Водночас відходять роки, коли Вацлав Гавел був політв’язнем, працював робітником або зовсім не мав роботи. Важкі періоди є в житті кожної людини, і тоді особливо важливо пройти оту «чорну смугу» гідно. У цьому сенсі біографія Вацлава Гавела є безцінним досвідом, який може допомогти будь-якій людині пережити скрутні дні, місяці, роки з високо піднятою головою…
Після окупації Чехословаччини 1968 року в країні настали часи політичних репресій та масових порушень прав людини. Цей етап у суспільно-політичному розвитку Чехословаччини ввійшов в історію як період так званої нормалізації, яку проводили чеські та словацькі комуністи під проводом радянських функціонерів.
Країною прокотилася хвиля політичних процесів, що стосувалися тих, хто відмовлявся зрадити свої переконання. З політичних мотивів втратило роботу близько чверті мільйона осіб. У 1970-ті роки в Чехословаччині були найосвіченіші у світі вантажники, мийники вікон, прибиральники, кочегари, оскільки ті посади обіймали колишні університетські професори, вчені, діячі мистецтва, вчителі тощо.
До чеських видавництв, книгарень і бібліотек «нормалізатори» надіслали так званий чорний список заборонених художників слова, в ньому значився й Вацлав Гавел. За ним стежили, його телефонні розмови прослуховували. Щоб заробляти собі на життя, письменник працював вантажником на Трутновському пивзаводі неподалік невеликого чеського містечка Градечек.
Керуючись міжнародними угодами щодо прав людини, патріоти (поміж яких були і чехи, і словаки) створили групу, що мала на меті обороняти свої народи. Програмним документом цього об’єднання, яке не було ані політичною партією, ані якоюсь підпільною організацією, стала Хартія-77. Уже в перший рік після оприлюднення цього документа (1977) кількість тих, хто його підписав, зросла втричі. Публікація Хартії спровокувала нові політичні репресії. У Вацлава Гавела робили обшуки, його викликали до поліції на допити, а після одного з них він не повернувся додому. Його заарештували, а згодом засудили за «підривну діяльність».
Однак, попри це, у самвидаві тоді побачив світ один із найкращих публіцистичних творів письменника «Сила безсильних», в якому йшлося про диктатуру й посттоталітарну систему, своєрідність ідеології та політичну боротьбу. Головна тема есе: глибокі роздуми автора над проблемою опозиції, дисидентського руху, місця та ролі дисидентів у тодішньому суспільстві. Якщо людина підтримує стан речей, який панує в тоталітарному комуністичному режимі, то вона «живе в брехні», підсумовував письменник.
Говорячи про «життя в правді», Вацлав Гавел мав на увазі не тільки прямий захист правди як протест або лист, підписаний групою інтелектуалів. Реальним проявом «життя в правді» може стати будь-яка діяльність, за допомогою якої людина або група людей повстає проти маніпулювання собою. На його думку, протистояння «життя в правді» й «життя в брехні» мають неабияке політичне значення і є джерелом для здійснення змін у суспільно-політичній системі.
Саме таких людей, які живуть у правді, вважають рушійною силою історії, саме за ними майбутнє їхніх держав. Навіть під час комуністичного режиму вони виступали відкрито, з дотриманням положень міжнародних документів, таких як: «Загальна декларація прав людини», «Заключний акт Гельсінської конференції» тощо. Для таких людей, зазначав Вацлав Гавел, «найважливішим мотивом, що визначає все інше, є природне бажання створювати й підтримувати незалежне життя суспільства як чіткий прояв «життя в правді» й таким чином узгоджено і цілеспрямовано служити правді та забезпечувати цю службу».
Крім послідовних захисників прав людини – дисидентів, до яких належав і Вацлав Гавел, під час комуністичного режиму більшість простих людей також намагалися жити по совісті, а не продаватися за посади, квартири, пайки. Такі люди не вступали до комуністичної партії, не прагнули обійняти якісь посади, а надто в партійних органах, органах безпеки, структурах виконавчої влади тощо. Для таких людей існував моральний кодекс поведінки, якого вони дотримувалися.
Згадуючи про важкі для Вацлава Гавела часи, я не хотів би проводити будь-які паралелі. Однак усе-таки слід наголосити, що завдяки Гавелу Чехія перезавантажилася за історично короткий період. Заради цієї мети варто долати будь-які труднощі й, попри все, жити у правді.