«Іран значно ближчий до наших основних пріоритетів щодо середньострокових заходів, які допоможуть зменшити нашу залежність від російських поставок газу. Іранський газ може легко потрапляти до Європи, і політично є очевидне зближення між Тегераном і Заходом», – пише видання, цитуючи джерело.
Для реалізації цього завдання необхідні дві умови: зняття санкцій з Ірану і побудова частини газогонів і відповідної інфраструктури. Але ці умови, за повідомленням Reuters, не заважають ЄС планувати.
«Високий потенціал виробництва газу, внутрішні реформи енергетичного сектору, що проводяться зараз, і поточна нормалізація відносин із Заходом перетворять Іран на надійну альтернативу Росії», – цитує Reuters звіт, підготовлений для Генерального директорату Європейської комісії з зовнішніх відносин після анексії Росією частин української території. Однак у звіті зазначено, що в короткостроковій перспективі Іран не є надійним альтернативним джерелом енергоносіїв через санкції та необхідність серйозних інфраструктурних вкладень і робіт, які передуватимуть початку експорту газу.
Зняття санкцій з Ірану, яке б змінило ситуацію, навряд чи можна очікувати скоро. Дипломати мають песимістичні прогнози щодо того, чи зможуть Іран і світові держави дійти остаточної домовленості до 24 листопада – дедлайну, до якого частково припинено нафтові санкції з боку ЄС, і до якого мають тривати переговори щодо іранської ядерної програми між Іраном, США, Великобританією, Росією, Китаєм і Францією.
За словами Марка Дубовіца з американського аналітичного центру «Фундація захисту демократій», Іран зараз намагається скористатися ситуацією в Іраку та Росії, аби домогтися поступок від Заходу щодо ядерних питань.
«Вашингтон має остерігатися спроб підірвати його позицію в переговорах через економічні лазівки, які він може залишити Ірану, доки не буде досягнуто і реалізовано комплексної домовленості, що покладе край воєнно-ядерній програмі Тегерану», – коментує він.
Найімовірнішим маршрутом для доставки іранського газу до Європи є маршрут через Туреччину. Інвестори в Європі, як і Європейська комісія, більше схиляються до цього дешевшого і політично менш двозначного варіанту, ніж до «Перського газогону», який би з’єднав величезне іранське родовище в Південному Парсі безпосередньо з європейськими споживачами.