Зіркове плацебо

Коли я вперше прочитав «Білу гвардію» улюбленого Булгакова, то єдине, чого не зрозумів у ній, – це кінця. Себто фразу про зірки: «Так почему же мы не хотим обратить свой взгляд на них? Почему?» Думалось, до чого тут вони? Хотілося, навпаки, викривання кривавих більшовиків, а тут – зірки. Мені було якраз 17 років, коли дитячий зачудований погляд на зірки, що рятував від усіх прикростей, уже не діяв. Але з віком починаю розуміти, що зірки таки рятують. Їхні незворушність та оманлива холодність завжди дають відчуття відстороненості, без якого неможливе і справжнє ментальне плацебо під назвою «І це мине».