Головну нагороду 63-го Канського фестивалю – золоту пальмову гілку – здобула стрічка таїландського режисера Апічатпонга Вирасетакула «Дядечко Бунме, котрий пам’ятає свої колишні життя». Це перший випадок, коли найвища відзнака дісталася Таїланду.
Стрічка Вирасетакула оповідає історію тяжко хворого чоловіка, котрого супроводжують до зустрічі з вічністю духи його померлих родичів. Протистояння смерті, як видається, стало провідною темою цьогорічного кінофестивалю. Другу за значенням перемогу фестивалю – гран-прі – здобув французький фільм «Про богів і людей» режисера Ксав’є Бовуа. Його стрічка оповідає історії ченців з африканського монастиря.
Журі, у якому головував американський режисер Тім Бертон, визнало француженку Жульєт Бінош найкращою акторкою за її роботу у кінокартині «Завірена копія» («Copie Conforme»). Французько-італійська стрічка режисера Аббаса Кіаростамі оповідає історію чоловіка та жінки, котрі зустрілися у маленькому тосканському містечку.
У номінації «Найкраща чоловіча роль» визначилося аж два переможці: іспанець Ксав’є Бардем та італієць Еліо Ермано. Це перший випадок за всю історію фестивалю, коли найкращим актором визнають одразу двох чоловіків, – пише «Німецька хвиля».
Приз за найкращу режисуру здобув кінематографіст Матьє Амалрік за свою стрічку «Подорож». Найкращим сценарієм з-поміж 19 фільмів-конкурентів було названо корейську драму «Поезія» режисера Чан Дон Лі. Картина оповідає історію жінки зрілого віку, котра несподівано відкриває для себе світ поезії. Після цього вона починає дивитися на світ іншими очима. Сценарист і режисер стрічки у такий незвичний спосіб показав також суспільні трансформації в Південній Кореї.
Стрічка «Щастя моє» від українського режисера Сергія Лозниці, що теж змагалася з іншими 18-ма картинами за головний приз, не здобула винагород
