Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
1 серпня, 2011   ▪   Олена Чекан   ▪   Версія для друку

Барса сепаратизму

Каталонію єднають з Україною багатовікова боротьба за незалежність, попри всі утиски збережена мова та впертість як головна риса народного характеру
Барса сепаратизму

Блискуча, нескорена, завжди усміхнена, на роздоріжжі легкої прохолоди недалеких Каталонських гір та морських бризів, столиця Каталонії Барселона бере в полон з першого кроку. Століттями змагаючись за першість із застібнутим на всі ґудзики королівським Мадридом, вона так і не стала столицею держави. Проте коли йдеться про столицю мистецтв, то тут їй немає рівних: ще на початку ХХ століття Барселона очолила авангард іспанської культури. Додайте до цього святковий стиль життя, енергійність та працелюбство мешканців, м’який клімат, 600 км піщаних пляжів і тепле впродовж дев’яти місяців море. Барселоні не шкодить навіть те, що це друге за кількістю мешканців місто Іспанії – 1,6 млн, з передмістям – 4,5 млн, найбільший, ключовий порт країни на Середземному морі та потужний промисловий центр, поєднання сучасного мегаполіса з фешенебельним курортом.

Життя в стилі Рамбла

Аль Рамль – Бурхливий потік – так назвали араби в VIII столітті невеличку річечку, що бігла за мурами поселення. Нині широкий бульвар Ла Рамбла, що веде від площі Каталонії до пам’ятника Колумбу в порту, – найзнаменитіша вулиця Барселони, саме з неї варто почати ознайомлення з містом. «Рамбла уособлює його дух, вона не засинає ні на хвилину, це серце денних веселощів і розваг, оголений нерв нічного життя», – захоплено розповідає наш приятель Жоан.

Безліч сувенірних крамничок, пташині й квіткові базарчики, ятки з місцевими смаколиками – пройти повз них не дозволять запаморочливі пахощі. Брендові бутики, магазини й крамнички, ресторани, бари та кафе на будь-який смак і гаманець. А поки що невизнані генії ознайомлюють тутешню публіку зі своєю творчістю. Художники, мандрівні актори, вуличні музиканти й циркачі, співаки, лялькарі з маріонетками і жива скульптура, якої так багато, що навіть є правило, за яким вона може стояти на відстані не менше ніж 20 м одна від одної. У калейдоскопі вражень можна й не зрозуміти, що розфарбовані фігури – то люди: їх виказують лише насмішкуваті очі, що пильно стежать за перехожими. Кидаємо кілька євро – і скульптура застигає в новій позі.

Під час місцевих свят Рамблою крокують так звані гегантс – чотириметрові ляльки на дерев’яних каркасах, всередині яких ховаються волонтери. Традиційні фігури вінценосних осіб, маврів, монахів у костюмах XV–XVIII сторіч зараз доповнюють злободенними героями. Сунуть духові оркестри: завивають дудки, б’ють барабани. Карабінери, не спиняючи кроку, за командою стріляють у повітря. Школярі-янголи осипають квітами роззяв, за що отримують цукерки. Попереду процесії статуя Мадонни, яку несуть почесні громадяни міста, позаду – кастельєрос. Це хлопці атлетичної статури, майстри спорудження «кастель» – людських веж, що бувають заввишки з п’ятиповерховий будинок. Давня каталонська традиція, що відродилася з новою силою під час відкриття Олімпійських ігор 1992 року.

Запорука успіху «кастель» – сильні руки, міцні ноги, босі ступні й відчуття спільноти. Закінчує будівництво «анчанета» – маленький хлопчик, що мавпочкою швидко дістається верхівки й махає рукою. Мить – і він уже легенько сковзає по спинах кастельєрів, а за ним ярус за ярусом усі юнаки. Вдало «розібрана» вежа цінується чи не більше за саме її спорудження.

Ввечері на Рамблі на нас чекає «Травіата» Верді в Гран Театре-дел-Лісеу. Тут починали свій творчий шлях Монсеррат Кабальє, Жозеп Каррерас та віолончеліст Пау Казальс. «Вони не іспанці, а каталонці, тому саме так треба вимовляти їхні імена», – втаємничує нас Жоан, якого ми попервах називали іспанською: Хуан.

А поки що славнозвісний ринок Бокерія: розкіш дарів моря й землі під височенним шатром зі сталевих конструкцій. Мармурові прилавки з яскраво освітленими горами овочів та фруктів, йодисто-солоні пахощі свіжої риби та морепродуктів. Ціни нижчі за київські.

Закінчується Рамбла одним із найвідоміших монументів Барселони – 60-метровою колоною з пам’ятником Колумбу та оглядовим майданчиком, куди дістаємося швидкісним ліфтом. «Ліворуч –гора Можуїк із фунікулером, праворуч – хмарочоси Олімпійського селища, там хай-текова Вежа Агбар, на жаль, Саграда Фамілія в тумані…» – показує Жоан. Надивившись на панораму міста згори, вирішили побачити її з відкритого моря, тож скористалися прогулянковим корабликом. Нам пощастило: сонце й вітер впоралися з туманом, і на обрії прорізалися чотири шпилі творіння великого каталонця.

Саграда Гауді

Барселоні належить ексцентричне тріо в царині образотворчого мистецтва: каталонці Сальвадор Далі й Жоан Міро та народжений у Малазі Пабло Пікассо, що як художник відбувся саме тут. На зустріч із Далі можна вирушити в одноденну мандрівку до його маєтку у Фігейросі, роботи Пікассо побачити в його музеї, скульптури й мозаїки Міро прикрашають місто й заповнюють зали Фонду Міро.

Та незважаючи на численні знані імена митців, які долучилися до слави Барселони, передусім це місто Антоні Гауді. Відлюдник і дивак занурений у містичні прозріння й роздуми, він подарував йому казкове свято своїх споруд, химерно поєднуючи в них відвагу архітектора й інженера з пустотливими мріями дитини. Найбільш значущі роботи Гауді в Барселоні – хвилеподібні, багатокольорові, з чудернацькою архітектонікою всіх складових будинки Каса-Батло, Каса-Міла, Палац Гуеля – колишній дім мецената й друга Гауді Еусебіо Гуеля, де нині мешкає донька короля Іспанії Елена, Парк Гуеля.

Архітекторові було 40 років, коли Товариство шанувальників Святого Йосифа запропонувало йому добудувати Храм спокути Святої Родини. З тієї хвилини його життя стало офірою майбутній споруді. Він почав не добудовувати, а перебудовувати храм, який за його проектом мав перетворитися на архітектурне втілення Євангелія. Три фасади: Різдва, Страстей і смерті Господа, Слави Господньої. По чотири шпилі на них символізують 12 апостолів, башта над головною апсидою – Діву Марію. Центральний поки що не добудований шпиль присвячений Спасителю, чотири шпилі навкруг нього – євангелістам Матвію, Марку, Луці, Івану. Декоративна скульптура неоготичного храму, примхливі оздоби й вишуканість вітражів, простір залитих світлом нефів промовляють про велич Творця і нашу надію на спасіння.

Закінчити спорудження Храму спокути Святої родини планують до 2030 року, фінансується воно лише з пожертв, до яких може долучитися будь-хто, і коштів, отриманих від продажу екскурсійних квитків.

«Ми не іспанці»

Мабуть, місцеві цього не помічають, а мене в Барселоні завжди не полишає відчуття, що ось-ось вибухне революція, бунт, протистояння. І якщо зграї збуджених юнаків, загорнутих у каталонські прапори, можна пояснити черговою перемогою славетного клубу, то немічні бабусі в колясках, прикрашених такими самими прапорцями, чи немовлята в жовто-червоних смугастих пелюшках викликають принаймні подив. А офіціанти, що, нехтуючи прибутком, вдають, ніби не розуміють кастильської, себто іспанської?! А зосереджені й суворі обличчя сотень громадян, які щонеділі збираються у величезні кола біля собору Ла Сеу, щоб під аматорські духові оркестри заявити свою самобутність каталонським танцем, що називається сардана. А кожна перемога «Барси» над «Реалом», яка стає національним святом?!

Каталонія – автономія, вона має свій парламент, женералітет (уряд), але багато хто вважає це недостатнім. Років два тому тут відбувся соціологічний референдум: «Чи згодні ви з тим, щоб Каталонія стала незалежною державою?». 95% мешканців, які прийшли проголосувати, сказали: «Так!». А поки що рішенням парламенту з 2012 року в Каталонії заборонені бої биків. «Ми не іспанці, це не наша традиція», – пояснює позицію своїх співгромадян наш приятель Жоан.

Офіційна мова автономії каталанська, проте тут живе чимало іммігрантів із Латинської Америки та вихідців з інших частин Іспанії, які не хочуть її вчити, хоча є багато безоплатних курсів. Каталонці непохитні: «Іспанія велика, не подобається наша мова – їдьте туди, де її немає». І згадують, як за часів Франко, що заборонив каталанську, винайшли фонетичний варіант рідної мови: майже без голосних. Отак і спілкувалися химерними посвистами, дуже схожими на пташині, а жандарми нічого не могли з цим вдіяти…

Та нині каталонців об’єднав із центром всеіспанський Рух обурених, що впродовж останнього місяця не припиняє масових акцій протесту. Вже третій рік Іспанія живе в умовах економічної кризи, практично кожен п’ятий працездатний громадянин не має роботи, серед молоді – кожен другий. «Ви вкрали наше майбутнє, ми віднімемо ваш спокій!», «Досить брехати!» – гасла сьогоднішнього барселонського Майдану, який своїм наметовим містечком нагадав нам часи Помаранчевої революції.

Тиждень висловлює щиру подяку туристичній компанії «Наталі Турс»за цю подорож.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено