Іскра зацікавлення маргіналами – так можна означити те, що змушує пересічних громадян купувати жовту пресу, читати статті про приватне життя кінозірок, безхатьків та екстремалів, підтримувати розмови із випадковими знайомими по купе, в електричках і тролейбусах. Деколи випаде нагода почути справді оригінальні історії – і тоді трохи прочиняється завіса над невідомим.
Популярність формату «живої бібліотеки» можна пояснити, зокрема, й такою пристрастю до спілкування з незнайомцями, особистий досвід яких унікальний. Це дуже зручно й централізовано: одні люди приходять розповісти про себе, інші – дізнатися те, про що не наважувалися запитати.
Прелюдія етикету зводиться до мінімуму, так само, як і в читальній залі: потребуєш інформації і маєш підстави вірити написаному на обкладинці й анотації. Хоча, звісно, жоден каталог не дасть гарантії щодо справжнього змісту книжки й того, що її прочитають і зрозуміють так чи інакше.
Тож формат «живої бібліотеки» простий і відповідає відомій давно схемі: відвідувач ознайомлюється з каталогом та робить замовлення бібліотекарю; залежно від популярності книжки її видадуть одразу або поставлять читача в чергу. А далі – у вас є певний час для спілкування. Ображати книжку не можна, втім, це відомо з дитинства.
Люди-книжки виконують ролі відповідно до власного самовизначення. Це не актори, а волонтери проекту, які погодилися розповісти охочим про себе. Хтось потрапив сюди на запрошення друзів, які працюють на фестивалі, інших направила громада чи спільнота після запрошення до співпраці від організаторів фестивалю. А часом відвідувачі проекту так захоплюються форматом, що прохають побути книжкою – і їм не відмовляють. Кожна «людинокнижка» відкрита до прочитання і готова до найвідвертіших запитань.
Добору щодо того, чи відповідає людина заявленій ролі, немає. Тож стаються і курйози: так, анархофеміністка Женя назвала лише дві вітчизняні феміністичні організації – «Феміністичну офензиву» і «Ла Страда Україна», а на початку розмови запевнила початківців-читачок у тому, що феміністки аж ніяк не агресивні, вони не каструють чоловіків і не мають намірів цим займатися.
А от гей Єгор відверто відповідав на нескромні запитання про особисте життя. Виявилося, що у гомосексуалів такі самі проблеми, що й у гетеросексуальних дівчат: достойних представників серед чоловіцтва бракує. Загалом, геї та лесбіянки – це одні із найпопулярніших «книжок»; мабуть, гості заходу вирішили скористатися нагодою й отримати інформацію, яку зазвичай можна хіба нашукати на профільних інтернет-форумах. І хоча найчастіше першим звучить щось на кшталт «як ви стали отаким», проте потім зазвичай читач і книжка досягають розуміння і пересвідчуються у адекватності один одного. Також неабиякий ажіотаж здійняли такі книжки, як колишній в’язень та дівчина, котра пережила депресію.
Провокацій під час роботи «Живої бібліотеки» ще не ставалося. Читачі поводяться коректно, а деколи навіть не проти продовжити спілкування за межами проекту (принаймні я залишила контакти усім прочитаним книжкам, звісно, на їхнє ж прохання).
Єдина сутичка спалахнула, так би мовити, на книжковій полиці: запрошений до проекту кримський татарин, побачивши загальний каталог, відмовився презентувати власну ідентичність разом із гомосексуалами та й пішов геть.
А от представників мусульман це не зупинило: чоловік і жінка активно спілкувалися з охочими, відповідали на численні запитання і зрештою зібрали навколо себе юрбу зацікавлених. І така ситуація – теж показник, отриманий в результаті цього невеличкого експерименту соціальної комунікації.
Довідка:
«Жива бібліотека»–ініціатива данської неурядової організації «Зупини насильство» (Stop the Violence). Уперше захід був проведений 2000 року під час найбільшого у Північній Європі музичного фестивалю «Роскілде». Відтоді такі бібліотеки з'явилися у понад 40 країнах.
Мета «Живої бібліотеки» – боротьба зі стереотипами й упередженнями, що склалися в суспільстві стосовно певних груп людей: сексуальних, расових, національних та релігійних меншин, людей, котрі живуть закритими групами чи є прихильниками непопулярних ідей.
«Жива бібліотека» на Docudays UA працює під гаслом: «Не суди книжку за обкладинкою».
Загалом у каталозі близько 25 книжок, серед них: біженець, феміністка, мусульманин, лесбіянка, гей, ром, буддист, іноземний студент, колишній в'язень, правозахисник тощо.
Правила роботи «Живої бібліотеки»
– користування безкоштовне для всіх зареєстрованих читачів;
коли ви реєструєтеся, тим самим погоджуєтеся дотримуватися правил роботи «Живої бібліотеки»;
– усі книжки зазначені в каталозі, який можна погортати на стійці реєстрації;
– після того, як ви обрали книжку, зверніться до бібліотекаря, щоб узгодити час, коли ця книжка буде доступною;
– одночасно можна брати лише одну книгу;
– книжки можна резервувати, але не більше трьох за раз;
– читати можна наодинці, у колі друзів чи родини;
– повернути книжку необхідно не пізніше ніж за 45 хвилин цілою та неушкодженою;
– у «Живій бібліотеці» не буває дурних, незручних або гострих запитань; так само немає місця для образ – словесних чи фізичних;
– забороняється завдавати книжкам шкоди: виривати сторінки, розливати на них напої, малювати й писати на них та в будь-який інший спосіб принижувати їхню гідність;
– книжка має право припинити розмову в будь-який час, якщо читач порушує правила.
фотографії надані Фестивалем документальних фильмів про права людини DocuDays UA