Автор відзначає, що якщо 20 років тому військові округи – Прикарпатський, Київський, Одеський – таки привели до української присяги, то з флотом не знали, що робити.
«А тим часом 70% командирів бойових кораблів Чорноморського флоту ховали у своїх сейфах українські прапори, чекали сигналу з Києва. А його все не було… Кілька днів ЧФ узагалі нікому не був підпорядкований, і це могла зробити Україна», – відзначає автор.
Як розповідають ветерани Збройних сил, тодішній його командувач адмірал Ігор Касатонов приїжджав до столиці, щоб зустрітися з Леонідом Кравчуком, однак той не знайшов для нього часу.
«А Москва невдовзі знайшла… Золотий момент для швидкого вирішення в інтересах нашої держави проблеми Чорноморського флоту в Києві проґавили. Офіцери-патріоти, об’єднавшись, постійно вимагали від української влади негайно діяти. Нарешті 5 квітня 1992 року, з великим запізненням, сигнал про створення Військово-Морських сил України від Кравчука надійшов», – пише Ігор Лосєв.
Більше читайте у статті «Чорне море ще всміхнеться».