Цього року композитору, основоположнику естрадної музики Володимирові Івасюку мало б виповнитися 75. Він міг би й далі радувати світ своїми життєствердними й ліричними піснями, що стали хітами й допомогли розхитати радянський моноліт. Наша естрадна музика могла б бути інакшою. Проте його знайшли вбитим у Брюховицькому лісі під Львовом 1979 року.
З нагоди 75-ліття Івасюка львівський театр імені Марії Заньковецької анонсував прем’єру біографічного мюзиклу «Червона рута», 11 травня відбудеться прем’єра.
Роль Володимира Івасюка виконує актор Марк Дробот. Авторка тексту – драматургиня Наталка Ворожбит, відома за п’єсою «Погані дороги». Вона адаптувала для вистави текст власного кіносценарію.
Події охоплюють різні роки життя Володимира Івасюка. Дитинство в Кіцмані, де у випускному класі школи скинули з однокласниками погруддя Лєніна. Навчання в Чернівецькому медінституті та у Львівській консерваторії. Розквіт кар’єри, перші музичні фільми, творчі пошуки й переслідування, популярність, найближче оточення та загибель.
Пісні Івасюка – позірно аполітичні, переважно про кохання та природу, тому не були одразу заборонені цензурою. Однак його естетична програма, наповнена любов’ю до Батьківщини, надто сильно відрізнялися від того, що пропонувала, чи то пак нав’язувала радянська популярна культура. 1973 року саме з’явився гімн радянської безрідності «Мой адрес – не дом и не улица, мой адрес – Советский Союз». Івасюк натомість співав про чар рідної землі.
До слова, Володимир Івасюк писав і музику для вистав театру імені Марії Заньковецької ще в 1970-х.
А 1989 року вперше відбувся фестиваль перший фестиваль української сучасної пісні та популярної музики «Червона рута», названий на згадку про Івасюка. На фестивалі прозвучав гімн України і розгорнули синьо-жовті прапори, а тисячам учасників стало очевидно, що незалежність неминуче настане.