Львів’янин Святослав Літинський позивається з корпорацією Samsung Electronics через те, що в маркуванні пральної машини її виробництва відсутня українська мова. Придбавши техніку в інтернет-крамниці й побачивши, що всі написи на панелі керування виконані лише російською, чоловік відправив товар назад у магазин і звернувся до суду. Ціна позову – 105 грн. «5 грн – це мої витрати на дорогу для повернення покупки, 100 грн – моральна компенсація. Сам факт того, що вони порушують законодавство, ігноруючи маркування українською, повинен спонукати громадськість звернути увагу на проблему ставлення міжнародних брендів та корпорацій до української мови», – розповідає Святослав. Судове засідання, яке відбудеться в березні, має стати прецедентом, що змусить бізнес замислитися над мовним питанням.
Позов Літинського – найпоказовіший приклад дій, на які зважуються прості українці, захищаючи свої мовні права. Не менш ефективним може стати й інший метод – споживчий бойкот, до якого вдається чимало громадян. Так, восени 2012-го було досягнуто культурної перемоги над корпорацією Roshen. Нагадаємо, що торік виробник солодощів замінив україномовні написи на етикетках російськомовними, офіційно пояснивши це економією, – мовляв, продукцію експортують до РФ, то чом би не використовувати на всіх етикетках солодощів мову, зрозумілу в обох країнах. Проте поява на полицях шоколадок із маркуванням мовою сусіда викликала шквал обурення в соціальних мережах та інформаційну кампанію проти Roshen. У листопаді 2012-го українську частково на обгортки повернули.
Ще один приклад – обслуговування в закладах масового харчування, рестораціях тощо. У січні цього року під прицілом опинився ресторан «Танукі», офіціанти в якому до певного часу спілкувалися виключно російською, через що заклад опинивсь у центрі майже міжнародного скандалу. На сполох ударили представники руху «Не будь байдужим» після того, як співробітники ресторації у грубій формі відмовили в україномовному спілкуванні клієнтці. Інтернет-спільнота закликала до бойкоту ресторації. Наприкінці лютого кореспондент Тижня відвідав «Танукі» – попри російськомовне меню, кельнер приймав замовлення вже державною.
Бойкот як відповідь
«Я ігнорую продукцію, на етикетках якої немає української, а також заклади харчування без україномовного меню вже близько трьох років», – розповідає Дмитро Дивнич, приватний підприємець із Києва. Він є активістом суспільного руху «И так поймут!» у мережі Facebook, що невдовзі святкуватиме свою річницю. Учасники цієї ініціативи через звернення, листи й скарги вимагають від представників бізнесу враховувати інтереси україномовних споживачів і використовувати державну мову, ведучи справи в Україні.
Крім обслуговування та маркування, до основних проблемних зон належать інтернет і програмне забезпечення. «За моїми спостереженнями, найбільше українську ігнорують у торгових мережах, інтернет-бізнесі та сфері доставки замовлень. Жодну із представлених у державі торгових марок, продукція котрих передбачає використання програмного забезпечення, не можна вважати повністю орієнтованою на вітчизняного покупця», – розповідає Дивнич. Більшість виробників ПЗ, чиї вироби представлено на місцевому ринку, мають україномовні версії. Проте вони доступні не в усіх моделях гаджетів, навіть із білими IMEI. Приміром, киянин Андрій Світлий придбав модель HTC desire X, однак відмовився від телефона через відсутність у його програмному забезпеченні української. Інтернет-магазин, через який було здійснено купівлю, пішов йому назустріч, погодившись або повернути гроші або замінити мобільний на інший. Коли ж Андрій зателефонував у вітчизняне представництво компанії HTC, йому пояснили, що в цій моделі її не передбачено й запропонували «перепрошити» телефон. Офіційні пояснення представників IT-бізнесу зводилися до того, що вони не мають змоги оперативно впроваджувати українську в усіх моделях чи на сайтах.
Читайте також: Як молодь популяризує українську мову
До того ж у багатьох корпорацій відсутні україномовні версії сайтів або вони спілкуються російською онлайн. У чорному списку руху «И так поймут!» у категорії «сторінка в Facebook ведеться не українською мовою» фігурує близько 90 міжнародних і вітчизняних компаній, серед яких чимало відомих брендів, давно представлених на українському ринку. Зокрема, це ASUS Украина, Becherovka Ukraine, Brocard, Chrysler Ukraine, Dove Украина, Honda Ukraine, JEEP Ukraine, KIA.UA, Lancome Ukraine, Levi’s Ukraine, Mercedes-Benz Ukraine, Nokia UA. За даними активістів, із деякими представниками бізнесу вдається досягнути порозуміння, так, близько 20 з них уже пішли назустріч (FIAT Ukraine, Toyota Ukraine, Hyundai Україна, Philips UA, PocketBook та ін.). До категорії компаній, які мають сайти російською, теж включено десятки фігурантів. Це, зокрема, онлайн-магазин побутової техніки Rozetka, торговельна мережа Foxtrot, фірми Sportlife, Oriflame, Faberlic, Citroёn, Semki, міжнародний перевізник Air France. Учасники соцрухів, котрі з цими підприємствами активно листуються, зазначають, що з-поміж них є такі, які обіцяють «виправитися» до кінця року, але трапляються й ті, хто категорично відмовляється впроваджувати на своїх онлайн-ресурсах державну мову. Показовою в цьому сенсі є відповідь на запитання стосовно української версії сайта Hewlett Packard. Представник компанії заявила, що україномовної версії веб-ресурсу не передбачено, й послалася на запровадження російської як регіональної. Ображені користувачі розпочали у Facebook акцію протесту, закликали бойкотувати продукцію компанії і нарешті почули обіцянку врахувати їхню позицію.
Економічні аргументи
Роман Матис, маркетолог, засновник руху «И так поймут!», вважає, що більшість брендів, представлених в Україні, роблять стартову сторінку своїх сайтів російськомовною через стереотипи: «Бізнес чомусь сумнівається у платоспроможності україномовного споживача. Крім того, спеціалісти ринку запевняють, що сайт того чи того бренда, який працює в Україні, читатимуть на всьому просторі функціонування російської. Це, вочевидь, впливає на тих, хто приймає рішення. Отож маркетингові бюджети витрачають неефективно. Адже коли поглянути оком споживача, то навіщо сайтові автоконцерну, який продає свою продукцію саме в Україні, орієнтуватися на весь російськомовний простір? Його авто все одно не куплять ані в Білорусі, ані в Татарстані, бо там є свої представництва цього самого бренду!» Наш співрозмовник наводить бізнесові аргументи проти міфу про неефективність маркетингу українською: «Найбільші рекламні бюджети витрачають на ТБ. Запитуючи, навіщо видавати такі кошти на неефективну україномовну рекламу на телеекранах, я зазвичай не дістаю відповіді».
Читайте також: «Партія сказала: нада …» Як русифікують українські школи
Утім, після прийняття так званого мовного закону, ситуація змінилася не на користь української. Його 26-та стаття уточнює, що «рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця».
«На жаль, цей закон під’юджує закривати очі на мову реклами й установлювати білборди з російським текстом. Тому в цій ситуації залишається єдиний засіб впливу на гравців, які ігнорують мову, – не купувати продукції без маркування українською», – каже Артем Зелений, керівник компанії GreenPR.
Представники руху «И так поймут!» намагаються обрахувати ефективність споживчого захисту української мови. За оцінками Романа Матиса, вже сьогодні до 5% своїх оборудок утрачають бренди, які ігнорують україномовного споживача. «Коли рівень збитків сягне 30%, бізнес почне масово звертати увагу на інтереси людей, які хочуть перебувати в україномовному середовищі», – резюмує маркетолог.