Вибори президента США 2024 року й протистояння між Камалою Гарріс і Дональдом Трампом завершилися впевненою перемогою останнього, яка ознаменувала його драматичне повернення до політики. Трамп зумів узяти контроль над ключовими штатами, де останніми роками Республіканська партія почала втрачати свої позиції. Його тріумф засвідчив стійку популярність програми «Америка передусім» (America First) і продемонстрував суттєвий зсув у настроях виборців у питаннях економічної безпеки, імміграції та національної ідентичності. Кампанія Гарріс мала порівняний успіх у великих містах, а також серед мультинаціональних спільнот, зосередивши акценти на прогресивних реформах і соціальній справедливості. Проте вона все ж таки не змогла забезпечити собі підтримку в критично важливих, так званих хитких штатах (swing states), що зрештою призвело до неминучої поразки.
Водночас перемога Трампа не лише підтвердила його життєздатність як кандидата, а й зруйнувала очікування щодо так званого популярного голосування (popular vote). Пройшло майже 20 років, відколи республіканський кандидат востаннє зумів здобути таку перемогу, і все ж, попри скептицизм, 2024-го Трамп таки переламав цю тенденцію. Такий результат республіканців, безумовно, матиме далекосяжні наслідки, сигналізуючи про докорінну зміну політичного фундаменту Сполучених Штатів.
Зміна демографії
Репутація історика Алана Ліхтмана, відомого своїми майже бездоганними прогнозами президентських виборів, неабияк похитнулася після голосування в Сполучених Штатах 2024 року. Його разюча серія з 9 успішних прогнозів із 10 тепер перетворилася на 9 із 11, що, імовірно, відображає мінливу й непередбачувану динаміку американської політики. На цьогорічні результати вплинули два ключові чинники: демографічні зміни, які скорочують частку білих виборців — традиційної бази Республіканської партії, і щораз більші незадоволення й розчарування представників етнічних меншин результатами та політикою демократів.
Читайте також: Трампові карти: тривожна валізка
Другий чинник, схоже, найбільше турбує демократів, які тривалий час спиралися на електорат з-поміж меншин як на основу своєї коаліції. Багато із цих виборців заплющили очі на антиіммігрантську риторику Трампа та його неоднозначні зв’язки із суперечливими ультраправими постатями, натомість зосередившись на суто економічних проблемах і продемонструвавши байдужість до так званої соціально свідомої політики (woke politics). Економіка стала головною темою для громадян: 52 % назвали її «надзвичайно важливою», показавши рівень занепокоєння, який можна порівняти хіба що із часами фінансової кризи 2008 року.
Сприйняття економічних проблем і його вплив на вибори
Така стурбованість виборців економічним добробутом породжує логічне запитання: а чому ж відчуття економічних труднощів залишається на порядку денному навіть у періоди загального економічного буму? Традиційні показники, як-от зростання ВВП, часто не відображають реальних повсякденних проблем пересічних громадян із середнім доходом. Економічна нерівність американського суспільства й далі зростає, що стало особливо помітним під час таких криз, як рецесія 2008 року чи пандемія COVID-19, коли плоди економічного зростання непропорційно розподілили між найбагатшими верствами суспільства. Тож не дивно, що ця прірва між середніми й так званим медіанними економічними показниками ще дужче посилила розчарування виборців, змушуючи їх ставити економічні питання на перше місце, тим самим ігноруючи традиційні партійні вподобання чи гострі соціальні теми.
Республіканці вдало використали таке незадоволення. Обіцянки Трампа повернути робочі місця й ввести мита на імпортні товари швидко знайшли резонанс серед виборців, які шукали реальних, практичних рішень для покращення свого фінансового становища. Для багатьох потенційні економічні вигоди від політики Трампа переважили ризики расової дискримінації та інших соціально-економічних нерівностей, які могли загостритися внаслідок перемоги республіканського кандидата.
Зміна електоральної поведінки меншин
Уже екзитполи продемонстрували разючу зміну у виборчій поведінці меншин: Трамп здобув безпрецедентну підтримку серед іспаномовних громадян. Хоча Камала Гарріс виграла загальну більшість голосів цієї групи (лише з невеликою перевагою), Трамп здобув 47 % голосів серед іспаномовних чоловіків, а деякі попередні екзитполи називали цифри, що наближалися аж до 55 %. Кубинські американці у Флориді й мексиканські американці в Техасі стали яскравим прикладом цієї комплексної динаміки. У таких штатах, як-от Техас, де іспаномовні виборці становлять третину, результати Трампа виявилися достатньо високими, щоб забезпечити йому переконливу перемогу. Флорида, яку раніше вважали хитким штатом, тепер завдяки вагомій підтримці кубинських американців перетворилася на твердиню республіканців.
Ці зміни вказують на те, що республіканці, можливо, знайшли дієву стратегію для протидії викликам, пов’язаним зі зміною демографічної ситуації. Однак залишається запитання, чи збережеться ця тенденція, коли електорат Америки наблизиться до прогнозованого етнічного складу 2040 року.
Виклики для демократів у майбутньому
Вибори 2024 року стали тривожним сигналом для демократів, чия кампанія зазнала поразки через зменшення підтримки з боку ключових демографічних груп, зокрема білих виборців з робітничого класу та щораз більшу частку виборців з-поміж меншин. Історична асоціація Демократичної партії з перерозподілом доходів і прогресивним оподаткуванням не змогла зупинити зростання суспільної нерівності, що підтверджує стабільно високий коефіцієнт Джині. Хоча між 2021 і 2023 роками зафіксували незначне покращення показників нерівності, ці зміни виявилися недостатніми, щоб суттєво вплинути на політичне сприйняття виборців.
Читайте також: США: демократія в дії, або Чому Америка не авторитарна держава
У майбутньому демократи постануть перед серйозним викликом: відновити довіру робітничого класу й виборців з-поміж меншин, водночас розв’язуючи економічні проблеми, які ще раніше й призвели до того, що значна частка демократичного електорату приєдналася до лав республіканців. Вибори 2024 року підкреслили, що критично важливо подолати як реальні, так і порівняні економічні труднощі, адже вони, імовірно, залишатимуться основними чинниками, що впливають на майбутні рішення звичайних виборців.
Нація на перехресті
Результати виборів стали відображенням країни, що переживає глибокі політичні й соціальні трансформації. Уміння Трампа знаходити спільну мову з різними демографічними групами — особливо серед меншин і виборців робітничого класу — вторувало шлях Республіканської партії до перемоги. Для демократів утрата їхньої панівної позиції в популярному голосуванні та щораз більше розчарування серед ключових груп виборців свідчать про потребу перегляду майбутньої політичної стратегії партії.
Америка й далі рухається вперед, проте її політичний ландшафт залишається глибоко розділеним. Чи відобразять майбутні вибори посилення расової та економічної поляризації або ж призведуть до перегляду виборчих пріоритетів — це ще питання. Однак одне залишається незаперечним: вибори 2024 року стануть історичним моментом з довготривалими наслідками для політичного курсу країни.