Нещодавно, обґрунтовуючи своє небажання зустрітися з українським президентом, Путін публічно щось торочив про „зовнішнє управління” Україною з Вашингтона, Брюсселя, Берліна і Парижа. Зовнішнє управління Україною справді функціонувало до 2014 року з Москви… Напевно російський лідер відчуває після припинення такого щось на зразок „фантомного болю”.
Проте варто замислитися, навіщо потрібна така зустріч Зеленський – Путін Україні? Вона не потрібна, українського національного інтересу тут немає. Тим більше, що Кремль уже визначив заборонені теми: про Крим не говорити, про Донбас не говорити. А говорячи про так зване зовнішнє управління, Путін явно натякав на те, щоб Україна відмовилась від співпраці з НАТО і ЄС і самоізолювалась від Заходу. Проте в чому полягає особистий інтерес Зеленського щодо цієї зустрічі? Велику роль в усій цій історії відіграє комплекс політичної меншовартості Зеленського. На пострадянському і навіть українському просторі актор Зе не має скільки-небудь помітної політичної кредитної історії. Він-людина „нізвідки”, „з вулиці” ,він не є номенклатурним кадром, на відміну від Кравчука, Кучми, проти яких у колишньому СРСР підполковник КГБ Путін був „комахою”. Навіть Ющенко, Янукович і Порошенко мали номенклатурну кар’єру.
Читайте також: Дещо про «костюм короля»
Тому в офіційний Москві, де номенклатурне минуле того чи іншого фігуранта й досі є важливим, бо РФ живе ще в радянських і пострадянських координатах, до Зеленського ставляться зневажливо, для них він є клоун, блазень. Зе це відчуває, бо й сам є абсолютно радянською людиною з глибоким пієтетом перед радянщиною, Москвою, Кремлем. У цьому сенсі варто згадати, як кілька років тому мультимільярдер Рінат Ахметов, власник одного з двох найсильніших футбольних клубів України ,виступав за об’єднання російського і українського футбольних чемпіонатів. Хоча на той час українські команди грали проти грандів європейського футболу, але чим вони були в свідомості колишнього бідного хлопчика з околиць Донецька на тлі незрівнянних московських „ Спартака”, ЦСКА, ”Динамо” і „Торпедо”? У „радянських” своя система цінностей, свої уявлення про велике і мале…
Так, за Зе проголосувало 73% українських виборців, однак це хистка легітимність, бо „серйозні” люди знають, що то була заслуга ЗМІ Коломойського та інших олігархів, а крім того народні маси незрідка охоплюють напади безумства, таких випадків історія людства знає більш ніж досить.
Зеленський, відчуваючи хисткість своєї легітимності в Україні в середовищі елітних кіл, хоче через московський „ярлик” показати тут усім, що він тепер в Києві найголовніший і „хан” у Москві це визнав, зустрівшись особисто з українським „ вассалом”. Повторюються древні архетипи Золотої Орди та її управління підвладними землями й народами.
Але „хану” зовсім не потрібно розв’язувати проблеми київського володаря без цілковитої і очевидної капітуляції України. Може, Зеленський наївно сподівається, що він усе зробить тихо і непомітно. Проте російські ЗМІ неодноразово „здавали” таємні перемовини українських лідерів з московськими візаві.
Читайте також: Зраджені зрадники
Якщо українські ЗМІ мовчатимуть, то російські в інтересах Кремля обов’язково скинуть інформацію в російський і український медійний простір.
Отже, Зе прагне задовольнити свої особисті комплекси і психологічні проблеми за рахунок України. Цим користуються його „двірські”, які мають власний геополітичний інтерес, далекий від українського…