Провезти щось нелегально в Європу, а потім щось інше назад — цілком нормальне явище у свідомості українця. Сухопутні «ворота до Європи» — пропускні пункти на кордонах із Польщею, Словаччиною та Угорщиною вже багато років є зоною протікання незліченної кількості контрабандних потоків, які годують більшу частину населення прикордонних міст та областей.
Цей вимір контрабанди дуже живучий, передусім через свої малі обсяги й тотальну участь у процесі людей із різних сфер: нелегально провозити товари допомагають і водії автобусів, і провідники поїздів. Іноді контрабанду вилучають на кордоні. Якщо польські прикордонники розбиратимуть вагон поїзда Київ — Варшава усередині (відкрутять панель на стелі або зазирнуть у батарею), то і якийсь блок сигарет неодмінно там знайдуть. Однак це лише краплі з основного потоку. У Європейському Союзі давно зрозуміли, що годі й боротися з такими ініціативними людьми. Вони спрямовують свої зусилля на другий вимір контрабанди — оптовий. Це зовсім інші масштаби, доходи та якість організації.
Організована контрабанда
Як і контрабандисти-любителі, «оптовики» везуть у Європу те, що в нас не поступається за якістю, а там значно дорожче, — сигарети. Кожні кілька років поліція якоїсь із європейських країн розкриває величезні партії нелегального товару з України. Причина проста: у нас на ринку тютюнових виробів пропозиція значно перевищує попит. Лише група Philip Morris виготовляє 130 млрд сигарет за рік. 90 млрд із них споживають українці, 10 млрд ідуть офіційно на експорт, а решта 30 млрд просто зникають.
Читайте також: Заробити на сусідах
Останній гучний скандал трапився у грудні 2014-го в Німеччині: біля міста Хемніц (Саксонія) виявили склад із тисячами блоків сигарет, які ніколи не проходили через митницю. Власників, зрозуміло, знайти не вдалося. Саме такі склади є джерелом для нелегальних продавців усіх рівнів. Такий величезний попит на контрабанду зумовлений високими цінами на тютюнову продукцію: у Німеччині ви не знайдете пачки, дешевшої за €5. Постійними курцями є 20% німців — це близько 16 млн потенційних клієнтів контрабандистів лише в цій країні.
За даними Сигаретного союзу Німеччини, кожна п’ята пачка у продажу завезена без сплати податків. У східних землях ця частка значно більша: там контрабандною є кожна друга.
Усе тому, що східні землі ближчі до Польщі та Словаччини, які є головним перевалочним пунктом на шляху сигаретних блоків із України до Західної Європи. У 2014 році лише через українсько-польський кордон пройшло близько 23 млн пачок. Зрозуміло, що такі величезні обсяги просто неможливо провозити через офіційні пропускні пункти. «Оптовики» вкладають багато ресурсів у налагодження та підтримку цілих контрабандних шляхів, які розсекречуються дуже рідко. А коли вже контрабанда потрапляє до Європейського Союзу, відстежити маршрути її поширення там важко.
Один із них викрили словаки у 2012-му. Під українсько-словацьким кордоном проходив тунель завдовжки 700 м, яким рухався потік із Ужгорода на склади у словацьких селах Вишнє Немецьке та Нижнє Немецьке. Тунель був прокладений на глибині 600 м у твердій гірській породі, вочевидь, із застосуванням техніки. У ньому існували колії, якими їздив невеличкий потяг. Під час рейду словацька поліція виявила в останньому 13 тис. блоків сигарет.
Міністр внутрішніх справ Словаччини Роберт Каліняк наголосив на тому, що поліції вдалося затримати машиніста контрабандистського потяга та власника складів на території Словаччини, проте керівник процесу з українського боку так і не був знайдений. Точний дохід від цього незаконного потоку встановити не вдалось, оскільки не відомо, як довго тунель слугував шляхом для контрабанди, проте економію на ухилянні від сплати податків оцінили у €50 млн за рік.
Принцип вільного переміщення товарів та капіталу всередині ЄС — один із факторів, які сприяють поширенню контрабанди. Щоб ефективно контролювати потоки нелегальних сигарет, поліція різних країн організовує спільні загони, а це не завжди просто координувати. За проведення спільної антиконтрабандної політики в ЄС відповідає Європейське управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству (European Anti-fraud Office) — підрозділ Європейської комісії, який існує з 1999 року. Основний аспект його діяльності — розробка стратегії боротьби з контрабандою та її імплементація. От на другому кроці й виникають складнощі.
Читайте також: За старими схемами. Митниця очима очевидців
На прохання прокоментувати реальні досягнення в боротьбі з контрабандою тютюнових виробів з України представники управління скромно вказують на плани дій, а не на реальні наслідки їх утілення. Останній план був прийнятий у 2011 році. Серед заходів, передбачених для боротьби з організованою контрабандою, — надто загальні пункти на кшталт покращення кооперації між країнами та обмін даними розвідки або ж, навпаки, надто точкові, як-от удосконалення інфраструктури пропускних пунктів та боротьба з корупцією серед прикордонників. Але «оптовики» використовують інші шляхи. Ці точкові заходи, звісно, допомагають зменшити обсяги контрабанди, але тільки побутової, тобто на великі потоки це аж ніяк не впливає.
Брак комунікації
До останнього часу європейці припускалися стратегічної помилки: не робили рішучих спроб залучити українську владу до процесу боротьби. Відсутність нормальної кооперації ЄС із офіційним Києвом — це основна причина того, що контрабанду з нашої країни так важко контролювати. Хоча спроби встановити діалог є. В економічній частині Угоди про асоціацію України з ЄС є пункти, які передбачають рішучі кроки в боротьбі з контрабандою.
Здійснити їх саме час: за даними Центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна», нелегальний експорт тютюнових виборів торік проти 2013-го майже подвоївся, його приблизно оцінюють у 7 млрд штук. У своєму звіті представники центру назвали основні причини цього зростання: сіра зона на Сході та девальвація національної валюти — український акциз відповідно теж знецінився.
Читайте також: Контрабанда: Схід і Захід разом
Один із основних пунктів Угоди — проект гармонізації акцизних ставок — має вирішити саме цю проблему. Контрабанду планують зробити менш вигідною для власників потоків через значне збільшення акцизних зборів. Наразі в Україні сплачують близько €13 акцизу з партії за кожну тисячу сигарет, а запланована сума становить €90. От тільки кінцева дата виконання цього плану поки що не встановлена, план поступового зростання акцизного збору лише у процесі затвердження. Окрім того, через зростання вартості сигарет Україна може виявитися в тому становищі, у якому зараз перебуває ЄС, тобто створити попит на дешеві контрабандні сигарети вже в нас. А на попит завжди є пропозиція.
Інша проблема українських контрабандистів — нещодавній скандал на Закарпатті. Він не тільки привернув додаткову увагу європейських медіа, поліції, а також Управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству, а й змусив українську владу якщо не діяти, то принаймні імітувати діяльність у боротьбі з контрабандою.
Лише підвищення акцизів, яке, до речі, станеться невідомо коли, однозначно недостатньо. Але питання в тому, наскільки українська влада готова до рішучих кроків. Так, президент Порошенко іще 15 липня оголосив, що планує зустрітись із керівництвом наших країн-сусідів, аби поговорити про спільні заходи у сфері боротьби з контрабандою, а після наради з Геннадієм Москалем розповів про те, що має намір подати до Верховної Ради пропозицію про запровадження кримінальної відповідальності за контрабанду тютюнових виробів. Усі ці кроки влади, м’яко кажучи, запізнілі. Спільна боротьба з нелегальним експортом тютюнових виробів, можливо, почнеться тільки зараз. Адже ще у 2012 році, як показав казус із тунелем, котрий вів у Словаччину, її взагалі не було.