13 березня з посади державного секретаря США звільнено Рекса Тіллерсона. Президент США планує замінити його колишнім очільником ЦРУ Майком Помпео.
Редакторка блогу Ukraine Alert Мелінда Гарінґ попросила експертів відповісти на такі питання: Що Помпео думає про російського президента та його агресивну зовнішню політику? Що зміна керівництва американського Державного департаменту означає для політики США стосовно України та Росії? Чи підтримуватиме новий держсекретар зусилля спецпредставника США з питань України Курта Волкера, спрямовані на встановлення миру в Україні? Оригінал опитування – за посиланням.
Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Atlantic Council
У Рекса Тіллерсона з президентом Трампом було багато розбіжностей, але Росія, здається, не входила до цього списку. Схоже, що Трамп і Тіллерсон мали подібне ставлення до Росії; Трамп не включав Тіллерсона до офіційної зустрічі з Владіміром Путіним на саміті G20 у Гамбурзі в липні 2017 року. Тим часом Майк Помпео, перш ніж потрапити до адміністрації Трампа, демонстрував жорсткішу позицію стосовно Росії, ніж Тіллерсон. Але його діяльність позначилася хорошими стосунками з Трампом і лояльністю до нього. Відтак основне очікування полягає в тому, що політика США щодо Росії не зміниться. Те ж стосується і України.
Майкл Карпентер, колишній заступник міністра оборони США, старший директор Biden Center, позаштатний старший науковий співробітник Atlantic Council
Перебування Тіллерсона на посаді державного секретаря — це класичний зразок провалу в лідерстві, але його інстинкти стосовно зовнішньої політики були більш традиційними. Тобто його позиція часто не збігалася з позицією президента стосовно ключових питань на кшталт Росії, Ірану та КНДР.
Його відставка найімовірніше сигналізує те, що спочатку буде більше хаосу, оскільки Майк Помпео принесе з собою глибший розкол за партійною ознакою, більше агресивності, непевність у відносинах з ключовими особами, яких призначав Тіллерсон, дистанціювання від секретаря оборони Джеймса Меттіса, з яким Тіллерсон заприязнився. Надалі можна очікувати більш нефункціональної, непередбачуваної, незв’язної та небезпечної зовнішньої політики.
Арієль Коен, позаштатний старший науковий співробітник Центру глобальної енергетики та Центру Євразії, Atlantic Council
У Помпео насправді жорсткіші погляди на Росію, ніж у Тіллерсона. Він краще обізнаний із загрозами, пов’язаними з розвідкою/негласною діяльністю, якою займається Росія. У ЦРУ він займався усім від кібербезпеки та вибухів у соцмережах до м’якої сили та відвертої агресії на кшталт отруєння (колишнього російського розвідника Скрипаля — Ред.) у Великій Британії.
Якщо Тіллерсон нещиро критикував Росію, то я очікую від Помпео значно більшої жорсткості стосовно Кремля.
Джеффрі Ґедмін, старший науковий співробітник Atlantic Council і Школи дипломатії Джорджтаунського університету, старший радник у Blue Star Strategies
Ми можемо з різних натяків здогадуватися, що робитиме і які цілі переслідуватиме держсекретар Помпео. Можемо погадати на каві. Утім, мені би хотілося запропонувати важливе і близьке до теми питання: як Помпео працюватиме з європейськими союзниками?
Наприклад, у питанні України. На думку тих серед нас, хто займає яструбину позицію, жорсткої лінії стосовно Владіміра Путіна без Німеччини бути не може. А з Берліном стосунки у нас хиткі. Там увесь політичний спектр пронизує недовіра до президента Трампа. Є розчарування через американські митні тарифи. А ще ж є внутрішня політика Німеччини.
Ангела Меркель має свої виклики. Наприклад, досі тривають суперечки стосовно близько мільйона біженців, яким дозволено заїхати до Німеччини з 2015 року. У німецьких промислових колах бояться, що Вашингтон незабаром займе жорстку позицію стосовно Ірану.
З одного боку, якщо хочете розуміти долю санкцій проти Росії наступного року, слідкуйте за Помпео і адміністрацією стосовно іранського питання цьогоріч.
З другого, що як ми прямуємо до точки зіткнення “Америки насамперед” і “Німеччини та ЄС насамперед”?
Читайте також: Чим особлива німецька коаліція
Джон Гербст, керівник Центру Євразії в Atlantic Council, колишній посол США до України
Чутки про відставку Тіллерсона ходили вже не перший місяць. Незрозуміло, чому Трамп звільнив його тепер. Помпео здобув авторитет гравця на полі національної безпеки за час каденції у ЦРУ, тож сама по собі нинішня перестановка не несе кардинальних змін.
Погляди Помпео з багатьох питань схожі на Тіллерсонові. Наприклад, вони обоє виступали за потужну підтримку України у протистоянні агресії Москви і провокативній політиці Кремля. Тож така зміна посадовців не сигналізує змін у політиці. Однак вона свідчить про те, що у президента є потреба зробити перестановку. А політичний Вашингтон, звісно, в захваті від таких драм.
Адріан Каратницький, старший науковий співробітник Atlantic Council
Помпео має міцні робочі відносини з командою, що відповідає за національну безпеку України. На відміну від декого у Держдепартаменті, він розуміє, що завдання України полягає у збереженні стабільності та готовності у контексті російської агресії та потенційної дестабілізації. Він знаймоий з Петром Порошенком, Павлом Клімкіним і Василем Грицаком, та має хороше взаєморозуміння з ними.
Він буде підтримувати санкції та активізацію зусиль, спрямованих на зміцнення безпеки України, а також прагматичний підхід до реформ. Від нього ви не почуєте нісенітниць в дусі Тіллерсонового коментаря про те, що “Україні не варто боротися за своє тіло на Донбасі, якщо вона втрачає душу через корупцію”. Він знає, що на чільному місці стоїть виживання України, а боротьба з корупцією — це бажаний результат, який треба переслідувати без того, щоб дестабілізувати країну хвилею протестів та цинізму.
Читайте також: Хто на Чорному морі господар
Аліна Полякова, наукова співробітниця Brookings Institution
У Помпео тверезий погляд на Росію. Він послідовно висловлювався проти російської агресії. Також він, схоже, користується увагою і довірою президента, яких не мав Тіллерсон. Помпео ймовірно виступатиме за потужніше стримування Росії. Це добрі новини для України.
Александр Вершбоу, почесний співробітник Центру з міжнародної безпеки ім. Брента Скоукрофта, Atlantic Council
Помпео демонструє реалістичну лінію в публічних коментарях стосовно Росії, визнаючи російське втручання у американські вибори в 2016 році та агресивну поведінку щодо України. Тож я очікую, що він продовжуватиме політику нинішньої адміністрації, спрямовану на пошук політичного рішення на Донбасі за допомогою дипломатії та постійного тиску на Москву у вигляді санкцій та надання оборонного озброєння Україні. Якщо Помпео хоче привернути увагу Владіміра Путіна, йому варто налагодити більш бепосередній контакт з російським керівництвом на підтримку зусиль Курта Волкера
Читайте також: Операція «Флот для України»