Звіт The Hague Centre for Strategic Studies: Як ліберальні демократії можуть протистояти російській дезінформації

Гаазький центр стратегічних досліджень (HCSS, Нідерланди) опублікував звіт про те, як ліберальні демократії можуть протистояти російській дезінформації та соціальному втручанню.  Так, у HCSS стверджують, що кампанії РФ з дезінформації були спрямовані на ліберальні демократії в Європі та Північній Америці з метою спотворити демократичний процес. Зокрема, за останні кілька років західні уряди боролися з питанням, як правильно реагувати на протидію російській диверсійній діяльності. У цьому дослідженні розглядаються уроки для ліберальних демократій, що базуються на аналізі стратегій, організаційних установок, програм та можливостей, які розробили Європейський Союз, НАТО, Фінляндія, Латвія та Україна.

 

"Сіра зона"

 

У HCSS переконані, що ліберально-демократичні уряди не повинні сидіти бездіяльно, у той час як іноземні функціонери цілеспрямовано підривають демократичні процеси. Водночас досить важко сформулювати ефективну відповідь, залишаючись у межах верховенства права, прозорості та демократичного контролю. Важливим питанням при роботі з російськими інформаційними операціями є те, як саме особам, організаціям та ЗМІ повинно бути дозволено поширювати дезінформацію та фейкові новини під виглядом свободи слова та преси. HCSS наголошує, що коли є свідомі випадки фейкових новин і дезінформації, уряди не повинні боятися вживати заходів.

 

"Що стосується прокремлівських політиків, то замість того, щоб вживати юридичні заходи, більш доречно, щоб уряди брали участь у дебатах і чітко заявляли, коли використовуються помилкові аргументи, щоб підвищити рівень поінформованості громадськості про дезінформаційну діяльність. Для політичних партій та громадських організацій мають бути встановлені жорсткі правила щодо фінансової прозорості. При розгляді поширення дезінформації, замість цензури, незалежні регуляторні органи можуть вживати заходів проти суб'єктів ЗМІ, які транслюють відверто підроблені історії", – йдеться у звіті.

 

Мережевий підхід найкраще підходить для боротьби з багатовимірною загрозою, яку представляють російські інформаційні операції. Такий мережевий, загальнонаціональний підхід повинен включати всіх відповідних суб'єктів: не тільки Міністерство оборони і МЗС, а також інших урядових установ, включаючи МВС, міністерство економіки та освіти. Крім того, уряди повинні визнати додану вартість міжнародного співробітництва, а не вважати, що достатньо відповісти в односторонньому порядку.

 

Країни Заходу повинні зміцнювати власні акценти, відображаючи те, за що вони стоять, і що робить їхні суспільства сильними і стійкими. Окремі національні наративи природно відрізнялися б від однієї країни до іншої, відображаючи унікальні національні ідентичності та історичний досвід.

 

Важливе значення має інвестування в медіаграмотність у прагненні збільшити стійкість суспільства до дезінформації. Слід докласти зусиль для підготовки та навчання державних службовців, журналістів та студентів методам ідентифікації фальшивих новин та визнання походження повідомлень.  Інформаційна війна ведеться на двох фронтах, тому урядам необхідно протидіяти їм як вдома так і за кордоном.

 

• Читайте також: Європейської дипломати поповнили список жертв кібератак

 

Євросоюз

 

 

Стратегічні комунікації Росії були ефективними у формуванні уявлень людей про ЄС в межах Росії, у державах Східного партнерства, а також у самому ЄС – зокрема серед носіїв російської мови. Крім боротьби з російськими наративами, ЄС також прагнув протистояти російським спробам використовувати дезінформацію і пропаганду, щоб вплинути на голоси перед національними виборами в Німеччині, Франції та Британії перед Brexit. Однією з найважливіших стратегій Кремля є розпалювання невизначеності та страху у громадян ЄС, а також представлення ворожих державних та недержавних суб'єктів набагато сильнішими, ніж вони є.

 

Щоб протистояти демократичним цінностям та сприяти розколу в Європі, Кремль використовує різні інструменти, такі як аналітичні центри та спеціальні фонди (наприклад, Russkiy Mir), псевдоінформаційні агентства та мультимедійні послуги (наприклад, Sputnik), багатомовні телеканали (наприклад, RussiaToday), транскордонні релігійні і соціальні групи, та інтернет-тролі.

 

Заходи, що вживаються ЄС, носять оборонний характер і були розроблені таким чином, щоб вони мали вплив у межах ЄС та, зокрема, регіону "Східного партнерства", а не на території РФ. Незважаючи на цю оборонну позицію, інтерв'ю, проведені з метою дослідження, виявили визнання доданої вартості наступальної позиції: чиновники ЄС вважають, що іноді необхідно закривати медіа, а також відкрито викривати веб-сайти, які беруть участь у поширення дезінформації.

 

Загалом ЄС сприяє належному управлінню в третіх країнах і визнає роль незалежних ЗМІ у досягненні цієї мети. Крім того, ЄС запровадив правила використання даних для захисту приватності громадян і запобігання втручанню ззовні. Реактивні заходи, що застосовуються ЄС, включають розповсюдження двох щотижневих інформаційних бюлетенів – Disinformation Review та Disinformation Digest, і проект  EU vs Disinformation.

 

Зокрема, створена у 2015 році Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій (East StratComTask Force) повинна розглядатися як головна віха у боротьбі з дезінформацією Росії та втручанням суспільства на європейському рівні. Тим не менш, обмеження, пов'язані з відсутністю спеціального бюджету та недостатньою кількістю персоналу, суттєво ускладнюють спроможність цільової групи до розширення. У майбутньому центр радить надати більше фінансової та політичної підтримки East StratCom Task Force, як з боку інституцій ЄС, так і з держав-членів.

 

• Читайте також: ЄС: фактор інфантильності

 

НАТО

 

Аналітики зазначають, що масштаби інформаційних операцій Росії проти України та її сусідів ускладнюють роботу НАТО для ефективної конкуренції в сучасній комунікаційній сфері або для  впровадження інформаційних технологій. Так, успішне проникнення російської інфосфери виявилося дуже важким. Наприклад,  Центр стратегічних комунікацій НАТО (StratCom CoE)  публікує аналітику, періодичні доповіді та щорічний рецензований науковий журнал Defence Strategic Communications. Крім того, центр організовує електронні курси, тренінги, семінари, сценарії і конференції. Крім того, НАТО діє в інформаційному просторі за допомогою порталу міфів (НАТО-Росія: Зіставлення з реальними фактами), який спрямований на широку громадськість. 

 

Водночас сам StratCom CoE не має повноважень протистояти російській діяльності або займатися контрпропагандою. Натомість, центр вивчає загальні закономірності, як працюють мережі, які сильні та слабкі сторони комунікаційної стратегії Росії, а потім подає цю інформацію через свою мережу. Створення StratCom CoE є гарним прикладом того, якою мірою така діяльність набула важливого значення для НАТО. Центр виконує важливу функцію шляхом аналізу російських інформаційних операцій та видів тактик і методів. Однак автори звіту вважають, що потрібно докласти більше зусиль для оптимізації зусиль StratCom в основі оперативного мислення Альянсу. "Відсутність всеосяжної доктрини StratCom продовжує функціонально перешкоджати операціям", – йдеться у дослідженні.

 

Своєю чергою, на підтримку поточної діяльності можна докласти більше зусиль для проведення належного аналізу цільової аудиторії та підготовки керівних кадрів для підвищення їх стратегічної комунікативної грамотності. Застосування StratCom часто залежить від окремих командирів та їхнього попереднього досвіду. Також існує дефіцит освіти вищих військових командирів в інформаційному протистоянні.

 

• Читайте також: НАТО та Україна у 2019 році

 

Україна

 

Після того, як у лютому 2014 року українська революція витіснила екс-президента Віктора Януковича, Росія анексувала Кримський півострів і підтримала сепаратистів на Донбасі. У рамках гібридної війни Росія провела інформаційні операції, спрямовані на дискредитацію нинішнього українського уряду.

Так, у 2014 році було створено Міністерство інформаційної політики, і його завдання визначаються рішенням РНБО від 29 грудня 2016 року "Про Доктрину інформаційної безпеки України", яка була прийнята указом президента у лютому 2017 року. Відповідно до доктрини, трьома цілями МІП є розробка стратегій інформаційної політики України та концепції інформаційної безпеки; координація державних установ у питаннях комунікації та поширення інформації; протидія російській інформаційній агресії.

 

Водночас після революції не було стратегії урядових стратегічних комунікацій. У відповідь декілька експертів з комунікацій з приватного сектора заснували НУО "Український кризовий медіа-центр" (УКМЦ), який намагався створити комунікаційну стратегію для уряду щодо протидії російським інформаційним операціям. Саме під керівництвом УКМК для різних міністерств були встановлені представники.

 

Також після Євромайдану було створено велику кількість ініціатив громадянського суспільства. Найбільш важливими є УКМЦ, StopFake.org, StratComUA, InformNapalm, OSINT Academy. MIП створило різні комунікаційні кампанії, такі як "Крим – це Україна". Разом з тим, платформа http://i-army.org/ спрямована на створення української "інформаційної армії" волонтерів, які можуть розміщувати інформацію про фейкові новини.

 

Відтак, InformNapalm розкриває історію про російську військову агресію, у тому числі про присутність російської армії в зоні ООС. Information Resistance спрямований на протидію російським загрозам в українській інформаційній сфері. Крім того, академія OSINT готує журналістів, блогерів, активістів і у проведенні розвідувальних розслідувань. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення заборонила кілька проросійських телеканалів, у тому числі телеканал "Дождь",  який часто розглядається як ліберальний і критичний до Кремля.

 

Своєю чергою, як наголошується у звіті, МІП є спірним гравцем. Його авторитет в очах української громадськості загалом низький. Ба більше, міністерство вважається "неефективним, недофінансованим, малокомплектним і непрофесійним". "На думку ряду експертів, стало зрозуміло, що МІП не має ніякого впливу і мало хто сприймає його працівників серйозно. Можливим фактором може бути низька заробітна плата в українському державному секторі", – йдеться у дослідженні.

 

Незважаючи на вищезгадані успіхи, уряд повільно відновлює доступ до провладних ЗМІ у сепаратистських районах, в тому числі через перешкоди та відсутність політичної волі. Населення живе в закритому інформаційному просторі, контрольованому Росією, вважають експерти. "Навіть в інших частинах країни люди похилого віку та люди поза великими містами все ще залежать від російської інформації. Не існує широкої стратегії політики, на основі якої може базуватися стратегія комунікацій; НУО та державні установи працюють переважно на спеціальній основі, вирішуючи проблеми в міру їх виникнення", – підкреслюється у дослідженні.

 

Крім того, найважливіші медіа-компанії в Україні контролюються невеликою кількістю олігархів, які однаково відіграють велику роль у політичному та економічному житті України. Так, для олігархів немає необхідності вести прибутковий бізнес, вони часто використовують свої медіа-корпорації для просування своєї політичної програми і подальшого розвитку своїх інтересів.

 

Водночас зауважується, що український підхід має як наступальний, так і оборонний характер. "Прикладами оборонних заходів є упорядкування урядових комунікацій, розвінчання StopFake фейкових новин, створення комунікаційних кампаній, спрямованих на українське населення та поширення позитивних розповідей про Україну в іноземних інформаційних просторах", – йдеться у звіті.

 

Однак автори вважаєть, що Україна зіткнулася з кількома дилемами між основними цінностями ліберальної демократії та ефективною протидією російській дезінформації. Найважливішою є напруга між свободою слова, висловлюванням, пресою та цензурою ЗМІ, включаючи заборону російських каналів. "Росіяни використовують цю напругу, щоб дискредитувати український уряд", – переконані дослідники.

 

• Читайте також: 2019: битва за емоції

 

Латвія

 

Латвія є однією з країн, на які спрямована інформаційна діяльність Росії. Як відомо, країна має значну меншість етнічних росіян і білорусів. "Інтеграція цих меншин у політичне, економічне та культурне життя після здобуття незалежності від Радянського Союзу у 1991 році була повільним процесом, й історичні образи продовжують впливати на етнічні відносини", – йдеться у звіті.

 

Наприклад, 12% населення Латвії класифікуються як "не громадяни", оскільки ці етнічні росіяни не отримали латвійського громадянства в 1991 році. Водночас всього 38% латишів вважають рідною мовою російську. Як і в інших прибалтійських країнах, російська меншина в Латвії розвинула почуття спільності, відокремлене від самої РФ, але більшість російськомовних досі хоче отримувати новини російською мовою.

 

"Російські пропагандистські центри, такі як Baltnews, Vesti і Segodnya, розповсюджували вміст, керований Кремлем, з сайтів, розміщених в Росії", – наголошується у звіті. Наприклад, вони часто цитують Rubaltic.ru, який, як відомо, поширює дезінформацію. Вона часто змальовують негативну картину латвійського уряду та його ставлення до російської меншини.

 

Крім того, російський уряд прагне вплинути на російську меншину в Латвії за допомогою так званої "політики співвітчизників". Цю ініціативу підтримують НУО, що займаються збереженням російської культури та мови, правами та освітою російськомовних за кордоном, з чіткими анти-ЄС, анти-НАТО та антизахідними тонами. Так, латвійське суспільство стало вразливим для НУО, що фінансуються Росією, з метою впливу на місцеву політику.

 

На думку дослідників, Латвія значно посилила захист від російського впливу в інформаційній сфері. Громадянське суспільство розробило значний потенціал у таких галузях, як освіта у сфері медіаграмотності, журналістські розслідування та розвінчання фейкових новин. Однак занепокоєння викликає те, що на урядовій стороні Латвії все ще бракує загальної стратегії щодо того, як боротися з проблемою російської дезінформації. "Це гальмує загальну ефективність операцій, оскільки в даний час відсутній підхід усього уряду", – відзначається у звіті.

 

Незважаючи на відсутність стратегії, уряд зміг зробити кілька позитивних конкретних дій. Наприклад, громадський телеканал випустив російськомовні програми для кращого спілкування з російською меншиною. Також уряд вніс зміни до законодавства, щоб більш ефективно протидіяти російському втручанню в суспільство і прагне до міжнародної співпраці у боротьбі з дезінформацією. Проте той факт, що російські ЗМІ залишаються популярними серед російськомовних меншин, залишатимуться викликом для майбутнього.

 

Фінляндія

 

Автори звіту стверджують, що Фінляндія ніколи не була радянською державою і має різні історичні зв'язки з сучасною Росією, ніж країни Балтії та Україна. Вже до анексії Криму до Росії відносини з Росією займали важливе місце в порядку денному безпеки уряду Фінляндії. "На відміну від багатьох інших європейських країн, Фінляндія продовжувала здійснювати інвестиції в потужний оборонний комплекс після закінчення холодної війни", – йдеться у дослідженні.

 

Крім того, країна  досягла значних успіхів у роботі з російськими операціями в інформаційній сфері. Як відомо, Фінляндія відіграє важливу роль у побоюваннях РФ щодо розширення НАТО на схід, тому Кремль здійснював спроби розділити громадську думку на членство в НАТО. Москва також проводила численні фейкові інформаційні кампанії, спрямовані на російську меншину у Фінляндії, а також на власне населення про нібито жорстоке поводження з росіянами у Фінляндії. Особливо атаки посилилися напередодні святкувань, які відбулися у Фінляндії у зв'язку з 100-річчям незалежності від Росії у 2017 році.

 

Водночас Фінляндія не є головною метою РФ, коли йдеться про підрив європейської єдності. Наразі рівень інформаційної діяльності Росії, спрямованої на Фінляндію, вважається "низькиим", насамперед через те, що Москва зараз зосереджується на Близькому Сході.

 

"Позиція Фінляндії проти російської дезінформації та пропаганди підкріплюється впевненістю уряду в її високих стандартах освіти, які підтримують критичне і активне громадянське суспільство, його вільний і різноманітний медіа-ландшафт, високу готовність своїх громадян захищати країну(74%)", – підкреслюється у звіті.

 

Окрім російськомовних сервісів суспільної телерадіокомпанії Yle, значна частка російськомовного виробництва – це так звані "соціальні медіа", тобто відеоролики або блоги, створені звичайними людьми. Хоч Фінляндія традиційно менш критично ставилася до Росії і слідувала прагматичній політиці Росії, країна зазнала значного політичного зрушення – або "пробудження" – після російської агресії проти України та її подальшої анексії Криму.