Тут і брак ресурсу, і саботаж працівників правоохоронних органів, часом навіть уже й «переатестованих», і небажання судів братися за розгляд цих справ (деякі обвинувальні акти вкриваються пилом у різних районних судах Києва ось уже мало не три роки). Очікувано, що і суспільство, і чиновники різного рівня взялися активно критикувати слідство, закидаючи слідчим-прокурорам, що, мовляв, за чотири роки жодного винного не покарано. Однак із 21 листопада 2017-го все кардинально змінилося завдяки нардепам, Кримінальному процесуальному кодексу (КПК) і досі не створеному Державному бюро розслідувань (ДБР). Тепер розслідувати ці злочини немає кому.
16 листопада завершився конкурс на посаду директора ДБР. Новий правоохоронний орган очолив колишній прокурор Роман Труба. Це фактично початок створення Держбюро, на яке очікували з весни 2016-го, хоча про таку структуру говорили ще на момент написання Конституції 1996-го. Саме вона заклала основи для заснування ДБР і визначила його повноваження. Власне, новоутворене правоохоронне відомство розслідуватиме злочини, скоєні депутатами, суддями, міністрами, правоохоронцями (з детальнішим переліком можна ознайомитися в законі). Раніше такими провадженнями займалися Служба безпеки, поліція та прокуратура. В останньої, до речі, повноваження слідства були тимчасовими, що прописано в Конституції. Щоправда, «перехідний період» для прокурорського слідства затягнувся. Однак 2012-го народні депутати ухвалили новий КПК, у якому записали, що прокуратура втрачатиме функції слідства з моменту запуску ДБР. Це мало статися не пізніше ніж через п’ять років після прийняття документа, тобто 20 листопада 2017-го. Закон про саме ДБР ухвалили ще в листопаді 2015-го, однак для проведення конкурсу на посаду директора структури знадобилося майже два роки. У результаті виникла низка проблем, пов’язаних із Держбюро: на кінець осені 2017-го воно не має штату, затвердженої кількості працівників і навіть приміщень, у яких ті працівники мали б сидіти. З усієї структури обрані лише директор та його заступники. Втім, і вони поки що не призначені офіційно. А про дату повноцінного запуску й говорити не доводиться. Виникає ситуація, коли на папері ДБР уже має існувати й братися за розслідування резонансних злочинів, зокрема скоєних силовиками, прокурорами й суддями під час Революції гідності, однак фактично цього зробити не здатне. До всього слідчі-прокурори, які займалися розслідуваннями в Департаменті спецрозслідувань (ДСР) Генпрокуратури, не зможуть реєструвати нові провадження, оскільки відповідні повноваження в них забрали.
«ДБР підслідні злочини, скоєні правоохоронцями, військовими, нардепами. І фактично їх уже нікому розслідувати. Якщо до нас (ДСР. — Ред.) приходитимуть люди із заявами, що вони потерпілі, реєструвати їх не буде кому. Плюс є ще одна проблема: повноваження в нас закінчилися, але законодавець дав можливість слідчим прокуратури продовжувати розслідування. А що з провадженнями, які починали слідчі міліції чи СБУ? Як бути з ними? Якщо ми продовжуватимемо ті розслідування, то в суді отримані докази можуть визнати недопустимими! Наприклад, у нас зараз така ситуація щодо низки вбивств під час Майдану. І таке провадження не одне. Крім того, є загрози від правок Андрія Лозового, врахованих у судовій реформі. Щоправда, досі невідомо, що саме голосували депутати і який вигляд матиме кінцевий варіант того тексту. Якщо президент підпише його в незмінному вигляді, то досі не розслідувані провадження треба буде закрити», — коментує ситуацію голова Департаменту спецрозслідувань Сергій Горбатюк.
Окрім того, частину проваджень, пов’язаних зі злочинами часів Революції гідності, ДСР має передати Національному антикорупційному бюро України (НАБУ). Однак раніше, 8 листопада, директор НАБУ Артем Ситник заявив, що Антикорупційне бюро не зможе розслідувати всі справи через брак людських ресурсів. За приблизними оцінками, відомство Ситника мало отримати близько 15 тис. різних проваджень.
Чиатйте також: Голосування за голову ДБР. Майже по нотах
Із вимогами внести зміни до законодавства щодо Державного бюро розслідувань свого часу виступали і президент Петро Порошенко, і генпрокурор Юрій Луценко. У Раді навіть зареєстрували відповідний законопроект № 7278 і 16 листопада спробували внести до зали засідань. Однак, здається, до порад і прохань нардепи не дослухалися: вони не спромоглися набрати голоси навіть для включення документа до порядку денного сесії. Хоча за кілька хвилин до того проголосували закон про розподіл вихідних днів. Тепер, як обіцяє генпрокурор, якщо питання не вдасться вирішити, низку справ Майдану доведеться передати СБУ та Нацполіції.
«Серед працівників Нацполіції, СБУ є особи, причетність яких до злочинів проти Майдану ще перевіряється. Також є ті, кому вже вручили підозри. При цьому останніх відсторонити від обійманих посад часто неможливо. Як, наприклад, Ігоря Бабича (підозрюють у роздачі російських спецзасобів бійцям «Беркута», нині працює в Нацполіції. — Ред.), якого досі не відсторонено. Багато колишніх підозрюваних, та й обвинувачених беркутівців працює в поліції. Зі справами проти тітушків ситуація аналогічна: епізод про викрадення Юрія Вербицького та Ігоря Луценка і вбивство Вербицького лежав у МВС, а згодом у Нацполіції більш як три роки. Хоча його презентували як розслідуваний. Насправді ж обвинувачення висунули лише одному виконавцю, решта втекла. Організаторів узагалі ніхто не чіпав. Коли ж справу забрали в ДСР, за місяць висунули підозру Олександрові Волкову, потенційному організаторові викрадення. Слідство у справі триває. Тривало. Здається, тепер про нього можна забути», — коментує ситуацію адвокат сімей Небесної сотні Євгенія Закревська.
Чиатйте також: Справа про розстріли на Інститутській: суд після погрому
Родини ж Небесної сотні, здається дедалі більше зневірюються в можливості покарання винних. Із величезної кількості судових розглядів, які відбуваються в Україні щотижня, лише в поодиноких випадках ведеться реальна робота. Сім’ї скаржаться на затягування судових процесів, але, здається їх ніхто не чує. Відтепер до цієї купи проблем додалася ще одна, із законодавством. Родичі й адвокати загиблих уже встигли зустрітися з генпрокурором і керівником ДСР, дати спільний брифінг після. Але реакції від можновладців поки що не було. А люди, які могли б виправити ситуацію, наступні два тижні офіційно працюють у комітетах парламенту і з власними виборцями. Повернуться вони в стіни Ради аж 5 грудня. І, можливо, врешті дослухавшись до зауважень і прокуратури, і політиків, і родичів загиблих, вирішать проблему, яку самі й створили.