Мовляв, попри фальсифікацію виборів на всіх рівнях (яка за останнє десятиліття переросла у хронічну), попри жорсткий контроль влади за основними «кнопками» телебачення, попри путінську «вертикаль влади», яка де-факто перетворила номінально федеративну державу на унітарну й авторитарну, попри дуже специфічні взаємини влади з великим бізнесом, який має бути або ж лояльним, або дуже лояльним – попри все назване і чимало неназваного, все ж російська демократія не загинула і «національний лідер» змушений зважати на неї. Ви ж тільки подивіться: масові маніфестації протесту, які розпочалися з грудня 2011 року, не були розігнані, на їхніх учасників не впали тотальні репресії, вільно діє Координаційний совєт (КС) опозиції, а Ксенії Собчак, яка виступає проти влади, суд повернув конфісковані у неї чималенькі гроші…
Відповідь західним «путінофілам» з боку Кремля і Луб’янки не забарилася.
Почалися допити та арешти учасників подій у Москві 6 травня 2012 року, коли відбулися сутички між маніфестантами і поліцією; вирок винесений поки що тільки одному демонстранту – Максим Лузянін отримав 4 роки і 6 місяців колонії загального режиму. Ще 16 осіб перебувають під слідством. Їм інкримінують підготовку масових заворушень, завдання тілесних ушкоджень працівникам поліції та інші протиправні дії. Слідство вважає, що провина фігурантів уповні доведена – і підключає все нових і нових звинувачуваних до цієї справи. А один із тих, проти кого були висунуті звинувачення, – активіст опозиції, провідний конструктор ракетного підприємства Алєксандр Долматов, – змушений був виїхати до Нідерландів, там за нього «вчепилися» спецслужби, домігшись від голландців відмови надати йому політичний притулок, внаслідок чого опозиціонер укоротив собі віку…
Крім арештів та обшуків, були вжиті й інші сильнодіючі засоби проти активних опозиціонерів. Скажімо, торік у грудні без попередження у Москві були знесені кафе й автомийка, які належали лідерові «Десанту свободи» (опозиційно налаштованої групи колишніх повітряних десантників, відомих, зокрема, своїми виступами з піснями протесту на мітингах) Михаїлові Вістицькому. Знесення за кількістю людей у формі, які брали в ньому участь, нагадувало військову операцію; і хоча за два тижні до цього арбітражний суд Москви визнав намагання позбавити Вістицького його бізнесу незаконними, але це не зупинило ані поліцію, ані мерію.
А паралельно з тим розгорнулися слідчі дії проти лідерів організованої опозиції – і головним об’єктом переслідувань став фактичний лідер КС, юрист і блогер Алексєй Навальний, проти якого відкрито вже декілька кримінальних справ. Причому, ясна річ, не за політику, а за різного роду фінансові зловживання. «Пресують» і тих, хто працює разом із Навальним, доказово викриваючи корупцію в російській владі. Та й інші члени КС перебувають під прицілом. Триває розслідування справи Серґєя Удальцова, котрий, мовляв, готував скинення влади, на «екстремістський» виступ на мітингу засуджений Константін Крилов. А депутат Астраханської думи Олег Шеїн капітулював перед вимогою керівництва наче-опозиційної партії «Справедлива Росія» не брати участі в діях «позасистемної опозиції» (тобто противників путінського режиму) і вийшов із КС.
Ось два дуже типових у плані боротьби російського режиму з опозицією повідомлення тільки за одну добу – 7 лютого 2013 року.
Цього дня слідчі прийшли додому до члена КС опозиції, керівника Фонду боротьби з корупцією Владіміра Ашуркова і вчинили обшук. Причому цей обшук проводився у рамках справи про махінації з грошима, виділеними партією Союз правих сил на виборчу кампанію 2007 року. Сама партія не висуває претензій до Ашуркова, але слідчі керуються своїми настановами.
І цього ж дня суд заарештував нового фігуранта справи про події 6 травня Іллю Гущіна. Той після розмови зі слідчими написав чистосердечне визнання провини за однією з інкримінованих йому статей. Щоправда, провину він визнав вельми своєрідно: «ОМОН почав бити людей, я спробував захистити чоловіка, котрого били… Потягнув співробітника за шолом, щоби попередити насильство над громадянином, оскільки вважаю це своїм обов’язком… Я намагався відтягнути поліцейського, розумів, що можу спричинити біль, але не хотів цього, поліцейський обернувся, замахнувся на мене кийком, а розчинився у натовпі… Зобов’язуюся дати всі свідчення». Але визнання не допомогло: Ілля Гущін перебуватиме під вартою до суду щонайменше три місяці як «соціально небезпечний елемент».
Отака сьогодні «напівдемократія» в Росії: «точкова юстиція», спрямована проти активних діячів опозиції, інкримінування їм (за розробленими ще КҐБ часів Юрія Андропова схемами) не політичних, а кримінальних злочинів – переважною частиною, відверто висмоктаних із пальця, незаконна руйнація бізнесу опозиціонерів (а це – малий або середній бізнес) та психологічний тиск на тих, хто готовий зламатися чи піти на поступки. І це, судячи з усього, тільки початок: ціла низка судових процесів попереду, а фігурантами справи про «спробу скинення режиму» та «масові заворушення» стають усе нові й нові люди, які є далеко не найгіршими громадянами Росії…
Утім, далеко не всі на Заході у захваті від путінської «напівдемократії». На початку цього року американська фундація Freedom House віднесла Росію до «невільних країн» і відзначила погіршення ситуації з політичними свободами та дотриманням громадянських прав у ній. Що ж, оцінка об’єктивна – але які саме експертні оцінки братимуть до уваги західні уряди?