Світ

  ▪   The Economist

The Economist: Бум торгівлі зброєю

Фото: REUTERS
Зростання конкуренції між постачальниками озброєнь дає карти в руки покупцям
Матеріал друкованого видання
№ 34 (562)
від 22 серпня

Лише кілька місяців тому канадці серйозно сперечалися про те, чи має право ліберальна адміністрація країни продавати Саудівській Аравії бронетехніку на $12 млрд згідно з укладеним контрактом. Уряд заявив, що має, але визнав, що в критиків є підстави для занепокоєння, і погодився прийняти таку версію міжнародної угоди, яка обмежує продаж озброєнь у непевні руки.


Проте все вийшло інакше. Саме саудити зробили майбутнє угоди непевним. Після того як міністр закордонних справ Канади опублікував вимогу звільнити декількох політичних в’язнів, саудівський уряд заявив про припинення будь-яких нових справ із цією країною на невизначений термін. Тепер канадці не знають, чи королівство все ще зацікавлене в домовленостях про закупівлю бронетехніки. І якщо саудити таки відмовляться, є чимало інших країн, які з радістю запропонують їм свій товар. «Вони можуть придбати бойову техніку в Туреччини, Південної Кореї чи Бразилії», — вважає Пітер Веземан, старший науковий співробітник Стокгольмського міжнародного інституту досліджень миру (SIPRI).
Тим часом у США Конгрес тисне на адміністрацію з вимогою законодавчо змусити країни робити чіткий і негайний вибір: купувати американську чи російську зброю. Але Пентагон натякає, що гігантська дипломатична сила Америки не заходить аж настільки далеко. Чиновники оборонного відомства стверджують, що краще було б змиритися з тим, що якісь країни й далі деякий час купуватимуть російську зброю, і сподіватися, що поступово вони відмовляться від цієї «звички».

 

Читайте також: Нові іграшки «бога війни»


Ці обидві тенденції відбивають волатильний (і майже неконтрольований, з погляду Заходу) стан світового ринку зброї. Сукупний попит зростає, кількість продавців збільшується, а західні країни, які домінували в цій сфері, не мають колишньої впевненості в тому, що саме вони визначають правила гри. А головне — покупці дедалі більше вимагають для себе права вибору. Для країн на кшталт Індії, Саудівської Аравії, Єгипту й Об’єднаних Арабських Еміратів «це — ринок покупця», — каже Люсі Беро-Сюдро, експертка Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні.

 

Говори лагідно й продавай великий кийок


Статистика свідчить, що в глобальній торгівлі звичайною зброєю панівне становище все ще належить Сполученим Штатам. Але Америка й далі переймається, щоб зберегти цю роль, і цього року зайняла агресивнішу позицію щодо продажу. У межах проголошеного в квітні й детально розробленого минулого місяця курсу американським дипломатам наказано активніше просувати продажі зброї та пришвидшити дозвільні процедури. На перший погляд, побоювання Америки видаються дивними. Є кілька способів аналізу ринку зброї, але США в будь-якому разі потрапляє на першу позицію. У SIPRI дослідили обсяг транскордонних угод із продажу зброї за п’ять років (до грудня) й порівняли їх із попередніми п’ятьма роками (див. «Американська частка»).


Між цими двома періодами розмір світового ринку зріс на 10%. У другому періоді частка США в цьому «пирозі», який ще й збільшується, становила 34% проти 30% у попередні п’ять років. На Америку та її п’ятьох найближчих суперників (у порядку зменшення — Росія, Франція, Німеччина, Китай, Велика Британія) припадає близько 80% усіх угод.

 

Читайте також: Чому Україна торгує зброєю


Тим часом Британія заявляє, що за вартістю продаж торік піднялася аж на третє місце серед світових експортерів зброї. За даними урядової Організації з оборони й безпеки (Defence and Security Organisation), США взяли під свій контроль 53% світового збройного бізнесу й мають «найвищу за всі часи ринкову частку». Це залишило Росії 16%, а Британії — 12%, що удвічі більше за частку Франції.


Нервозність Вашингтона почасти пояснюється появою на ринку нових конкурентів, особливо Китаю. Ще частково вона викликана новими продуктами й технологіями, де США буде важко втримати лідерські позиції. Обидві ці проблеми лише підтвердила поява на торішньому паризькому авіашоу китайського військового дрона, який дуже нагадував американські безпілотні літальні апарати, що використовувалися для дронових атак, наприклад, у Пакистані. Досі США виявляли бажання ділитися цими потужними виробами лише з близькими європейськими союзниками. Новий курс розширить спектр покупців, а отже, зменшить ризик домінування Піднебесної на ринку, який незабаром може оцінюватися в $50 млрд на рік.


Китай більше відомий як покупець зброї, переважно з Росії, а не продавець. Велика частка закуплених ним озброєнь потрапила до близьких союзників на кшталт Пакистану. Але КНР надзвичайно збільшила свою спроможність виробляти й продавати власне озброєння, у тому числі кораблі й підводні човни. Тим часом американська політика експорту зброї обережно балансує між, з одного боку, захопленням економічних і геополітичних можливостей, а з іншого — намаганнями не ділитися технологіями, які можуть дестабілізувати зони воєнних дій або використовуватися проти Сполучених Штатів. Але така обачність може виявитися контрпродуктивною. Цього місяця на панельній дискусії у Вашингтоні один з адвокатів оборонної індустрії нарікав на обмеження щодо поширення технологій у США, через що Франція виграла в Штатів контракт на продаж авіаційних бортових радарів до Індії. «Я люблю французів, але більше люблю американську промисловість», — невдоволено зауважив він. В іншому франко-американському змаганні технологій Франції не так просто збільшити продаж винищувачів Rafale Єгипту, одному зі своїх головних покупців озброєнь: річ у тому, що вони оснащені крилатими ракетами Scalp, виготовленими із застосуванням американських технологій, передача яких третім сторонам заборонена. Франція пообіцяла розробити власну технологію, але, можливо, Єгипту не стачить терпіння чекати. Уряд цієї країни також охоче купує російське озброєння, у тому числі літаки й бойові гелікоптери.

 

Читайте також: Винищувачі п’ятого покоління — гра на випередження


Для таких виробників, як Велика Британія й Франція, експортні продажі мають навіть більше значення як спосіб підтримки власної оборонної галузі. Першість Британії у військовій авіації може залежати від її продажів до Саудівської Аравії. А амбітна будівнича програма Королівського ВМФ отримала потужний стимул, коли Австралія заявила про намір закупити нову лінійку британських фрегатів. Франція хоче розробляти нову ракету класу «повітря-повітря», але, за словами міністра оборони Флоранс Парлі, лише тоді, коли вдасться знайти покупців за кордоном.


Така відчайдушна ситуація ще більше підіймає градус ринкової конкуренції. Так само діє й та повна байдужість, яку виявляють Росія й Китай стосовно дотримання прав людини в країнах-замовниках. А ще — збільшення кількості країн, які «виросли» зі статусу головно покупців зброї й технологій та перетворилися на їх продавців, наприклад, Туреччина, Емірати й Південна Корея.  Японія зі своєю гігантською оборонною індустрією на цьому ринку абсолютний новачок. Вона увірвалася на нього, коли 2014 року уряд зняв обмеження на експорт зброї. Країна конкурує (хоча на досить слабких позиціях) із Китаєм за замовників в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Що ж до Росії, то, за підрахунками SIPRI, її частка на світовому ринку впала (приблизно до 22% у 2013–2017 роках). Але РФ пропонує асортимент випробуваної часом техніки й обладнання та — небагатьом клієнтам — першокласні ноу-хау, особливо в протиповітряній обороні.
Це створює дилему для Америки, яка сподівається незабаром продати Індії озброєнь на $6 млрд, але обурюється наміром цієї країни придбати в Росії зенітно-ракетні комплекси С-400 — ракети, які можуть відбивати потенційні загрози з боку Китаю або Пакистану. До інших країн, які планують і далі купувати російське, належать Індонезія і В’єтнам.

 


Міністр оборони США Джеймс Меттіс просить Конгрес не бути надто суворим до клієнтів Росії, якщо тільки вони пообіцяють поступово зменшити свою залежність від неї. У листі, який потрапив до рук спеціалізованого інтернет-журналу Breaking Defense, він каже конгресменам: «Перед нами нагода, яка трапляється раз у житті: зменшити домінування Росії в ключових регіонах». Але це може статися лише тоді, коли США матимуть право вільно продавати власне озброєння. Для замовників це означає, що в найближчому майбутньому вони зможуть тримати в своїх арсеналах як американську, так і російську зброю.


Характерно, що недавно Індію прийняли до Режиму контролю ракетних технологій — неформальної асоціації країн, які домовилися не сприяти державам-паріям в отриманні балістичних ракет. Тепер і Америці, і Росії буде легше продавати Індії ракети великої дальності. Два гіганти торгівлі зброєю, які рідко доходять згоди в багатьох інших питаннях, радо прийняли Індію до свого клубу.

 

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com