Звірине обличчя столиці

До зоопарку потрапляє молодняк: хтось знаходить маленьку тваринку, вовченятко чи лисицю, й приносить сюди. Якщо вона вирощена людьми, її вже не можна випускати в дику природу. «Коли йдеться про денних хижих птахів, – пояснює головний ветеринар зоопарку Андрій Марунчин, – то вони можуть полювати, повертатися в природу, головне, щоб вони мали сили летіти. Черепаху також можна випустити в болото. А такі тварини, як, наприклад, косуля, приручаються, звикають до людей і перестають їх боятися. Уявіть собі, якщо таку тварину випустити в природу, що з нею буде! Екологічна свідомість людей дуже низька – тварини можуть постраждати. Тому, якщо вона вже вигодувана із соски, житиме в зоопарку».

 

 

В усьому світі опіка над тваринами й благодійна допомога становлять до 30% фінансування зоопарків. Київський зоопарк лише цього року почав практикувати опікунство. Його ціна варіюється залежно від виду тварини. Це може бути і 200 тис. грн на рік за слона і 65 тис. – за носорога, а може бути 1000 грн за черепаху чи 800 – за тушканчика. Поки що тільки дев’ять тварин Київського зоопарку мають опікунів. Це бурий уссурійський ведмідь, антилопа нільгау, всі шестеро пінгвінів Гумбольдта й два новонароджених верблюжати. На тушканчиків попиту немає, натомість до слона Боя вишикувалася черга – з двома меценатами вже оформлено договори, та очікується, що їх буде троє. Вони мають і свою вигоду, принаймні, рекламну – одна з київських фірм, яка взяла під опіку новонароджене біле верблюжа, дала йому ім’я, похідне від власної назви. Коштує така реклама менше за білборди (рік опіки над верблюжам – 12 800 грн). Є серед опікунів і одна фізична особа. Дівчина Тетяна з Тернополя шефствує над середземноморською черепахою, яка раніше жила в неї вдома. Спонсор отримує щомісячний звіт, як було урізноманітнено раціон «власної» тварини за його кошти.

 

 

У зоопарк зносять і поранених їжачків, і птахів, знайдених на вулиці. Зазвичай їх підбирають діти чи небайдужі люди і намагаються прилаштувати десь у місті. Отак приходить директорка Світлана Берзіна зранку на роботу й бачить – знову підкинули маленького стрижа в коробці. Київський зоопарк узяв на себе цю місію, рятуючи й відпускаючи щороку майже сто міських птахів – зазвичай, денних хижаків, а часом і зви чайних ворон. Сюди ж доправляють тварин, від яких господарі відмовилися з різних причин – не могли чи не вміли за ними доглядати, придбали для якогось свята, та не знали, що робити з ними далі. Ще деколи по місту проводять рейди з перевірки використання диких тварин у комерційних цілях. Унаслідок одного з них до Київського зоопарку потрапила пара молодих тигрів. Їх знайшли поблизу Києва на фермі, котра розташована в Бортничівському лісництві. Ця парочка могла б завести потомство, якби в зоопарку були юридичні права на тварин.

 

«Для того, щоб запустити цих звірів за Міжнародною програмою розведення рідкісних і таких, що зникають, тварин треба, аби вони були легалізовані, – говорить Світлана Берзіна. – Потрібно провести відповідні тести ДНК, підтвердити їхній підвид, щоб почати вести племінну книгу. Такі тести проводять у Вашингтоні, та проблема не з Вашингтоном, вони готові це робити. Ми навіть можемо отримати грант на нестандартну ситуацію, тобто справа навіть не в грошах. Але ми не є власниками цих тварин, щоб проводити подібні маніпуляції». Зоопарк чекає розгляду справи й встановлення господарів, хоча вони навряд чи заявлять про свої права – це означало б підпасти під кримінальну відповідальність, адже звірі, вочевидь, потрапили до України контрабандним шляхом. Між іншим, преса тіла забрати собі на дачу екс- заступник київського мера Ірена Кільчицька, а їх власником називав себе відомий журналіст Володимир Бойко.

 

Звірі та люди – одвічний конфлікт, і зоопарки тут не панацея. Тиждень нагадує, що нове керівництво столичного зоопарку, яке щойно відзначило свої «сто днів», з’явилося після трагічного випадку через недбалість співробітників. Бурого ведмедя вигнали з критого павільйону на вулицю в мороз, щоб почистити клітку, однак після цього не повернули його назад. Ведмідь заснув на мерзлій землі й загинув від пневмонії. Й з 10 до 22 січня цього року(!) відвідувачі закладу спостерігали труп тварини, а співробітники зоопарку вважали, що той упав у сплячку. Звісно, лишається сподіватися, що такого більше не станеться…

 

Крім залучення спонсорів, зоопарк щойно знайшов ще одне ноу-хау для виживання – як джерело енергії для опалення використовуватимуть продукти життєдіяльності (яких тут завжди вистачало) тварин. Щоправда, підходять тільки екскременти тих, хто споживають рослинну їжу, та їхня переробка в спеціальній установці вартістю $250 тис. забезпечить третину зоопарку газом власного виробництва. Прямий зв’язок – урізноманітнити раціон улітку завдяки опікунам – зігрітися взимку. Один слон забезпечить теплом усіх тушканчиків. Але, як на мене, головне надбання столичного зоопарку – відновлений вихідний день, втрачений у попередній гонитві за грошима відвідувачів. І щопонеділка наші менші брати відпочиватимуть від спалахів фотоапаратів, дитячих криків і жіночих зойків. Хоча, можливо, і їм цікаво роздивлятися, які ми є.