У новому дослідженні американського аналітичного центру RAND, автори Джон Парачіні, Райан Бауер та Пітер Вілсон аналізували російський експорт зброї, вплив дипломатії та перспективи санкцій США для стримування Росії та підвищення вартості її майбутнього втручання в політику інших держав. Сполучені Штати наклали санкції на понад 700 російських юридичних і фізичних осіб після вторгнення в Крим і Східну Україну та втручання у вибори в США 2016 року.
Набір даних, досліджених для звіту, аналізує 33 випадки переговорів про експорт і продаж російської зброї, починаючи з липня 2017 року до травня 2021 року. Дослідження цих випадків показує, що важко точно визначити вартість втраченої російської зброї в результаті дипломатичних зусиль США, підкріплених санкціями третьої сторони. Натомість є низка прикладів, коли країни планували купити російську зброю, але через можливості санкцій відмовлялись від неї. Такі ситуації призводять до комерційних втрат Росії у продажі зброї.
Країни, у яких військовий арсенал здебільшого складається з систем озброєння Радянського Союзу та Росії, стикаються з серйозними проблемами швидкої диверсифікації від російських систем. Термін систем зброї вимірюється десятиліттями. Їх експлуатація та обслуговування також тягне за собою навчання та обслуговування. Навіть країнам, які можуть захотіти диверсифікуватися від російських систем, у короткостроковій перспективі це зробити складно і дорого.
Натомість країни, які не мають застарілих арсеналів, що складаються з радянських і російських систем, можуть уникати пропозицій щодо експорту російської зброї, якщо доступні відповідні, конкурентоспроможні ціни та політично кращі альтернативи. Росія стверджує, що її системи коштують дешевше і вони є довговічнішими. Однак нижча вартість часто зменшується протягом життєвого циклу системи зброї, оскільки часто росіяни вимагають, щоб вони обслуговували та ремонтували зброю в Росії.
Читайте також: Прикро, але не боляче
У звіті йдеться, що американські та інші західні системи є продуктивнішими через більш досконалі датчики чи обчислювальної потужності. Але часто західні системи мають вищі закупівельні ціни. Наприклад, американська система протиповітряної оборони Patriot коштує дорожче, ніж російська система С-400.
На думку авторів, дипломатичне послання США має бути набагато глибшим, ніж просто “не купуйте російську зброю, щоб покарати її за погану поведінку”. Натомість слід зауважити, що погана поведінка Росії, залишена без контролю, ставить під загрозу інші нації та цілісність міжнародної системи держав.
Туреччина та Індія – дві країни, які демонструють політичні дилеми для США під час впровадження санкцій третьої сторони. Туреччина є офіційним союзником за договором, і її купівля російської системи протиповітряної оборони С-400 є загрозою для можливостей НАТО і безпрецедентним порушенням поведінки в межах Альянсу. Обурення уряду Ердогана через реакцію США на спробу державного перевороту 2016 року, розбіжності щодо сирійського конфлікту та критика політики Туреччини в галузі прав людини та давнє зневажливе ставлення до країн ЄС “створюють прірву у відносинах Туреччини з її партнерами в НАТО”.
Індія, на противагу, стає все більш важливим партнером в Індо-Тихоокеанському регіоні хоча б своєю ключовою роллю в нещодавно утвореному чотиристоронньому діалозі з безпеки Quad – неформальному альянсі Сполучених Штатів, Японії, Індії та Австралії. Спільні інтереси у протидії Китаю роблять Індію потенційно важливим гравцем у конкуренції великих держав в Азії. Модернізація деяких потужностей в Росії потрібна Індії через конфлікт з Китаєм. Країні важко відмовитися від російської зброї, навіть якби вона цього хотіла. Баланс у відносинах між трьома великими світовими державами ставить Індію в делікатне становище.
Дипломатичне втручання США допомогло Індонезії, Непалу та Марокко знайти інші альтернативи у безпекових питаннях. В інших випадках дипломатичні зусилля США, підкріплені перспективою санкцій, утримували країни від завершення раніше укладених угод з російськими виробниками зброї або початку переговорів.
Також часто в багатьох країнах, розглянутих у дослідженні, російська дипломатія, пропаганда та дезінформація намагаються визначити наративи США як спробу втрутитись у справи держав щоб перешкодити їм вирішити свої безпевкові питання.
Вивчення ситуації у згаданих країнах показує, що санкції CAATSA мають неабиякий вплив на російський оборонний експорт і призводять до значних втрат. У сукупності всі санкції США та ЄС, запроваджені після вторгнення Росії в Крим, також ускладнили спроможність Росії модернізувати свою оборонну промисловість. Це може мати деградаційний вплив на її збройні сили та конкурентоспроможність експорту російської зброї. Поки що санкції CAATSA є найбільш ефективними як засіб полегшення дипломатичного діалогу між Сполученими Штатами та потенційними покупцями російської зброї щодо агресивної поведінки Росії.
Використання Росією експорту озброєння є елементом її зовнішньої політики для зміцнення зв’язків із давніми партнерами, підтримки зв’язків із спадщиною радянських часів, налагодження зв’язків із країнами, з якими вона історично не мала тісних стосунків, покращення економіки Росії тощо. Тому Москва продовжить агресивно продавати свою зброю по всьому світу незалежно від санкцій, через що дипломатичний діалог США та країн-союзниць повинні бути спрямовані на роз’яснення шкідливості дій Росії.