Треба негайно спинити потік брудних грошей, поки вони остаточно не підірвали довіру громадськості, нашу економіку й політику
Багатії не хвилюються ані про рахунки за опалення, ані про податки, ані про щось інше як на те. Подібно до дореволюційній аристократії Франції, їхнє розкішне життя не потерпає від тривіальних турбот, що обтяжують нас, чернь.
Придворним (нашим підступним банкірам, юристам і бухгалтерам, укупі з силою-силенною посередників і фіксерів) вони щедро платять, аби все лишалося без змін. Саме ці посіпаки створюють вільні від податків офшорні структури, анонімні компанії-оболонки і сумнівні трасти, які бережуть статки багатіїв і приховують їхні особи. Вони протидіють будь-яким спробам фрагментованих і недофінансованих правоохоронних органів і регуляторів Великої Британії прорвати їхню оборону. Критиків вони змушують мовчати за допомогою позовів за наклеп або сфабрикованих судових справ щодо порушення захисту персональних даних. Як наслідок, повідомляє Національна кримінальна агенція, через Британію щороку проходить 100 мільярдів фунтів брудних грошей.
Десятиліттями ця проблема вважалася дошкульною, та не пріоритетною. Російська війна проти України спонукала нас, нехай і запізно, замислитися про відкритість Великої Британії для російських олігархів. Ми запровадили базові вимоги щодо реєстрації трастів. Нашвидкуруч розроблений закон, який пропонувався ще шість років тому, створює обмеження для компаній-оболонок, охочих придбати нерухомість.
Читайте також: Пси війни
Однак прогалин ще багато, вважає Олівер Баллоґ — автор нової нищівної книжки «Дворецький світу: як Британія почала прислужувати олігархам, ухильникам від податків, клептократам і злочинцям («Butler to the World», 2022). Особа власника розкривається, тільки якщо його частка перевищує 25%. І «власником» може бути довірена особа, як-от юридична фірма у податковій гавані. Реєстраційна палата Великої Британії — гаданий гарант реєстру компаній Сполученого Королівства — не має ресурсів для протидії пранкерам, а бандитам і поготів. До прикладу, начебто поважна компанія Helios Investco Capital. Як зазначає антикорупційний активіст Ґрем Барроу, з листопада минулого року директором цієї компанії значиться «Мак Кинджал Макміллан»; професія: «гангстер»; адреса: «Вандсвортська в’язниця». Хтось добре посміявся. А от британцям, які опинилися перед лицем наймасштабнішого падіння рівня життя з часів війни, зараз не до сміху.
Апокаліптичний економічний прогноз мав би спонукати до значно суттєвішого й глибшого перегляду ситуації. Однією з причин того, що зростання цін на енергоресурси виявилося таким ударом для Великої Британії, полягає в нерівності в суспільстві. У чверті родин немає заощаджень; у десятої частини вони складають менше 250 фунтів. З другого боку існують необтяжені податки й непідзвітні анонімні багатії, що видається кричущою й нестерпною несправедливістю.
У доповіді лондонського аналітичного центру Королівський Об’єднаний інститут оборонних досліджень, що невдовзі буде оприлюднена, викладено трансатлантичний план дій для боротьби з брудними грошима (чи то пак «незаконними фінансовими потоками»). Найголовніше — визнати масштаб проблеми. Можновладці хваляться своїми (скромними) успіхами й замовчують деталі. Наші політики трубили про новий підрозділ Національної кримінальної агенції з питань боротьби з клептократією. Однак бюджет закладено мізерний, і підрозділ працюватиме лише до квітня.
В основі незаконних фінансових потоків лежить анонімність: якщо невідомо, кому насправді належить компанія або хто стоїть за трастом, неможливо поставити незручні запитання, як-от: звідки гроші? Для подолання цієї проблеми потрібні реєстри власників, в яких перевіряється отримана інформація (без брехтівських персонажів, будь ласка). До результатів перевірки повинні мати доступ усі, а не лише уряд. Особливо такі реєстри потрібні в «сонячних місцях для тіньових людей»: офшорних територій і володінь британської корони — решток Британської імперії.
Найбільш актуальними є рекомендації доповіді про зміцнення процесів «відновлення і повернення активів». Коли відомо, що йдеться про кошти, отримані в результаті організованої злочинності, корупції або ухилення від податків, можна починати їх заморожувати і вилучати.
Масштаби видаються лячними. Протягом останніх кількох десятиліть цинічні поплічники склепали мільйони підозрілих компаній і трастів у різноманітних юрисдикціях. Для розслідування кожної справи потрібен не один місяць. Поки відстежиш бодай одного сумнівного власника, активів уже давно не буде.
Читайте також: Європейська гра Китаю
Нам потрібен більш революційний підхід. Я б заблокував анонімним компаніям доступ до правової системи. Теоретично його вже заблоковано. Щоб найняти юриста, необхідно підтвердити свою особу. Проте таких перевірок (що дошкуляють нам із вами) плутократи легко уникають. Зате суддів обдурити не так легко. Вони можуть наполягати на розкритті особи бенефіціарного власника, перш ніж починати слухання. Це нове правило одним махом відправить цілу систему анонімних фінансів у правове небуття. Такі компанії можуть судитися одна з одною, скажімо, в Панамі, а от у жодному суді, пов’язаному з англійською правовою системою, їх не приймуть. Таким чином вони опиняться поза законом і не зможуть укласти жодної правомочної угоди.
Фінансові активи можуть переміщуватися по всьому світу. Однак земля й будівлі — нерухомі. Тож я б націлився також на понад 90 тис. об’єктів нерухомості у Великій Британії, що належать сумнівним компаніям: треба зажадати, щоб вони ідентифікували своїх бенефіціарних власників при сплаті муніципального податку, здійсненні бізнес-операцій або зміні власників. Інакше майно вилучається і продається на аукціоні, а виручені кошти (це, безсумнівно, будуть мільйони, ба навіть мільярди) наповнюватимуть наші спорожнілі державні скарбниці.
Таке застосування фінансової гільйотини матиме практичне й символічне значення. Кошти полегшать тягар, що ліг на наші плечі. Та водночас викорінення незаконних фінансових потоків зміцнить віру в справедливість і чесність нашої системи. Ця віра похитнулася ще до нинішньої кризи, а зараз геть померкла. Ми ще не живемо в країні, якою правлять нечисті на руку багатії в інтересах таких самих, як вони. Та іноді тривожно до цього наближаємося.