрозділ?
– Просто спецпідрозділ, – дратується міліціонер.
– Абстрактний?
– Так.
“Імєйтє уважєніє”
Ще одна група дійових осіб стовбичить біля встановленої поруч із Верховною Радою сцени ще з 7 ранку. Це позапартійна “молодь”, яка несподівано вирішила розповісти депутатам про своє бажання жити у Європейському Союзі – мітинг має назву “Молодь України – за європейське майбутнє!”.
За словами опозиціонерів, єдина можлива прив’язка “євро-мітингу” до сьогоднішнього порядку денного ВР – питання про боротьбу України з контрабандою набоїв разом з Європою та США.
“Це масовка Януковича! П’яні підлітки 16-17 років”, – характеризують “європейців” опозиціонери. І дуже помиляються щодо віку. “Молодь”, половині представників якої держава вже сплачує пенсію, тим часом з апетитом гризе соняшникове насіння, нарізає ковбасу та слухає голосну музику у оточенні того ж “Беркуту” та двох десятків біотуалетів. У руках протестуючих – виключно державні прапори.
“Не фотографіруйтє! Спрасілі би сначала! Імєйтє уважєніє к старшім!” – репетує жінка років 60. З тим, що вона знаходиться на публічній акції протесту – отже, можна і сфотографуватись – категорично не погоджується. “Какой протєст? – щиро дивується мітингувальниця. – Ми за Конституцію!”
“Європейська” сцена пустує. Головною метою тих, хто зібрав біля неї людей, здається можливість хоч трохи завадити опозиції – хоча б неймовірно голосною музикою. За інформацією київських ЗМІ, дискотеку ініціювали регіонали – саме вони отримували на неї дозвіл. На жаль, ніхто не танцює.
Ре-во-лю-ція!
Прихильників опозиції біля Верховної Ради тим часом збирається близько 5-7 тисяч. Кілька сотень з них, молодь “Європейської партії України”, дуже нагадує масовку регіоналів. Хлопці у спортивних штанях відверто нудьгують, намагаються поспати не впустивши прапор та постійно комусь надзвонюють з риторичними питаннями на кшталт “Ми ще на Тимошенко! Ще стояти?”.
Решта протестувальників, здається, дійсно переймається долею київських виборів. Тому уважно слухає виступаючих.
Ті, хто отримав слово, мають кілька головних тез. Перша – стара як світ: мовляв, стоїмо ми з вами, любі побратими, не біля Верховної Ради, а біля “Верховної Зради”. Зробити “свіжий” каламбур перлиною свого виступу вважає за потрібне чи не кожен третій оратор. Друга теза полягає у тому, що відміна виборів у Києві – це перспектива відміни президентських виборів у 2015 році. Теза третя: “Ре-во-лю-ція!”. Це, звісно, якщо виборів не буде, “якщо вони будуть і далі знущатись”.
Більш-менш оригінальне рішення – бойкотувати комунальні платежі до призначення виборів міського голови – пропонує зі сцени хіба що представник однієї з громадських організацій.
Просто стояти
Незважаючи на погоду, перші кілька годин протестуючі тримаються добре. Людей не меншає. “Я у заторі на Грушевського! У людському заторі…”, – чесно пояснює босу випадковий перехожий, що зі швидкістю кілометр на годину пробивається на роботу крізь натовп.
“Вийди на вулицю – поверни собі місто!”, – скандують протестувальники. Нардепи ж розповідають, що Рибак навмисно розтягує розгляд питання про вибори “аби змордувати людей”. Зрештою, йому це вдається – близько 12-ї, на третю годину акції, люди поволі починають розходитись. Майже не лишається, зокрема, прапорів партії УДАР.
“Ми маємо тримати заблокованим центр Києва доки вони не проголосують, – переконують залишенців. – Ви-бо-ри! Ви-бо-ри!”.
Все частіше слово на сцені беруть поети з віршами про невдале прибирання снігу та Януковича. Все частіше сипляться цитати з класиків української поезії. На вулиці лишається до тисячі людей. На площі з іншого боку тримаються, заважаючи прихильникам опозиції слухати трансляції з Верховної Ради, голосні “європейці”. Їм розходитись явно заборонено.
Всі чекають на закінчення перерви, що знадобилась народним депутатам – аж до 16.00. Відразу після неї, кажуть, відбудеться заповітне голосування.
“Я вас просто благаю…” – вчергове просить людей залишатись на вулиці хтось з виступаючих. Інші просять негайно телефонувати близьким та друзям і закликати їх приєднатись до акції протесту.
“Ми є нащадками холодноярців, нащадками УПА, – лунає зі сцени. – Нам випала доля стояти…”
“Просто стояти”, – зітхає чоловік у натовпі.
Трохи прокидаються люди під час виступу Ірини Фаріон. На відміну від більшості ораторів, вона дивом уникає зайвого пафосу.
“Ми просимо вибачення за те, що ви тут втомлені з 9 ранку маєте бути, – констатує Фаріон. – Постарайтеся витримати”.
У Верховній Раді нарешті голосують за проведення виборів. Невдало. Оголошується чергова перерва. Вулиця чекає на лідерів опозиції, однак ті вирішують піти не до людей, а на “екстрені перемови” між собою.
У втомленому натовпі лунають пропозиції штурмувати Раду. “Недоречною є пропозиція…” – ввічливо відповідають на це зі сцени. На восьму годину “стояння” біля Верховної Ради настає повна апатія.
Закидавши сніжками кількох регіоналів, люди розходяться остаточно.