Ще одна перевірка документів проводилась уже всередині. Правила допуску теж стали жорсткіші: ніяких ємностей з рідинами і перевірка кожного електронного пристрою на предмет того, що це – дійсно електронний пристрій, а не футляр для сотні-другої грамів вибухівки.
З іншого боку, організатори намагались не повторити неподобства із зігнаною під Український дім влітку позаминулого року масовкою. Тобто масовка, звісно, була. Але цього разу людьми не заюрмлювали всю Європейську площу, і не обгороджували натовп парканами, ніби отару овець. Понад те, сьогодні на тротуарах, де стояли громадяни (здебільшого молоді) з державними прапорами, символікою Партії регіонів та пропрезидентськими гаслами, зібрався і натовп мітингувальників від ВО «Батьківщина».
Міліція їм не перешкоджала. Кількісно «прибічників» і опонентів президента було приблизно порівну. Плакат «Підтримуємо європейський курс президента В. Януковича» на тлі скандування «Зека – на нари!» читався відвертим знущанням. Юрма під пропрезидентськими гаслами мовчала: ентузіазм у їхню програму не входив.
Тим часом в актовій залі прес-секретар президента Дарка Чепак офіційно запросила президента зайти. Янукович пройшов за стіл на сцені під мляві оплески частини журналістів. Серед останніх у залі густо сиділи співробітники Держохорони при зброї, яку не дуже приховували фірмові піджаки. З десяток охоронців також «підпирали стіни» в двох проходах до сцени.
Янукович сів за стіл. Кілька представників руху «Стоп цензурі!» у залі негайно вдягли на обличчя маски, котрі зображували фізіономію самого Віктора Федоровича. Отвори для очей у масках були прорізані на місці брів. Яке філософське навантаження повинна була нести ця пантоміма, масочники, давні знайомі кореспондента Тиждень.ua, пояснити йому так і не змогли.
Десяток секунд минув у тиші. Потім Янукович обернувся до Дарки Чепак:
– Мені можна говорити?
Прес-секретар запевнила шефа, що так. Янукович почав вступне слово. Спочатку він привітав присутніх із першим днем весни. Потім без переходу повідомив, що «три роки, які ми прожили, були дуже непростими».
– Ми балансували, можна так сказати, з 2010 року над прірвою, – сказав президент.
Проте, одразу ж запевнив він, його команді і йому персонально (як завжди, Янукович описував владу займенником «ми») вдалося «розпочати програму модернізації країни».
Стежками «покращення»
В хід пішли слайди. Вони показували, що за три роки ВВП України виріс з 913 млрд. грн. до 1 трлн. 400 млрд. грн., валовий зовнішній борг скоротився з 85 % до 75 % цього ж ВВП (тобто в абсолютних цифрах усе ж таки суттєво виріс – Авт.), а інфляцію подолано настільки, що вона минулого року склала «мінус» 0,2 % – інакше кажучи, перетворилась на дефляцію.
Кілька разів президент спеціально наголосив, що українська економіка має значно кращі перспективи, ніж європейська. Адже за останні три роки темпи зростання економік єврозони пригальмували, тоді як в Україні – прискорились. Слайд, котрий це демонстрував, був намальований так хитро, що можна було вирішити, ніби в єврозоні взагалі відбулось падіння, а не уповільнення зростання економіки.
Детально з наведеною Януковичем статистикою всі бажаючі можуть ознайомитись тут. Під час же прес-конференції впадало в око, що вступне слово про «покращення» президент читав «на відчепись». Думками він був явно десь далеко. Складалось також враження, що читаний ним текст він бачить уперше в житті. Інакше важко пояснити, навіщо Янукович, дивлячись не на екрани зі слайдами, а в текст, періодично вголос називав номери цих слайдів. Тобто зачитував помітки, котрі зазвичай робляться в таких текстах зовсім не для їх оголошення.
Автори тексту, втім, теж попрацювали без зайвого напруження: промова, гарна, якщо читати її про себе, була геть не пристосована для виголошення. Тим паче – таким оратором. Тож увагу публіки втримували хіба що помилки в слайдах («видобуток вуглеводів» замість «вуглеводнів») та традиційні обмовки Віктора Федоровича («особливо хочу наголосити на результатах осіннього саміту Україна – ЄС, який відбувся 25 лютого»; мало бути, звісно ж, «останнього»).
Окремо президент розповів про нещодавній «Діалог з країною». Як виявилось, провести це шоу йому запропонував Перший національний канал, а дзвінки громадян приймались не лише під час програми, а цілих два тижні перед нею. Янукович повідомив, що всього прийнято порядку 20 тис. дзвінків. Всі вони будуть «проаналізовані», і завдяки цьому він, президент, отримає «глибокий аналіз» усього, що відбувається в державі.
Читайте про це: «Не почув нікого»: Янукович бездарно мавпує Путіна
Осідлавши коника примітивного популізму (справді, не статистикою ж керуватись, коли є дзвінки «простих громадян»!), президент хвацько гарцював на ньому добрих десять хвилин.
– Наприклад, вінничани звернулись з проханням не руйнувати цукровий завод. Нам відомо, чому і як це робиться, – погрозливо розповідав гарант Конституції. Далі було про водопостачання, освітлення, дороги, ліфти і навіть таксі.
– Таксі далеко не кожен може собі дозволити, але, наприклад, пенсіонери, інваліди, ветерани дуже часто страждають, з ними погано поводяться як з пасажирами, – сповістив президент, явно перестрибнувши з однієї думки на іншу.
Завершив він необхідністю розвивати «сімейне виховання дітей-інвалідів, немовлят та їхніх матерів». Настав час запитань від журналістів, котрих на прес-конференцію акредитувалось понад 400 осіб.
Про Олександра, Юлію та Юру
Запитання ставили по черзі: представник всеукраїнського видання або телеканалу, представник регіонального ЗМІ, представник іноземного ЗМІ. І так – по колу. Була помітна тенденція: регіональні журналісти ставили лояльні питання, кореспонденти національних видань здебільшого іронізували і дякували президентові за «першу за 15 місяців прес-конференцію»(вже з другого разу Янукович відбив шайбу, чесно зізнавшись, що не любить і не вміє спілкуватися з пресою – бо «хто на що вчився), тоді як закордонні колеги сприймали дійство серйозно і ставили найгостріші питання.
Перше ж запитання стосувалось заможного старшого сина президента, Олександра. Як це він став таким багатієм, і чи не допомагав йому татусь? – невинно поцікавилась преса.
Янукович не міг не чекати цього запитання, і не розгубився.
– У вас є можливість задати питання йому особисто. Наскільки мені відомо, у нього часу трошки більше, ніж у мене. Я подробиць ніяких не знаю. Я знаю, що він звик багато працювати, вміє працювати. Створив нормальну команду. Головне, що я від нього вимагаю – і я йому про це постійно кажу – це щоб він усе робив прозоро, бо він знаходиться під мікроскопом. У тому числі й вашим, – відказав президент.
Подумавши, він додав:
– Але я хочу сказати, що чим більше у нас буде успішних людей – тим краще для країни.
Хто ж заперечує.
Ще одне «каверзне» запитання, до якого Янукович виявився готовим, стосувалося його літературних заробітків. Як відомо, донецьке видавництво «Новый мир» у 2011 році купило права на книги Януковича (зокрема, «Рік в опозиції…» та «…І рік при владі») за 16,4 млн. грн.. Журналістка каналу ТВі поцікавилась, чому цих книг немає в магазинах, і чи не став захмарний гонорар замаскованим хабарем.
– Питаю вас як колега колегу, бо я журналіст, а ви – письменник, – посміхнулась вона.
Але Янукович заявив, що очікував такого запитання. І тут-таки став читати з папірця прізвища й райони проживання громадян, котрим по частинах роздав гонорар як матеріальну допомогу. Завершивши, Янукович навіть пожартував – причому вдало.
– Я вам бажаю взяти з мене приклад. Як колега колезі, – сказав він журналістці.
Звичайно, журналісти не оминули питання політичних репресій. Янукович вкотре розповів, що не має жодного впливу на суд та правоохоронні органи (всі вкотре зробили вигляд, що уважно слухають), і дав зрозуміти: Юрія Луценка він готовий випустити на волю – а от Юлії Тимошенко можна не сподіватися.
– Відверто кажучи, я дуже давно знаю Юрія Луценка, – сказав Янукович таким тоном, що стало ясно: жодної образи від гострого на язик «польового командира Майдану» він не забув. – Мені… як людині людину… його шкода. Він страждає через свої… дурниці, яких він наробив.
Говорячи, Янукович робив великі паузи, добираючи слів, і чомусь ніяк не міг стримати посмішки – хоча було видно, що намагався.
– Хотів зробити як краще, а потрапив… під кримінальну статтю, – продовжував гарант. – Тому… треба дочекатись рішення касаційного суду. І я відверто кажу, не дивлячись на те, що він сьогодні… відображає із себе… великого опозиціонера… я не радію. Не радію, я кажу як є.
– Закінчиться касаційний суд, якщо він його не звільнить, я буду розглядати питання про його помилування. Тоді підійде моя черга в цьому питанні, – завершив президент.
Водночас для помилування потрібне звернення самого Луценка або його рідних і близьких. Луценко неодноразово заявляв, що подібного звернення не підпише (тим паче, воно дорівнює визнанню провини). Тож цікаво буде побачити, що в цьому плані придумали юристи президента, котрий, за деякими даними, твердо обіцяв європейцям випустити Луценка на волю після завершення касації.
А от у екс-прем’єрки справи гірші. «Що стосується Тимошенко – це дуже складне питання. Дуже складне. І дати на нього однозначну відповідь.. сьогодні не знайдеться такої людини, яка дасть однозначну відповідь», – загадково сказав Янукович.
На його думку, ув’язнена опозиціонерка повинна «захищатися юридично».
– Поки що вона юридично не захищалася, – пояснив глава держави. Хоча, наскільки відомо, фахівцем у юриспруденції він не є.
Натомість, як відомо, Янукович – доктор економічних наук. І один натяк на можливе полегшення долі Тимошенко він зробив – саме в економічній площині.
– Сьогодні новий Кримінально-процесуальний кодекс дозволяє економічні питання гуманізувати. Але при одній умові: що будуть погашені ті збитки, які були нанесені державі. Про це треба їй думати, – заявив президент.
Інша річ, що він ані словом не обмовився про «справу Щербаня», за якою Тимошенко може отримати довічний термін ув’язнення.
Інтеграція і газ
Єдиним журналістом, котрий зумів «дістати» Януковича, в підсумку виявився кореспондент російського радіо «Эхо Москвы».
– Ви насправді вважаєте, що в країні, в якій лідер опозиції сидить у тюрмі, в країні, де не врегульовані паливні питання, яка винна 7 мільярдів доларів сусідній країні, найголовнішою проблемою є ліфти?! – спитав росіянин.
Частина українських журналістів зааплодувала. Але закордонний колега одразу ж усе зіпсував.
– І чому ж тоді Україна не платить борги Росії, якщо ВВП збільшився на 53%, фінансовий баланс у нормі і так далі? – додав він, говорячи про претензії «Газпрому» до НАК «Нафтогаз України» щодо недобору палива.
Янукович, котрий спочатку слухав неуважно, відніс аплодисменти на рахунок саме цієї фрази – і страшенно обурився. Із гнівом, щоб не сказати – з люттю в голосі, він повів цілу промову про те, як Юлія Тимошенко підписала кабальний газовий контракт 2009 року, тим самим загнавши країну в борги.
– Аплодуйте будь ласка цим словам, аплодуйте! Чого ви не аплодуєте?! $6 млрд збитків. Вони лягають на кожного громадянина України! – ледь не кричав президент. Треба думати, цієї миті він вкотре переконався, що українські журналісти – то суцільні «вороги держави», якщо не іноземні агенти… Хоча вся проблема була в тому, що він просто прослухав початок запитання.
Водночас, відповідаючи на інші запитання, Янукович розповів деякі цікаві речі на газову тему. Так, він підтвердив те, на що натякнув під час «Діалогу з країною»: Київ готовий створити спільне підприємство з Росією, котре візьме в оренду українську газотранспортну систему.
– Але це підприємство не повинне бути монополією, – трохи кострубато застеріг глава держави. – Ми розраховуємо мінімум на 50 %.
Крім того, Янукович дуже прозоро дав зрозуміти, що питання оренди Україна жорстко пов’язує з гарантіями прокачки певних обсягів газу та фінансову участь росіян у модернізації «труби». Конкретних цифр і пропорцій, щоправда, гарант не назвав – але стратегічний вектор накреслив чітко.
А от про участь в управлінні українською ГТС з боку європейців варто забути. Ні, Янукович нічого подібного не сказав, навпаки, він наголосив, що українська сторона «дуже зацікавлена» в цьому. Але тут-таки додав:
– Якщо буде бажання (Європи – Ред.) взяти участь в модернізації (ГТС – Ред.), ми з задоволенням розглянемо ці пропозиції.
Насправді це означає, що сама Україна до ЄС чи окремих європейських країн про участь в управлінні «трубою» не звертається і звертатись не буде.
І все ж Янукович вперто шукає шляхів послабити російський «газовий зашморг». На прес-конференції він розповів, що наразі розробляються плани чи то побудови, чи то оренди терміналів із прийому скрапленого газу, котрі «знаходяться в Середземноморському регіоні… перед Босфором». Тим самим, очевидно,на проекті терміналу в Чорному морі поставлено хрест. Очевидно, Туреччина донесла до офіційного Києва своє категоричне небажання пропускати танкери зі скрапленим газом через підконтрольні їй протоки.
Ще один варіант, озвучений Януковичем – це побудова відгалужень від газогону Азербайджан – Грузія – Туреччина – Європа. Як заявив президент, таке відгалуження непогано було б підвести до українських газосховищ на кордоні з ЄС. При цьому оперувати обсягами газу, в ідеалі, повинне якесь новітнє «РосУкрЕнерго» – можливо, без росіян, але точно – приватне.
– В чому роль держави? Дати газ населенню, комунальним організаціям… Промислові підприємства нехай купують газ, де зможуть, – відверто сказав Янукович, розпалившись «газовою темою».
Читайте: ТРУБАдури. "Сім'я" може створити РосУкрЕнерго-2
І все ж, попри газові суперечки з Владіміром Путіним, чинний глава Української держави не бачить майбутнього без Росії. Про це він теж сказав прямо – пряміше нікуди: «Там наші національні інтереси, наші економічні інтереси. Ми не такі, як кажуть, круті і багаті, щоб нехтувати цією співпрацею. Це наш обов’язок»
Читайте також: Віктор Янукович: три роки поза зоною досяжності