Чи можуть українці розповідати про себе мовою кіно? До цього часу, якщо бути відвертими, це не вдавалося. Гібридна війна з Росією призвела до того, що широкі маси почали усвідомлювати Україну як окреме суспільство. А потреба в українському кіно, яка не задовольнялася десятками років та яка ставила українців в культурне гетто, після російської агресії 2014 р. набула небаченої гостроти.
До цього виробництво серіалів в Україні хоч і розвивалося але як придаток до ринку Росії. Сьогодні ж український ринок відправився у власне плавання.
Українські виробники вчаться виживати в умовах кризи та без російських грошей. Але як це не парадоксально, зараз в Україні свого кінопродукту знімається більше ніж в спокійному 2013 р. До цього спонукало і те, що Україна відмовилася показувати фільми де присутні державні органи країни-агресора та актори, які підтримали агресію.
Знімати по-новому
Новим суттєвим явищем для українського кінопроцесу стала координація та взаємодія між учасниками ринку та державними установами. Так знаковою стала ініціатива #КіноКраїна, яка об’єднала найбільших учасників ринку та розпочала співпрацю з «Держкіно». Бізнес в #КіноКраїна представлений найбільшими українськими кінокомпаніями –FILM.UA Group, StarMedia та Pro TV. А також телевізійними групами – StarLightMedia (володіє телеканалами СТБ, ICTV, «Новий канал»), InterMediaGroup ( «Інтер», НТН, К1), «Медіа Група Україна» ( «Україна», «НЛО TV», «Футбол 1»).
Ними спільно з «Держкіно» був розроблений знаковий законопроект, який передбачає механізми державних інвестицій в кінобізнес. Мета – нарешті запустити зйомки своїх фільмів та серіалів в достатній кількості.А також – розвинути прибутковий напрямок обслуговування зйомок фільмів для іноземців на українських майданчиках. На чому вже навчилася заробляти вся центральна Європа.
Нова тенденція для українських кампаній – орієнтація на пошук міжнародних ринків та спільного виробництва з іншими країнами.
Також можна відзначити цьогорічний касовий успіх фільмів українського виробництва – «Незламна» та «Поводир» , кожен з яких зібрав в прокаті понад 14 млн грн.
В вересні держава пішла на рішучий крок – виділила «Держкіно» додатково 100 млн грн до попереднього бюджету в 64 млн. Керівник «Держкіно» Пилип Іллєнко (син режисера Юрія Іллєнко та брат політика Андрія Іллєнко), який очолив це держагентство 1,5 років розповів Тиждень.ua, що за додаткові гроші вже цього року буде розпочатий процес створення десяти повнометражних фільмів.
«Загалом ми можемо говорити про початок активної співпраці між українськими телеканалами та медіа групами з українськими кінематографістами і з українським кіно. А також, про високу активність громадськості. Ці чинники також сприяли тому, що в вересні 2015 року було збільшено фінансування кінематографу, – розповідає пан Іллєнко. – Разом з об’єднанням #КіноКраїна, яке є нашими партнерами, ми розробили проект Закону "Про державну підтримку кінімотографії в Україні", (реєстраційний номер 3081-1). Ми хотіли б залучити в кіноіндустрію України іноземних кіновиробників. А також суттєво вдосконалити систему державної підтримки кіноіндустрії в цілому. Гроші будуть розподілятися прозоро. Міжнародний досвід підтримки кіноіндустрії, зокрема в частині стимулів по залученню іноземних кіновиробників було досліджено за допомогою відомої аудиторської компанії Ernst and Young.
Кіно-німота
Арнольд Кременчуцький, засновник компанії PSBfilms, яка спеціалізується на кіновиробництві та сервісі для іноземців, що знімають в Україні звертає увагу на важливу суспільну проблему України – на те, що наша країна щодня втрачає можливості для суспільної комунікації мовою кіно.
«Не даремно Лєнін сказав, що найважливішим з мистецтв є кіно та цирк, маючи на можливість емоційно впливати на людей… Натомість в Україні не фіксуються історичні факти, не створюється емоційно-художня база розуміння історії. Подивіться на Росію, вони миттю фіксують всі історичні події в своїй інтерпретації. За час війни з Україно – зняли вже з десяток серіалів, художніх та документальних фільмів та іншого пропагандистського варива. Ми спромоглася на 1,5 мало-бюджетного серіалу. В Росії по історії вже знято фільми «про всіх» – від Брєжнєва й Сталіна до Висоцького та Харламова. А у нас – жоден з національних українських героїв не увіковічений в кіно! Ми не будемо знати свою історію. Економлячи гривню, ми втрачаємо сотню, бо втрачаємо покоління українців. Держава в особі президента, прем’єра, міністра, міністра культури продовжує програвати один з головних каналів комунікації. Державі не потрібно створювати кіно безпосередньо, але потрібно створити умови, щоб кіно запрацювало як бізнес. Та інвестувати в фізичний розвиток індустрії – створювати кіностудії, розвивати мережу кінотеатрів, вкладатися в осівту для сценаристів, режисерів, операторів. В Росії є така школа кіно, в Україні – ні. Також треба співпрацювати з усіма хто є на цьому ринку – кітайці, індуси, французи, американці…».
Читайте також: Катрін Дюссар: «Україні бракує не грамотних продюсерів, а достатніх фінансових фондів, щоб знімати нове кіно»
«Не секрет, що Росія була важливою частиною експорту. Зараз всі, нарешті, почали розвивати внутрішній ринок, – говорить Поліна Толмачова, директор з маркетингу FILM.UAGroup, одного з найбільших кіновиробників країни (фільми «Незламна», серіали «Красная королева», «Нюхач», «Женский доктор» та інші). – Це показова тенденція, що люди об'єднуються. Усвідомлюють себе окремим народом і спільно працюють. Це стосується і кіновиробництва і телевиробництва. По-друге – всі дивляться на міжнародні ринки, в тренді – пошук проектів з ко-продукції та продажу контенту закордон».
Ласкаво просимо в Україну, бо це нам вигідно
В листопаді на студії FILM.UAGroup в районі Троєщини, в Києві розпочалися зйомки фільму «Поліна» – великого спільного кінопроекту України, Франції та Бельгії. Режисером фільму є Оліас Барко, а оператором-постановником – Тьєррі Арбогаст, відомий своєю співпрацею з Люком Бессоном. Фільм відразу створюється англійською та розрахований на міжнародний прокат. В Києві знімаються відомі французькі актори Виржини Ледуайен та Едуар Баєр, а, також, відомі українці – Джамала, Мирослав Слабошпицький та Василь Вирастюк.
В пояснювальній записці до нового законопроекту відзначається, що закон націлений на те, щоб підняти частку українських фільмів в касових зборах України з кількох відсотків до чверті всього ринку, а кількість українських серіалів – збільшити в 3 рази. Тоді як розвиток сервісних послуг для іноземців призведе до того, що міжнародні кампанії можуть залишати в Україні близько 100 млн доларів тобто, 2,5 мільярди гривень за найближчі 5 років.
Загалом всі опитані Тиждень.ua учасники кіноринку відзначали перспективність поступового перетворення України в майданчик для зйомок іноземних фільмів.
Адже це світова тенденція останніх десятиліть– перенесення зйомок західних фільмів в країни колишнього соцтабору: Чехію, Словенію, Болгарію, Польщу, Естонію, Хорватію. Востанній, приміром, американці знімали свій нашумілий серіал «Гра престолів».
«Є ідея створення сучасного кіно-виробничого комплексу під Одесою, – говорить Арнольд Кременчуцький. – Вона знаходить моральну підтримку в команді очільника Одеської обладміністрації Михаїла Саакашвілі. Це була б альтернатива кіностудії ім. Довженко, що розвалюється та Одеській кіностудії, якої вже нема. Ми мабуть єдина країна в цивілізованому світі, якщо так про нас можна сказати, в якій немає сучасної кіностудії».
Перспективність цього напрямку відзначив і генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко: «Повернення податків для іноземних кінокомпаній, які знімають в Україні – допоможе оживити індустрію та наповнить ринок новими грошима».
Читайте також: Хмельницький та будні майя. Чим запам’ятався 45-й кінофестиваль «Молодість»
Щодо фінансування фільмів державою пан Ткаченко звернув увагу на відому проблему розбазарювання та розкрадання державних кіно-коштів та, відповідно, необхідність повернення цих інвестицій. «Держава має перестати бути спонсором нездар, котрі не можуть повернути гроші та припинити зловживання, які масово відбувалися в цій площині. – відзначає він. – Я не переконаний щодо серіалів, але переконаний, щодо фільмів. Гроші, які виділяє держава, за винятком фільмів артхауcного характеру, мають повертатися державі з точки зору прибутковості. В індустрії всі прекрасно знають, як подавалися заявки на фінансування фільмів завищеного бюджету. Начебто, існували 50%, яких насправді ніхто ніколи не вкладав зі сторони, натомість за рахунок завищеного бюджету фільм фінансувався. Це класична афера».
За словами пані Толмачової з FILM.UA, згідно законопроекту 3081-1 проект-претендент на державне співфінансування має пройти «культурний тест» на суспільну користь. «Планується, що буде створена рада з 9-ти чоловік, з яких 2 представлятиме державу та 7 – компанії-виробники. Проект, який претендує на державний бюджет має самостійно знайти не менше ніж 20% фінансування для фільму та 50% для телесеріалу. Це певна страховка, адже вкладаючи гроші бізнес буде зацікавлений у прибутку та успішності проекту».
Обережний оптимізм
«2015 рік став роком тектонічних змін у виробництві українських серіалів. Те, що здавалося неможливим ще кілька місяців тому, сьогодні стає реальністю, –розповідає Олена Васильєва, генеральний продюсер серіального виробництва каналу «1+1», що був в авангарді цих змін в телеіндустрії. – З весни 2016 року на нашому каналі йтимуть серіали виключно українського виробництва. Конструктив в цій стресовій ситуації відмови від російського продукту –це мобілізація індустрії. Якість сценаріїв, постановки та роботи спеціалістів зростає на очах.
Особливо хочу виділити проекти «1+1», які є важливими для українців, для цього періоду в історії культури України. Наприкінці листопаду ми розпочали зйомки відомого роману «Століття Якова» за твором Володимира Лиса. Це наш яскравий проект – історичний, масштабний та серйозний. Цей епічний твір ми вирішили поставити у форматі 4-ох серійної саги.Події серіалу розгортаються у волинському селі, але також і в Польщі, і в нацистському таборі. Автор сценарію – Андрій Кокотюха, режисер – Бата Найдич, в головній ролі – Стас Боклан. Також хочу відзначити наш телевізійний фільм «Я з тобою», що розповідатиме про молодих людей, яким доводиться робити складний вибір в умовах війни на Донбасі. І ще один проект – 4-ох серійна мелодрама за мотивами поеми Т. Шевченка «Катерина».
Читайте також: Геній українського кіно
Керівник «Держкіно» Пилип Іллєнко здобутком 2015 р., крім іншого вважає і те, що вдалося навчитися проводити промокампанії українських фільмів, які виходять у прокат. «Всі фільми, які останнім часом виходили в прокат мали інформаційну підтримку з боку українських телеканалів, які безкоштовно розміщували рекламу, робили репортажі. Успішна промокампанія фільму «Поводир» – приклад такої співпраці. Це сприяло і касовій успішності українських фільмів «Поводир» та «Незламна» , яку цілком можна порівнювати зі зборами від американських фільмів».
«Наша «Незламна» в прокаті зібрала вражаючу для прокату України суму в 14 млн.грн. Але навіть цих грошей не достатньо, щоб говорити про прибутковість фільмів в прокаті лише України. Потрібний продаж на телебачення та в кінопрокат інших країн, – говорить Поліна Толмачова. – Щоб розвивати внутрішній ринок України треба збільшення кінозалів. Тому в законопроекті мова йде про державні інвестиції в кінотеатри міст, де мешкає менше 250 тис. Адже в деяких містах просто нема кінотеатрів».
Цікаво, що про анімацію українські кінокампанії теж пам’ятають. «Це один зі стратегічних напрямків FILM.UA.Зараз ми працюємо над фільмом «Руслан и Людмила» для міжнародного прокату. В розробці також повнометражний мультфільм «Мавка» за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки».
Але ж чому і досі українець не може купити квитки, щоб сходити вечором на фільм, який розкаже історію з реального життя, приміром, на комедію, як молоді люди їдуть святкувати Новий рік у Львів?.. Або драму, як війна пересварила рідних людей?.. «Якщо бути відвертим, то 2 роки тому українську аудиторію задовольняли російські фільми про сучасне життя, – зазначає пані Толмачова. – Ми не відчували такого розподілу як зараз. Сьогодні Україна все більше і більше усвідомлює себе як окрема нація. Я впевнена, що фільми про сучасне життя в Україні мають бути і вони з’являться».