«Вибєрі мєня, вибєрі мєня, птіца счастья завтрашнего дня» – розриваються від натуги колонки перед входом на дільницю у Біловодську, центрі 114-го округу. Здається, народ прийшов святкувати якесь тільки їм відоме свято, а не обирати представника свого регіону до парламенту. На вході до дільниці не надто людно. Час від часу місцеві заходять всередину, беруть бюлетень, схожий на простирадло, ставлять галочку, скручують його рази в чотири, запихають в урну і з відчуттям виконаного боргу перед державою йдуть собі. До найближчих яток з їдлом і питвом, що розташувалися за 20 метрів від входу.
«От раніше вибори – то було справжнє свято! Ми красиво одягалися, пісні співали, танцювали! А тепер що?» – бубонить бабуся пенсіонерка, проходячи повз колонки.
Прямо над дільницею, на другом поверсі, розмістилася окружна виборча комісія. Перед входом до неї сидить чоловік у камуфляжі з автоматом – це посилені заходи безпеки. По селищу то тут, то там видно військових і підрозділи спеціального призначення Нацполіції.
В приміщенні ОВК душно. Термометр невблаганно підбирається до позначки «40». Кілька членів окружної комісії, які пережили нічне засідання, сидять під вентиляторами. Щоправда, це диво техніки мало допомагає.
«Роздрукуйте вже ці додатки, пропечатайте їх і відправте на дільниці! Люди ж замін ждуть!» – говорить до заступника голови ОВК, Оксани Вурин, один із членів. Представляється Олександром, каже, що він з Конгресу українських націоналістів.
Читайте також: Світ про Україну: додаткові вибори мають проілюструвати ефективність реформ
Секретар комісії, висока білявка, як подейкують місцеві – привезена з Києва, роздратовано зиркає по сторонах. Принтер випльовує папір з таблицями, їх підписують і ставлять печатку ОВК. Перед цим комісія всю ніч намагалася затвердити масові заміни, внесені в переддень виборів – 16 липня. Виходило погано. За офіційною версією – системний адміністратор не міг швидко впоратися з такими обсягами даних. Тому заміни проголосували аж під 6-ту ранку. А роздрукували й віддали на руки лише малу частину цих документів.
«Явка? Її ще вносять. Прийдіть згодом. І взагалі – не відволікайте! Ви ж бачите – я зайнята. Не до вас зараз!» – відказує Інна на прохання показати перші дані по виборцях, які прийшли голосувати. На годиннику десята. Голова комісії Андрій Недяк в цей момент відсутній на місці.
Між тим, на дільницях фіксують порушення. Десь о 10 ранку Громадянська мережа ОПОРА вже піймала каруселі. Голова Нацполіції Біловодського району повідомляє про автобуси з невідомими, яка прямують дорогою зі Старобільська в Біловодськ. В хід пішла й брудна агітація – конкуренти Сергія Шахова ближче до опівдня почали поширювати листівки із некрологом на кандидата в народні депутати.
«Скажіть, а правду кажуть, що Шахов помер?, – стурбовано питає жіночка на вулиці, – а то в мене подруга за нього голосувати йти зібралася, а тепер не знає що їй робити. Не голосувати ж за померлого», – із сумом додає вона.
Пояснюємо, що ніхто не помирав, а такі агітки – лише один із методів знизити явку на дільницях. Жіночка полегшено зітхає.
Дорога до Станиці Луганської з Біловодська займає більше години. Розбитий асфальт, соняхи, розжарене повітря і блокпости з прискіпливими військовими. «Куди їдете? На вибори? Журналісти? А документи покажіть», – заглядаючи до авто кажуть вони.
В самій Станиці Луганській у неділю 17 липня вибори не проходили. Через загрозу обстрілів прийняли рішення дільниці не відкривати. По напівпорожньому селищу ходили люди, проте про волевиявлення вони майже нічого не знали: ані кандидатів, ані де найближчі ДВК.
Читайте також: Вибори. На старт
«Та які вибори, ви що. Нас же обстрілюють. Я навіть не знаю, хто на них балотується і що то за люди. Навіть якби ми голосували – поняття не маю, за кого б віддала голос», – каже жінка в халаті біля невеличкої черги до банкомату. Прощаємося і їдемо в село Валуйське. Кажуть – там невідомі намагаються замінити членів місцевої ДВК.
Біля будівлі школи стоїть караван з машин – на дільницю приїхала одна з кандидатів, висуванець від «Батьківщини» Ірина Верігіна. Разом з нею – Надія та Віра Савченко. Перевіряють дільниці. Щоб не було порушень. Військові, побачивши колишнього політв’язня, а нині народного депутата, схоплюються, фотографуються, передають привіти.
Неподалік від входу сидить з десяток невідомих людей. Серед них як пенсіонери, так і хлопці «спортивної національності». Кажуть – приїхали на заміну в ДВК, проте їх не пускають – нема додатків з мокрими печатками, які б підтверджували їхні повноваження. Що ще цікавіше – частина людей не лише не має стосунку до Станиці, але й до Луганської області як такої.
«Я сама з Рубіжного. Он люди із Запоріжжя, хлопці з Одеської області. Як так сталося, що ми тут опинилися? А з якою метою ви цікавитесь? Ну, нам запропонували, була така можливість, допомогти в організації виборів… Чому приїхали? Ну, ми таким чином показали, що Україна єдина!» – пускається в довжелезну розповідь пенсіонерка.
«Та що ти відповідаєш на його питання?! Журналісти ж ніколи просто так нічого не питають. Не хочеш – не відповідай нічого», – озивається короткострижений чолов’яга, який розсівся на сходах неподалік. Перед цим він радо брав від Савченко чи то блокнотики, чи то книжки. Сам не може пояснити точно.
Як виявилося, частина «гастролерів», які приїхали з інших областей працювати на дільниці, навіть встигла взяти участь у засіданні комісій. На одній з дільниць Валуйського групу людей пустили на перше засідання ДВК о 7-й ранку. Щоправда, замін не відбулося, комісія радше приросла новоприбулими анонімами.
Читайте також: Домовленості в урну. Хто й чому на Заході наполягає на необхідності виборів на окупованому Донбасі
«Чому я їх пустила? Зателефонували з ОВК вчора ввечері і сказали, що у нас буде заміна. Здається, це був Олександр. А сьогодні зранку теж телефонували. Сказали, щоб я людей пустила, бо вони прийшли працювати. Жодних документів у них не було. Але в ОВК сказали, що їх рішення є негайним до виконання. А документи підвезуть», – розгублено пояснювала голова комісії.
«Згодом, коли стало ясно, що документів ми так і не побачим, я попросила їх залишити межі дільниці. А ці невідомі лишилися тут, поряд, під дверима», – немов виправдовуючись, говорила жінка.
«Явка? У нас 1176 людей. Проголосували на 14:00 164 людини. Чому так мало? Зважайте, що з початком війни велика кількість людей звідси виїхала. Особливо молодь. Прийшли голосувати ж у масі люди похилого віку. Можу ще припустити, що на явку повпливало загальне розчарування депутатами. Люди їм не вірять», – додала вона.
На сусідній дільниці, що сховалася за рогом будівлі, також група людей, які приїхали на заміни в ДВК. Ці, щоправда, від спілкування зовсім відмовляються.
«Так, до нас зранку приїхали люди, сказали, що вони до нас на заміну. Але проблема в тому, що у них не було документів з печатками, які б підтвердили їхні повноваження. Ми їх на дільницю і не пустили. Вони сидять он, на спеці, чекають, коли їм нібито все це привезуть. Явка? У нас 447 людей, проголосували – 71», – розповідала голова комісії.
«В останні два дні якось по нас зовсім не стріляють. Певно, домовилися. Чи страшно вночі виїжджати на ОВК? Та я б не сказала», – оптимістично розповідала очільниця комісії, представниця «Нашого краю».
Згодом, як виявилося, вона таки пустила невідомих у приміщення, і вони замінили частину членів ДВК.
Невеличке село посеред луганського степу. В місцевому клубі, який радше схожий на великий будинок, базується чергова ДВК. За нею закріплено лише 105 осіб. На 15:30 там встигли проголосувати 55 людей. Голова комісії переконує – це найактивніші жителі.
«Село у нас невеличке. Що таке 55 людей? Прийшли, у більшості, старші люди, проголосували у першій половині дня. І зараз от кілька годин нікого немає. Але сидимо, чекаємо коли дійдуть», – розповідає голова комісії.
«Так, була спроба заміни. Хотіли мене поміняти. Себто, голову. Перед ранковим засіданням, яке на 7 ранку, до нас приїхала невідома жінка, сказала, що вона затверджена ОВК. Але жодних документів не показала. Тож ми її й вигнали. Вона сіла назад в авто і поїхала кудись. А ми тут собі спокійно працюємо», – розповіли на дільниці.
В цей час ЦВК давала дані щодо явки на округах. По всіх, окрім 114-го. Зазначалося, що Центрвиборчком не може зв’язатися із головою комісії.
«Явка? Та у нас вона невелика, десь 20% може буде. Але ми регулярно до ОВК віддзвонюємося, кажемо, скільки у нас людей прийшло. Але їх мало. Певно, тут ще й свою роль спека відіграє. За вікном майже 40 градусів. Хто захоче в таку погоду з дому виходити? Плюс у людей справи. Може ввечері більше народу стане», – це вже дільниця у селищі Широкий. Голова комісії каже – зранку до них також завезли заміни в ДВК. Без документів.
«Шкода людей. Вийшло так, що вони тепер знадвору на спеці сидять. Ми ж їх не можемо на територію дільниці пустити», – із сумом каже жіночка.
«Та ми ж все розуміємо. У нас немає документів, які б наші повноваження підтвердили. Буває. Ми всередину не рвемося, сидимо собі тихенько, спілкуємося. Нас члени ДВК навіть погодували», – розповідає Оксана. Не під запис зізнається – привезли із Запоріжжя, від «Нашого краю». Працювати на виборах.
Тим часом на дільницях, подалі від центру, себто Біловодська, почалися порушення. На одній з дільниць зафіксували заповнення порожнього протоколу за півгодини до закриття ДВК, що прямо заборонено законом. Спостерігача від одного з кандидатів, який це виявив, заштовхали до кімнати. Згодом – побили й порвали одяг. Поліцейські, яких вона викликала, бездіяли. Згодом вона поїхала писати заяву до райвідділку. «Гастролери», які очікували замін у ДВК, почали масово заходити в приміщення. Фактично вийшло так, що вибори проводили одні люди, а рахували – зовсім інші.
На ОВК, між тим, на повну кипіла робота. З’явився голова комісії, який заходився розсовувати столи для членів ДВК, які скоро мали приїхати.
«Явка? Її поки що не має (на годиннику вже була 22:00). Дані обробляються, ще не всі віддзвонилися і повідомили, скільки у них людей прийшло. Я з вами радо поспілкуюся, коли вже хоч якісь цифри будуть», – Недяк кивнув на прощання головою і помахуючи електрочайником пішов кудись в бік кімнати системного адміністратора, який саме напружено працював.
Почали прибувати перші комісії. Заступник голови зачитувала вписані результати й відправляла документи вбивати в базу, яка ніяк не хотіла працювати. За офіційною версією – не вистачало даних по явці від 16:00 та 20:00. А без них приймати протоколи члени комісії не мали права. Близько опівночі під входом почала утворюватися черга. Вже на 1:30 приїхало 44 ДВК. Перші четверо, які вирішили здатися, досі маринувалися у духоті приміщень.
«Пустіть нас всередину! Що значить система зависла? Яка система зависла?! Дайте здати бюлетені!!!» – сперечалися із представником ОВК люди.
Приїхала Верігіна. Із незмінною Савченко за спиною. У залі вона заявила, що прямо біля входу до ОВК піймали комісію із незапечатаним протоколом і бюлетенями.
«Ми поставили вас до відома! А далі ви маєте вже якось на це реагувати!», – говорили представники «Батьківщини».
«Викликайте поліцію. Ми не уповноважені їх затримувати абощо. От слідча група візьме пояснення, кваліфікує, почне провадження…» – відказували члени ОВК, яких можна було запідозрити у симпатії до Шахова.
Савченко вибралася на вулицю до слідчих. На сходах, де зранку на всю грали пісні, сиділа розгублена жінка.
«Але ж що ми такого зробили? Нам юрист сказав, що зіпсовані бюлетені можна не пакувати. А протокол, протокол… голова комісії поки відійшла, зараз повернеться. Давайте я її на телефон наберу», – стиха говорила жінка.
Савченко заходилася проводити лікнеп щодо виборчого законодавства і відповідальності за свої дії.
«Це що, я виходить на таку відповідальність підписалася, а мене потім так будуть підставляти, міняти на когось?» – голосно кричала огрядна жінка кудись в повітря.
Комісій все прибувало. Нумерація черги перевалила за цифру 70. На годиннику була майже 3:00. З вулиці було чути, як десь на другому поверсі триває суперечка піж членами ДВК і представниками кандидатів у депутати.
«Ви не мали права приймати зміни щодо членів ДВК після півночі! Це заборонено законом!» – чувся голос.
«А якщо б ви подали свою кандидатуру за 5 хв до півночі?! Я мав би її прийняти? І затвердити? От ми прийняли!!!» – відкрикувалися члени ОВК.
Люд потихеньку вмощувався на коробках і ділився досвідом роботи на виборах вдень.
«Та, була у нас одна спостерігачка. Така вся із себе. Кричала, що ми не маємо права видавати бюлетені без паспортів. А я їй і кажу: «Рота закрий і сиди. Ми ж тут у селі одне одного знаємо, так що з паспортом чи без – не важливо». Так вона затинатися почала. Потім, коли ми голоси рахували, щось тремтячими руками на телефон знімати намагалася», – із темряви парковки, де стояли авто з членами дільничних комісій, чувся тихий регіт.
«Навчання? Яке навчання? Нам його ніхто не організовував. Самі заморочились, знайшли якісь методички, почитали закон. У нас ані голови комісії, ані заступника, ані секретаря не було. Але був кворум. Тож ми комісією собі секретаря й вибрали, порахували голоси і от, приїхали», – розповідала про виборчі перипетії Світлана.
Опублікували дані по явці. Від оприлюднених цифр здивувалися навіть «шахівці».
«63% явки? Та не може такого бути! Давайте подивимося мої дані по Біловодському району. Тут на дільниці половина, тут десь теж половина, тут третина. Тут трохи більше половини. Але ж не може бути, щоб 63% було! Це якась помилка. Може адмін помилився і приплюсував загальні цифри по явці на 16 та 20 годин? Треба розбиратися!» – розгублено говорили один-одному прошахівські члени ОВК.
«Що ж це коїться? Оце ми влипли. Довго нас ще триматимуть? А то мені треба вже скоро корову йти доїти. Бідна тварина», – бідкалася членам окружної комісії жіночка за 40.
Врешті, ОВК вирішила почати працювати. Перший протокол прийняли і понесли адміністратору, вбивати в базу. Під будівлею скупчувалися люди. Хтось неподалік дверей приліг на траву, обійнявши коробки. Згодом буде ще багато цікавих поворотів: раптова «хвороба» заступника голови ОВК, зникнення голови окружної комісії, проблеми із серцем в адміністратора, відсутність кворуму… але поки на годиннику була лише 4 ранку. З дверей ОВК вийшла перша щаслива комісія. Протокол прийняли. Світало.