Скільки живе світ, існує тяга до непізнаного; стільки існує мрія про незвідані землі, чарівні місця, стільки кличуть і притягують до себе займисті, багрянозлоті овиди. Стільки манить той, за крайнебом світ, у якому завжди краще.
Зі збільшенням можливостей цей потяг набув епідемічного характеру. Чи буде війна, чи коситиме моровиця, все дужче напирає в спини вітер подорожей, бодай віртуально. Незрозумілий і нездоланний самим подорожуючим потяг. Їх носить з країни в країну, з континенту на континент, їх носить з контенту у контент – і немає впину. Нема задоволення. Потяг, сильніший і незбориміший усіх потягів світу, володарює людством. Голодом можна спалити всі потяги, та не цей.
Не голос зиску, не погриз грошей, не голос кращого життя – щось, на багато сильніше, жене і жене вокзалами, аеропортами, кліками інтернету; жене сильніше, як гнало першопрохідців і золотошукачів. Найбільше і наймасштабніше, всепланетарне переселення триває не за покликом шлунку, – чогось сильнішого, невідчутного тілу, нечутного вухам. Найлегше подумати, що це економічна міграція чи пошук красот, та це нічого не пояснить. Таким доказом можна пояснити, що все – і Всесвіт в цілому – рухається кишківником. На щастя, це не так. Є одна субстанція, яка і полишає свій слід у вічності. Відбиток її залишається там, де людина була щасливою. Туди вертає пам’ять, вертає дух, через сотні і тисячі років. Щось, невловиме нікому, нічому, підкидає ночами і не дає вснути. Щось, що приходить у снах і омиває сльозами блаженства. Щось, що, попри роки, робить усміхненим, юним і поривисто легким. Щось, що є справжнім еліксиром молодості.
Інформаційна людина в єстві чує і знає його.
Зов Єдиновічного, що пронизує простір.
Найтонший, найтривкіший, наймогутніший магнетизм.
Зненацька, як осінні зграї, це щось здіймає над обжитістю, робить її нестерпною, і, проти всіх вітрів, посилає в далеч. Проти всіх штормів – в радісний і воскрешаючий політ. Часто, маючи все, людина шукає Те, чого немає вдома. По причині його повної відсутності. Те, без чого нема окриленого життя, Те, без чого неможливо жити… Відмовляючись вірити, що його ніде нема, – така пора, – відмовляючи собі в невдачі, шукає знов і знову. Це саме Життя, наймогутніша Сила, посилає в злет.
…Двічі в одній країні ніхто не втілюється.
Можна, але через раз.
Перший Закон Карми звучить: ніхто не втілюється двічі на одній території.
Як взнати, де?
Куди людину тягне, яка країна більше подобається, там і було її Щастя.
Там горів Золотий Вогонь її Любові.
Там її багатств багатство.
Там, незгораючим полум’ям, палає її вічне Щастя, її Золоте багаття.
Людина живе там, в духовному світі, і проживає своє Щастя.
Тут не живе, а часто мучиться.
Життям кожного є його Любов.
Її зов сильніший всього.
Є Любов – є Життя.
Нема Любові – є нежиття. Животіння.
Якими б багатствами хто не володів,
Які б не влаштовував собі сурогати щастя,
Нікому ніде у Всесвіті цей Закон не обійти:
Є Любов – є Життя і Щастя.
Нема Любові – згоріло Щастя.
І настає мор.
Коли було багато Любові,
Коли Золотий Вогонь розгоравсь для кожного,
Люди жили в своїх життях.
Зараз, коли її обмаль,
Коли Золотий Вогонь згас,
90 живе там – там їх Щастя –
І тільки 10 тут.