Зневагу Кремля до верховенства права в Росії добре ілюструє «віджим» «ЮКОСа», колись найбільшої та найефективнішої нафтової компанії в країні. Її вільнодумний керівник олігарх Міхаіл Ходорковскій був не просто дуже заможною людиною, а ще й політичним подразником. Тож через низку сфабрикованих судів «ЮКОС» розділили на частини. Після сумнівного аукціону 2004 року його найкращі активи потрапили в «Роснефть» – державну нафтову компанію під управлінням близького соратника Путіна.
Тоді це було схоже на чисту перемогу Кремля. Але через 10 з лишком років акціонери «ЮКОСа», кишені яких полегшали тоді на кілька мільярдів доларів, почали досягати разючих успіхів у пошуках правди в іноземних судах. Російська сторона програла кілька великих справ у трибуналах Страсбурга, Стокгольма й Гааги – останній присудив РФ виплатити акціонерам рекордну компенсацію в розмірі $50 млрд за те, що не змогла захистити іноземних інвесторів. Тепер позивачі намагаються отримати свої гроші, полюючи за російськими державними активами по всьому світу.
Перші залпи цієї битви прозвучали вражаюче. Суди Бельгії і Франції заморозили банківські рахунки російської держави (дипломатичне майно захищене імунітетом від конфіскації, але інші активи – ні). РФ відреагувала різко, заявивши, що ці рішення продиктовані політичними мотивами. Вона пригрозила відповісти західним країнам аналогічними діями.
Путін і його поплічники на власному досвіді знають, що більшість судів і суддів у РФ – слухняні маріонетки своїх політичних хазяїв. Вони ж помилково вважають, що західна система працює за таким самим принципом і тільки прикривається грубішою ширмою лицемірства й брехні. Нинішні правові гризоти в їхніх очах – це лиш частина постійних намагань іноземців оточити, підірвати й остаточно знищити Росію.
Читайте також: США вручили Росії виклик до суду у справі ЮКОСа
Але чужинці не переслідують Росію. Вони реагують на її поведінку. Якщо РФ порушить закон, то неминуче програє в суді. Вона добровільно підписала міжнародні конвенції, згідно з якими інвестори подають на неї до суду. Тому не варто скаржитися, коли правила починають діяти. Також не треба звинувачувати держави Заходу в тому, як саме карає правова система. У країні, де керує закон, держава не диктує судам, що їм робити.
Позивачам у справі «ЮКОСа» буде дуже важко отримати реальну компенсацію в межах підписаної Росією конвенції. Заходу це теж може обійтися в якусь копійку. Очевидно, що і з практичного, і з морального погляду потрібно шукати для конфіскації активи, які належать російським державним енергетичним гігантам: «Газпрому» й особливо «Роснефти», які поглинули велику частину «ЮКОСа». При цьому здіймуть ґвалт західні міноритарні акціонери «Роснефти» (зокрема, Вritish Рetroleum, якій належить 20% акцій). Але конфіскація активів «Роснефти» стала б вершиною справедливості: ВР повинна була знати, що російський монополіст виріс на краденому. Набагато важливіше, щоб на це була воля судів: тоді візьме гору закон.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com