А 1 листопада під вечір 25 молодиків у марлевих пов’язках та медичних масках розгромили кіоск, який належить азербайджанцям, і рушили до гуртожитку Луганського педуніверситету імені Шевченка. Результат такого «рейду» – закриті черепно-мозкові та інші травми у двох студентів-туркменів, азербайджанця й індуса. Як з’ясувалося пізніше, кістяк погромників становили спортсмени місцевого спортивного клубу з тайського боксу.
У міжнаціональних сутичках, як правило, завжди всі праві, кожна сторона має свої аргументи. І я б не ризикнув ставати на бік жодної сторони конфлікту. Але ми для того сплачуємо податки, щоб таких конфліктів не спалахувало взагалі, а не для того, щоб виправдовувати чи засуджувати учасників різанини постфактум. Адже біля кожного столика в нічному клубі правоохоронця на приставиш. Але 1 листопада про запланований погром знало дуже багато людей, учасники акції збиралися кілька годин. Де була тоді міліція, чим у цей час займався пернатий «Беркут»? Чому не було вжито оперативних заходів для запобігання кровопролиттю?
На всі ці запитання влада не готова давати відповідей. У луганських етнічних сутичках взагалі не відчувається, що ми живемо у правовій державі, що в ній є органи влади. Якщо нам не подобається присутність іноземних студентів у Луганську чи в іншому місці України, якщо ми вважаємо, що студенти суміщають своє навчання з кримінальною діяльністю, немає жодних проблем – давайте вводити квоти на кількість іноземних студентів в українських ВНЗ. Якщо нам вигідно навчати таких студентів і отримувати від них за це валюту – давайте створимо для цього належні умови. Якщо іноземні студенти ведуть себе виключно погано і влаштовують бійки – порушуйте кримінальні справи або депортуйте порушників. Це ті інструменти, якими держава може дуже легко оперувати і запобігати будь-якій ескалації конфлікту. Але дозволяти, щоб міжнаціональні проблеми вирішувались вулицею – це ганьба для держави. І за це вже давно мали полетіти голови як у керівників луганського МВС, так і посадовців органів цивільної влади. Але наразі про жодні гучні відставки в регіоні не чутно, а це означає, що ситуацію спишуть на звичайний кримінал, а студентам і далі доведеться жити в постійному очікуванні: нашим, – що іноземці «підріжуть», іноземцям, – що місцеві поб’ють…