Золоті телята

 

 

 

 

По вас вдарила криза? Ви хочете нашвидку «зрубати» грошенят? Ви вперто продивляєтеся всі оголошення про роботу в метро? Тоді маєте всі шанси стати жертвою шахраїв, які чатують на шукачів легкого заробітку. Тиждень пересвідчився: легких грошей у природі не існує, а тим паче у скрутні часи.

 

Атракціон небаченої щедрості «Ви не задоволені своїм фінансовим становищем? Нам потрібні серйозні люди». У відділі розслідувань Тижня зібралася ціла колекція оголошень такого змісту. Телефонуємо за одним із них. «Так, найближча співбесіда відбудеться в понеділок, будемо дуже раді вас бачити», – відповідає жіночка років 40. Запитую: «А в чому ж полягає робота?». «У нас багато різних вакансій, – трохи плутано каже співрозмовниця. – Ви працюватимете з людь­­ми. А конкретний напрям залежить від ваших здібностей і вмінь». Ствердно муркочу в трубку. «Тільки не запізнюйтеся, – насамкінець дає настанову жіночий голос. – Бо в нас багато кандидатів на роботу. І якщо прийдете пізніше призначеного часу, то втратите шанс».

 

Морозного ясного ранку виходжу з метро на «Майдані Неза­лежності» й прямую в одну з бічних вуличок. Знаходжу потрібний офіс. Мене зустрічає чоловік з обличчям, що важко запам’ятову­ється, і веде довгим, майже неосвітленим коридором. Заходимо до великої кімнати, де на шкіряній софі сидять дві жінки бальзаківського віку і чолов’яга за п’ятдесят. Це мої конкуренти у боротьбі за високо­оплачувану роботу. Важкі дерев’яні двері відчиняються, і я потрапляю до маленької кімнати. Її обстановка віддалено нагадує підприємство із заготівлі рогів та копит з безсмертного роману Ільфа та Петрова.

 

«Мене звати Емма Костянтинівна, – відрекомендовується господарка кабінету. – Ми набираємо людей для великої іноземної корпорації, що невдовзі відкриє своє представництво в Україні, й проводимо кастинг на посади. Ви маєте пройти тренінг – самі розумієте, ми не можемо ризикувати і хочемо взяти на роботу тільки кращих із найкращих». Під час цієї промови я намагаюся постійно дивитися на неї широко розплющеними очима наївного студента. «Головне з усіх випробувань – тренінг, – продовжує Емма Костянтинівна. – З вами працюватиме ціла команда психологів та соціологів. Його результати дадуть вам повне уявлення про вашу особистість і проблеми, що стоять на шляху до успіху. Тож навіть якщо ви нам не підійдете, тренінг неодмінно принесе вам користь». Тренінг коштує 600 грн, але мені як «дуже перспективній молодій людині» запропонували знижку до 400 грн. «Заплатити можна просто зараз», – заявила Емма Костянтинівна.

 

Показуючи всім своїм виглядом просто-таки цуценячий захват від цієї пропозиції, починаю бідкатися, мовляв, вибачте, не взяв із собою стільки грошей. Керівниця концесії великодушно дозволяє мені принести гроші наступного разу й пропонує одразу ж розпочати тренінг. Мені видають психологічний тест на тему «Хто ви є?» з розряду тих, що зазвичай публікують у чоловічих журналах. «Обов’язково приходьте завтра на десяту годину, – солодко виспівує Емма Костян­тинівна. – І приводьте своїх друзів – повірте, ви не пошкодуєте». Проходячи повз кімнату з іншими кандидатами на вакансію, ловлю на собі роздратовано-стурбований погляд однієї з бальзаківських жінок, що говорив: не дай Боже зайняв моє місце.    

 

 

 

Автори іншого оголошення впевнено обіцяли, що не тільки допоможуть мати «стабільно дуже високий прибуток», а й навчать, як перемогти усі комплекси і стати матеріально незалежним. Понад те, дадуть віру в завтрашній день. Домовляюся про зустріч, беру адресу.

 

Наступного дня довго блукаю промзоною на Подолі, допоки знаходжу потрібний будинок, потім продираюся крізь сміттєві кучугури та завали цегли на території якогось заводу. Похмурий охоронець пронизує поглядом, наче рентгеном. І ось нарешті я в чепурненькому офісі з напрочуд романтичним краєвидом на гору використаних покришок.

 

Переді мною з’являється симпатична жінка за 30, представляється Ольгою. Різко викидає руку в мій бік і безапеляційно заявляє: «Я відчуваю, що ви дуже хвилюєтеся. Так, я відчуваю це. Я відчуваю вашу невпевненість. Ви ніколи не зможете бути успішним із такими комплексами. Розслабтеся!» Я намагаюся увійти просто тут і зараз у стан нірвани.

 

Але Ользі цього замало. «Ні, ви не можете розслабитися, – продовжує вона. – Тільки погляньте на себе у дзеркало – у ваших очах плескається страх. Ви боїтеся болю й страждань. Ви не можете досягти успіху! Ви не вмієте створювати образ успіху. Ви почуваєтеся невдахою». Якщо чесно, то починає трохи напружувати, коли тебе вже протягом 10 хвилин називають невдахою. Проте вдаю із себе винуватого й очікую розвитку подій.

 

Тим часом настирна білявка і далі розписує темними фарбами ситуацію, в якій я вже опинився і яка чекає на мене через мої фобії. І ось коли я мав би бігти за мотузкою, щоб остаточно розрахуватися з цим негостинним світом, Ольга каже мені: «Але я можу вам допомогти. Купіть у нас книжку з унікальною методикою досягнення успіху та боротьби із собою. Вона так і називається: «Стань собою». До речі, її автор – дуже відомий російський соціопсихіатр Бездарцев». Коштує вона «недорого» – лише 300 грн. Також пані Ольга пропонує мені записатися до неї на курси психологічної впевненості, після чого обіцяє обов’язково влаштувати на роботу. До речі, за окрему плату можна навіть розглянути можливість індивідуальних занять.

 

Телефоную за іншим оголошенням, домовляюся про зустріч із юнаком на ім’я Євген. Коротке знайомство – і відразу з корабля на бал. Євген проводить мене до конференц-зали у столичному Будинку кіно, де вже зібралися близько трьох десятків осіб різного віку. Вони чекають на презентацію проекту, що дасть змогу отримувати надприбутки в короткий термін. З перших слів молодого лектора Олексія стає зрозуміло: тебе запрошують зайняти сходинку в ­ієрархії компанії InMarket, що нагадує фінансову піраміду.

 

Спочатку вам пропонують ознайомитися з одним із напрямів діяльності – торгівлею комп’ютерними програмами, що вчать працювати в Internet Explorer, Microsoft Office, Access. Вартість продуктів – $25 за один курс «Основи роботи в інтернеті». За $47 можна придбати курси з основ роботи на комп’ютері у Windows та Microsoft Outlook Express.

 

Потім розпочинається основна частина презентації. Кожному покупцеві курсів пропонуються бонуси (on-line-офіс, можливість користуватися внутрішньою платіжною системою) і присвоюється статус партнера компанії. Кар’єрне зростання в InMarket можливе у разі, якщо партнер накопичить певну кількість балів: продасть продукцію InMarket своїм друзям і знайомим. Інший напрям – інтернет-магазин «Ринок InMarket». На сторінці цього магазину партнери компанії можуть продавати товари: побутову техніку, іграшки, книжки тощо. Послуга є особливо вигідною дрібним підприємцям: виклавши свою продукцію на сторінці, вони отримують додатковий канал продажу. Однак придбати товар на цьому сайті можуть тільки партнери, які купили пакет послуг InMarket. При цьому стати учасником InMarket можна тільки за рекомендацією одного з партнерів компанії.

 

Члени «концесії» визнають: самі по собі продукти фірми цінні мало – такі програми і книжки можна придбати деінде за менші гроші. Реальну вигоду приносить участь у системі продажу InMarket. Щоправда, за це доведеться викласти €219 у разі, якщо ви маєте намір вести активну торгівлю. Або ж €89 – для резервування торговельного майданчика на чорний день. Роз’яснення щодо функціонування ринку супроводжувалися прикладами успішних історій про те, як протягом кількох днів люди завдяки InMarket змогли отримати до 300% прибутку. Олексій, який дослужився до статусу директора, сипав прикладами із запалом проповідника. 

 

Однак особисто для мене аргументи були не надто переконливими. Шанс потрапити до числа щасливчиків виглядає доволі примарним. Як відомо, за час існування кількість учасників InMarket сягнула кількох десятків тисяч (з України, Росії та країн Балтії). І якщо ті, хто долучився до програми на початку, спокійно заробляють, проводячи презентації, то нові учасники навіть свої капіталовкладення відбивають не так швидко, як хотілося б. Як свідчить практика, лише 15% учасників таких схем можуть похвалитися хоч якимось успіхом. Решта полишає подібні проекти уже протягом першого року роботи.

 

Вкладаючи реальні гроші у такий бізнес, люди втягуються у своєрідну гру на кшталт «Монополії». І оперують часто віртуальними коштами у межах цього закритого клубу, не завжди маючи можливість перевести їх у готівку. Учасники цих схем юридично не захищені, і якщо в один момент система припинить своє існування, перспективи отримати зароблене мізерні. Заснов­ники можуть зникнути разом із фінансами.