Після втечі Януковича й позбавлення його президентських повноважень Верховна Рада 23 лютого 2014 року ухвалила закон про скасування закону Ка-Ка як нелегітимного. Тоді голова ВРУ і в. о. президента Олександр Турчинов відмовився підписати новий документ нібито через те, що його скасування спровокувало збройну агресію Росії проти України. Цей аргумент абсолютно дикий. Російська агресія, як зафіксували вітчизняні спецслужби, розпочалася 20 лютого 2014-го, підготовка до неї відбувалася впродовж тривалого часу, а закон прийняли вже після цього.
Агресію Росії проти України Владімір Путін та Державна дума РФ обґрунтовували не скасуванням закону Ка-Ка, а тезою про необхідність захисту прав російськомовних українських громадян. Зв’язок російської агресії з мовним питанням полягає в тому, що Росії вдалося окупувати ті частини нашої території, де відбулася тотальна зачистка всього українського включно з українською мовою.
Усі місії ООН, які відвідали нашу країну до і після агресії, не зафіксували жодних порушень прав російськомовних громадян України, жодних їхніх звернень зі скаргами до Європейського суду з прав людини чи Комітету ООН із прав людини. В Україні завжди порушувалися і зараз порушуються якраз права україномовних. Україномовна більшість ще й сьогодні дискримінована саме через відсутність нормального закону про українську мову як державну, що ефективно імплементував би положення ст. 10 Конституції України.
Тому ухвалення нового мовного документа, положення якого відповідатимуть міжнародним стандартам, підтримає більшість громадян України. Це однозначно спричинить протести, інсинуації, спекуляції, звинувачення лише в Росії, оскільки її політика завжди була спрямована проти відродження української мови. Звісно, здійметься хвиля серед проросійського політикуму в Україні, який є агентурою і п’ятою колоною РФ. Однак збурення в українському суспільстві ухвалення нового закону про мову не викличе. Суспільство готове до масштабної реалізації ст. 10 Конституції України, яка вимагає застосування української мови як державної у всіх сферах суспільного життя на всій території України. Тим більше що нові мовні законопроекти, які ґрунтуються на Конституції, не позбавляють громадян України права послуговуватися у взаємному спілкуванні будь-якою мовою та спрямовані на забезпечення мовних прав національних меншин.
У серпні 2014-го 57 народних депутатів звернулися до Конституційного Суду України з вимогою визнати закон Ка-Ка неконституційним. Однак незважаючи на те, що рішення про початок слухань із цього питання було ухвалено ще восени 2014-го, розпочалися вони лише в листопаді 2016-го. На сьогодні суддя-доповідач Ігор Сліденко підготував проект рішення. Триває його обговорення в закритому режимі, однак невідомо, чим і коли воно закінчиться. Взагалі мовне питання могло б бути вирішене без участі КСУ за допомогою нового закону, ухвалення якого означало б скасування закону Ка-Ка.
Читайте також: Мовне божевілля
Однак багато політиків, зокрема вищого ешелону, мислять старими категоріями, не враховують змін у суспільстві й знову намагаються розіграти мовну карту для підвищення своїх рейтингів, задовольняючи примхи «класу русскоговорящіх». Сьогодні такий підхід викликає незадоволення української більшості, яка готова до ухвалення нового мовного законодавства. Як свідчать соціологічні дослідження, навіть значна частина етнічних росіян вважає за необхідне утвердження української мови як єдиної державної та підтримує ухвалення закону, який цивілізовано регламентував би мовне питання в Україні. За даними останніх опитувань, громадяни України не вважають мовне питання пріоритетним, а 92% їх визнають себе українцями. За таких умов ухвалення нового мовного документа не може спровокувати суспільні конфлікти.
Політики, які вважають, що ухвалення нового мовного законодавства не на часі, не розуміють значення державної мови як глибинної основи нашої державності та її ролі в забезпеченні політичної єдності України, зміцненні національної ідентичності та
безпеки.