Зустріч принца Аравії Мухаммада бен Салмана з Ердоганом — огляд арабських ЗМІ

25 Червня 2022, 17:35

Як передає еміратський канал аль-Іттіхад, у середу 22 червня спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммад бен Салман прибув до Анкари на чолі делегації, де зустрівся з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. При цьому Анкара являє собою лише одну з зупинок у регіональному турі бен Салмана. Лідери цього року зустрічаються вже вдруге — минулий візит відбувся у квітні, тоді Ердоган провів переговори з саудівським принцом у королівстві.

Коментуючи майбутній візит, минулого тижня Ердоган заявив, що під час переговорів в Анкарі він і принц Мохаммед бін Салман обговорять «набагато вищий рівень» у відносинах обох країн.

 

Читайте також: Що стоїть за участю Талібану в Економічному форумі в Петербурзі

 

Катарський канал аль-Джазіра, нагадуючи історію відносин між Саудівською Аравією та Туреччиною стверджує, що вони завжди виступали конкурентами на Близькому Сході. Лише спільна позиція щодо сирійської революції 2011 року зблизила країни, але подальші подія десятиліття віддалили сторони ще сильніше. Під час перевороту в Єгипті 2013 року та блокади Катару в 2017, країни опинялись по різні боки барикад. Але до майже повного дипломатичного розриву призвело вбивство опозиційного саудівського журналіста Джамаля Хашоггі в консульстві його країни в Стамбулі в 2018 році.

 

Лише 2022 року почався процес примирення між державами. На думку автора матеріалу, кроки назустріч зближенню можуть бути спричинений США. З одного боку, вони намагаються помирити між собою усіх своїх союзників в регіоні, а з іншого – тиснуть на них щодо підтримки України. У цьому контексті залагодження відносин робить позицію кожної країни сильнішою.

 

Крім того, аль-Джазіра звертає увагу на те, що Саудівській Аравії приємно позиціонувати себе як сторону, яку просять дружити. Саме Ердоган рік тому почав іти на поступки в розслідуванні справи Хашоггі, він першим прибув із візитом. При цьому, з точки зору редакції, немає приводів вважати, що Анкара більше потребує Ер-Ріяду, аніж навпаки.

 

Читайте також: Пакистан йде по лезу ножа, ризикуючи впасти в політичний хаос

 

Щодо реальних наслідків візиту, у автора статті є сумніви в їх значущості. На його думку, символічний сенс візиту набагато важливіший, аніж підписані спільні декларації про наміри. «Тон лідерів, їхня мова тіла вказують на те, що вони дійсно готові перегорнути сторінку», – стверджується в матеріалі.

 

У свою чергу, саудівський телеканал аль-Арабія звернув увагу ще на один цікавий момент. Під час зустрічі Бен Салмана та Ердогана, турецька сторона увімкнула пісню саудівського співака Фагада бін Фасла «Ця Саудія вище…вище», яка за останні роки перетворилась на улюблену пісню країни. Таким чином, мовляв, Ердоган додатково задобрював принца та делегацію королівства.

Також канал, контрастуючи з аль-Джазірою, стверджує, що основний порядок денний переговорів зосередився на економіці. Мовляв обговорювалися кроки, які необхідно зробити для розширення співпраці між Ер-Ріядом та Анкарою в різних сферах від торгівлі до туризму, від охорони здоров’я до оборонної промисловості. А ряд угод, підписаних під час візиту, є важливими для обох держав. Крім того, на важливість зустрічі для саудівського каналу вказує і те, що вони у своєму матеріалі опублікували повну версію спільної декларації лідерів, на яку майже не звернули увагу інші арабські ЗМІ.

 

Читайте також: Ліван у глухому куті

 

Найбільша опозиційна сирійська газета Енаб Баляді у матеріалі, виданому ще до початку візиту, звернула увагу на те, що з початку цього року Туреччина розпочала політику вирішення розбіжностей, відновлюючи розірвані відносини з ОАЕ, Саудівською Аравією, Єгиптом та Ізраїлем. Разом із тим, Анкара сподівається залучити нові інвестиції з Перської затоки, щоб допомогти зрушити колесо економіки. Останній пасаж натякає на тяжку інфляцію, яку зараз переживає турецька ліра.

 

При цьому ціла низка арабських ЗМІ або взагалі не приділила увагу зустрічі, або обмежилась короткою заміткою з посиланням на прес-агентство Саудівської Аравії. Особливо це стосується Лівану та Іраку, поглинутих власними внутрішньополітичними проблемами.