Зустріч міністрів оборони, яка відбулася в Брюсселі 13 та 14 лютого важко назвати доленосною. На ній не лунало гучних заяв, не було анонсовано жодних революційних рішень. Такі питання як збільшення витрат на оборону чи розвиток місії в Афганістані лунають вже кілька років поспіль. Втім, ця зустріч все ж таки змогла принести щось нове на кількох рівнях.
Головним питанням стратегічного рівня для всіх країн-членів Альянсу стало анонсування рішення щодо розірвання договору про заборону ракет середньої та малої дальності (ДРСМД). Договір, який пережив холодну війну не зміг витримати імперських амбіцій Росії. І хоча сам по собі факт розробки Кремлем ракет, що порушують ДРСМД не був таємницею вже давно (а такі дані були ще за часів президентства Барака Обами), належна реакція приходить тільки зараз. Найцікавішим є те, що весь цей час західні політики сподівалися, що Кремль вдасться повернути в правове русло, що Москва визнає порушення та знищить всі розроблені зразки озброєння. Про це під час брифінгів розповідали деякі чиновники НАТО, тільки зараз визнаючи що це було дещо наївним. Тому цей саміт і дії Альянсу є радше роботою над помилками попередніх керівників, які дозволили собі заплющити очі на наявні проблеми. Скільки коштує така наївність в оцінках свого противника добре знають в Україні, натомість в Альянсі далеко не всі налаштовані до рішучих дій проти свого «стратегічного торговельного партнера» та «надійного постачальника енергоносіїв». Поки що у Росії є півроку для того, аби повернутися до виконання ДРСМД, хоча здається на це в штаб-квартирі НАТО вже не подіваються.
Читайте також: Врятувати НАТО
«Ми готуєося жити в новому світі без ДРСМД», – так заявив на саміті генсек Альянсу Єнс Столтенберг. Він не зазначив, що конкретно буде робити організація у відповідь на розгортання російських ракет. За його словами така відповідь буде лише «оборонною, координованою та добре зваженою». Наразі принаймні офіційно чиновники Альянсу не повідомляють про плани створити свої власні ракети, тим більш здатні нести ядерний заряд. «НАТО не зацікавлено в новій гонці озброєнь», – повідомив Столтенберг. Хоча раніше Дональд Трамп в своєму виступі перед Конгресом США вже встиг пообіцяти, що в разі відсутності нового договору, який би включав також і Китай, Америка обжене всіх конкурентів «за витратами та інноваціями», а на російські випробування озброєння відповів своїми власними пусками ракет. Єдина проблема, яка стоїть на шляху НАТО в питанні розвитку новітніх систем озброєння – це питання оборонних витрат. Навіть виконання 2%-рівня для багатьох країн є важким завданням. Хоча цього разу як генсек, так і новопризначений міністр оборони США Патрік Шенахан своїх виступах із задоволенням визнали бюджету на $100 млрд., з яких $30 млрд. надійшло від Німеччини.
Іншою «зіркою» зустрічі стала Північна Македонія. Попри всі проблеми країна змогла вирішити свої суперечки щодо назви і на цій зустрічі делегація вже брала участь в усіх засіданнях в якості члена Альянсу. Хоча до завершення офіційної процедури ратифікації парламентами всіх країн Північна Македонія була позбавлена права голосування. Наразі чиновники Альянсу очікують можливе погіршення відносин республіки з Росією, яка бачить в черговому розширенні організації агресивний крок. Втім, як наголосили посадовці, вступ до Альянсу є суверенною справою македонців та НАТО, жодні претензії з боку Москви недоречні. Приклад Північної Македонії може бути корисним для України – як і наша держава, ця республіка рухалась в бік Альянсу тривалий час – 18 років. Урядом країни був зроблений ряд важливих реформ, при чому не всі вони стосувалися сектору безпеки, йшлося також і про верховенство права і подолання корупції. До того ж, як і інші союзники вона має до 2024 року виконати вимоги щодо збільшення витрат на оборону. Втім, навіть після цього неофіційного включення до складу НАТО, Північна Македонія має ще доволі багато завдань щодо повноцінної інтеграції до організації, зокрема йдеться про захищені системи зв’язку, потребує стандартизації також і система авіаконтролю. Втім це дає привід для певного оптимізму для України – якщо колись зрештою буде ухвалено таке політичне рішення щодо членства, є шанс що нам також зможуть «пробачити» неготовність окремих секторів.
Читайте також: НАТО та Україна у 2019 році
Щодо українського питання – якщо говорити об’єктивно, його важко назвати провідним на цій зустрічі. І питанню розвитку, наприклад, місій в Афганістані чи в Іраку, де зараз розташовані сили НАТО, приділялося набагато більше уваги. Не менш важливим для Альянсу є й трансформація сил безпеки Косово в повноцінні збройні сили, бо знов-таки там перебуває контингент організації. Україна, яка не є членом організації, розглядалася за остаточним принципом. Головна причина цього – заблокована робота комісії Україна-НАТО, яка вже більше двох років не може зібратися через спротив угорської сторони.
У відповідь на гібридне блокування з боку Угорщини українська дипломатія щоразу вдається до не менш гібридних вигадок задля того, щоб продовжити цей діалог. Не особливо додало позитивних імпульсів включення євроінтеграції в українську Конституцію. Хоча насправді, цей крок зроблений не стільки для Брюсселю, скільки для запобігання змін курсу нашої країни після майбутніх виборів. Саме по собі питання членства або принаймні отримання Плану дій щодо його отримання (ПДЧ) влучно прокоментував один з посадовців НАТО, порівнявши це з відомим риторичним питанням про курку та яйце – Україні не варто просити ПДЧ, поки вона не готова, але й відсутність ПДЧ, як певного орієнтиру вбиває будь-який позитивний настрій та сподівання українців. Втім розірвати зараз це порочне коло буде надзвичайно важко – через проблему з Угорщиною та політичні ризики для чинної влади напередодні президентських і парламентських виборів. Щоб відповісти на перший чинник – необхідна зміна законодавства і Столтенберг недарма згадав про Венеціанську комісію у своїй фінальній промові. Щодо другого – напевно що питання буде підійматися вже після закінчення виборчого циклу в країні. Саме тому генсек вирішив зосередитися на більш скромних кроках – практична допомога Україні, в тому числі й щодо розвитку українських ВМС та чергове засудження російської агресій в Чорному морі із закликом до Кремля звільнити полонених моряків.
Читайте також: Як бачать НАТО у Східній Європі
Втім, як і варто було б очікувати Альянс не планує проводити будь-які активності в Азовському морі, обмежившись тільки заходами кораблів в Чорне море та спільними з Києвом навчаннями. Відповідно більше сподівань варто покладати на роботу п’ятисторонньої групи, до складу якої входять Канада, Велика Британія, Польща та Литва. Ці країни готові надавати практичну та ресурсну допомогу нашій державі, навіть попри відсутність офіційних статусів.