Можливо, це буде цікаво історикам. Адже і Кучма, і Кравчук стали постійно з’являтися в окулярах лише після того, як відійшли від влади. А от Янукович і Ющенко – лише коли до цієї влади прийшли. Це можуть підтвердити десятки журналістів і сотні тисяч фото- та відеокадрів.
Описувати власне шоу – з «філігранними» формулюваннями Януковича, ворушінням жовн Кучми, похмурим Кравчуком і незворушним (принаймні, в кадрі) Ющенком – немає жодного сенсу. Це треба бачити.
Та є сенс проаналізувати меседжі, котрі ним послані.
По-перше, якщо судити за відгуками в соцмережах, багатьох прибічників і пропагандистів Майдану глава держави переконав у тому, що сам він є людиною, скажімо так, неадекватною. І дійсно, «Шоу чотирьох президентів» наштовхувало на таку думку.
Так, Віктор Янукович нарешті повторив мантри, котрі повторювали всі його підлеглі, починаючи з прем’єра Миколи Азарова. А саме – що підписання Угоди про асоціацію з ЄС несло смертельну загрозу українській економіці. Зокрема, глава держави поставив риторичне питання: хто, в разі підписання Угоди, відповів би за неминуче (нібито) збідніння 15 мільйонів пенсіонерів?
Звідки президент узяв саме цю цифру, невідомо. На початок поточного року в Україні, за даними Держстату, нараховувалось лише трішечки більше 13,6 млн. пенсіонерів, тобто побільшало їх саме за правління пана Януковича. Що ж: президент у нас взагалі майстер із перевиконання власних обцянк навпаки (це ж він обіцяв, що нас швидко стане 50 мільйонів, авжеж?)
Утім, про цифри ніхто з екс-президентів спитати Януковича не наважився. Й тим паче ніхто з них не наважився спиатит важливішу річ: чим саме думав президент Янукович, коли «ламав через коліно» своїх однопартійців на з’їзді в кінотеіатрі «Зоряний», аби вони підтримали так звані євроінтеграційні закони?!
Вся підконтрольна адміністрації президента пропаганда ще з червня виставляла підписання Асоціації з ЄС як величезне досягнення Віктора Януковича. Ганна Герман та інші кричали з парламентських та інших трибун: опозиція зриває євроінтеграційні зусилля президента! Але Він підпише Угоду!
І ось після двох таємних зустрічей із російським президентом Владіміром Путіним Янукович раптом здав назад. А сьогодні зі слів Януквича прямо випливає, що він не знав, що написано в тих угодах. Саме в цьому нас масово переконували численні російські емісари протягом половини літа та всієї осені.
От тільки складно повірити в таку дурість людини, котра добилася вищої влади в найбільшій за територією державі Європі, й чий син після того надзвичайно швидко став (спів)власником найласіших шматків економіки. Коротше: Янукович не міг не знати, чого коштує й чого не коштує Угода з ЄС.
Але зараз він каже: ой ні, я не знав. І тут виникає питання. Навіщо потрібен президент, який до останнього моменту не знав, куди веде країну? І навпаки: якщо знав, але навіщось брехав усій країні про переваги ЄС до останньої миті – навіщо він тоді? І, в обох випадках, де гарантія, що президент Янукович і зараз не займається банальною брехнею?
Адже в обох випадках він виявив не найкращі, скажімо так, державницькі якості. В одному випадку його треба знімати за державну зраду. У іншому – за станом психічного здоров’я.
Але Віктор Янукович ясно дав зрозуміти: з посади його не знімеш. Це показало нібито «гостре» запитання Леоніда Кравчука, несміливо підтримане іншими екс-президентами: а чи ж не покарають міліціонерів, котрі калічили мітингувальників 30 листопада на Майдані Незалежності та 1 грудня на вулиці Банковій?
Ще чого, відповів Янукович. Тобто дослвіно він відповів не так. Він саказав, що «винні є з обох сторін». І тут-таки (з явною насолодою) додав, що винні з боку міліції вже відсторонені від посад, а винні з боку маніфестантів – затримані.
Хто саме «відстронений від посад», для громадськості лишилось таємницею. В чому співмірність покарання – теж. Натомість президент ясно дав зрозуміти, що доля маніфестантів (як, утім, і «ментів») залежить лише від нього, і якщо приїде яка-небудь Ештон чи Нуланд, то він, Янукович, може піти назустріч (частково), але може і ні.
«Я… попросив Генерального прокурора», – сказав Янукович про можливе пом’якшення вироків затриманим за підозрою в організації заворушень на Банковій 1 грудня. Але до чого тут Генпрокурор, коли справу, за законом, уже повирішував найнезалежніший у світі український суд? І до чого тут президент, який, за законом, в принципі не може впливати на позицію найнезалежнішого на світі генерального прокурора?!
…Ці сумні «веселощі» можна продовжувати й продовжувати. Президент Янукович, називаючи речі своїми іменами, влаштував відвертий цирк. Як уже сказано, у 2010 році він таємно підписав «Харківські угоди» з Путіним. За останні місяці мінімум двічі зустрічався з ним же без жодних повідомлень для преси. А тепер раптом пообіцяв трьом президентам, що доб’ється «прозорості» переговорів із… Євросоюзом.
Насправді ж більшого стьобу ні з аудиторії, ні з екс-президентів, уявити майже й не можна. «Майже» – бо одразу ж після цього Віктор Федорович звернувся до згаданих екс-президентів так: я обіцяю тримати вас у курсі справ! Це було вже вершиною вершин.
Різноманітні мантри президента в дусі «почую кожного» та «Росія вже готова говорити про перегляд цін на газ» після такого були навіть несмішні. Було зрозуміло, що вони не мали жодного сенсу. На перший погляд, незрозуміло було, навіщо їх виголошувати. Але насправді логіка була – і то подвійна.
Доки писався цей текст, Перший нацоінальний чи не щохвилини транслював уривки із зустрічі «чотирьох президентів» та коментарі лояльних осіб. Інші канали теж щедрі були на ретрансляцію цієї, скажімо відверто, беззмістовної говорильні. Беззмістовної – бо ж 100 % питань насправді вирішує той, хто і зайняв 80 % часу передачі.
Саме президент заявив, що сьогодні ж буде звільнена певна кількість «в’язнів 1 грудня» – і тут-таки наголосив, що не знає, скільки. Що ж: таким чином він відверто сказав, що може керувати прокуратурою й судами в оперативному режимі…
І оце був головний сигнал: президент України вирішує все. Він може звільняти з тюрми тих, кого вирішить за потрібне – і без жодного помилування. Я вже не кажу про закон. Але звідси випливає, що він може й позбавляти волі тих, кого хоче. І прикриватися «незалежністю» судів та слідчих. Власне, сьгодні ми це бачили на власні очі.
Ну й друге. Три екс-президенти – це, кожен, по-своєму впливова й відома у світі особа. Проте, хай і кривлячись (теж кожен по-своєму), хай і під виглядом «гострих» запитань своєму візаві (в записі), вони підіграли Януковичу. Підіграли самою своєю появою на цілком передбачуваному шоу. Кажуть, у колах Віті Януковича 70-х років таких називали «шестьорами».