На цьому тижні відчувати впевненість у майбутньому чиновникам окупаційної влади на Донеччині заважала кадрова криза. За повідомленнями тамтешніх телеграм-каналів, “еліті республік” загрожувала смерть, в’язниця та передчасна відставка. Першим “постраждав” колишній “голова парламенту ДНР” Андрій Пургін. У Донецьку затримали кілера, який начебто готував вбивство цього відомого колабораціоніста. Звісно, затриманий донеччанин одразу став винним, бо зізнався “правоохоронцям”, що планував знищити Пургіна за наказом українських спецслужб. Але ті, хто знає методи роботи цих терористичних структур, розуміє, що причиною будь-яких зізнань насправді є катування та знущання. Сам Пургін сповістив, що найманець начебто є рецидивістом, має навички володіння зброєю, а у далеких 1990-х виступав у боях без правил.
Днями вибухнула ще одна “кадрова сенсація”: представник так званого “міністерства інформації ДНР” Олексій Акутін анонсував великі кадрові зміни. “Найближчим часом в керівництві низки міст та районів ДНР пройдуть кадрові зміни! І не кажіть потім, що вас не попереджали!”, – грізно завив він, втім, не вказавши жодних конкретних прізвищ. Але у неофіційних місцевих фейсбук-спільнотах подейкують, що крісло хитається якщо не під самим Пушиліним, то під деякими “міністрами” та “мерами” – точно. Мовляв, у Москві не задоволені, що мішки грошей, які надсилають у Донецьк для створення ілюзії всебічної підтримки та піклування про мешканців окупованих міст, просто осідають у кишенях чиновників. Розлючує російських кураторів таке відверто неефективне використання.
Читайте також: Гуманітарне інвестування
І процес кадрових чисток вже почався: місто Макіївка, яке знаходиться впритул до Донецька, здригнулося від новини про затримку “голови адміністрації” Сергія Голощапова. За повідомленнями ЗМІ, “компетентні органи” пред’явили йому підозри у корупційних діях. “Поліція” затримала його на виході з кабінету, під час арешту у мерії було вилучено документи щодо цільового використання коштів на ремонт доріг та теплотрас, а також гроші на ремонт багатоповерхових будинків Макіївки у сумі близько 10-15 мільйонів рублів. Невідомо, що зараз відбувається з першим цапом-відбувайлом у тюрмі, але телеграм-канал з його портретом продовжує видавати на-гора позитивну інформацію про життя міста. Але кажуть, що цей портрет там ненадовго: начебто на крісло очільника Макіївки вже мітить перший заступник Голощапова та колишній начальник Головного управління МНС Донецької області Ігор Домаровський, який зрадив Україну у 2014 році. Хтось впевнений, що саме він й пролобіював затримання свого шефа, бо бажає довести кураторам, що більш гідний та чесний. Особливо, якщо враховувати його багатий досвід “збору данини” з бізнесу за довідки щодо протипожежної безпеки, який він отримав ще під час роботи керівником донецьких рятівників.
Водночас окупаційна влада вирішила “підгодувати” журналістів, які допомагають їм поширювати пропаганду. Тепер на теренах окупованої Донеччини з’являться “Заслужені журналісти” – таке звання пропонують присвоювати “воєнкорам” за значні заслуги та особисту мужність. А також зрадникам, які мають не менше 20 років стажу в професії, тобто працювали ще в українській журналістики (не менше 14 років). А ось молодим та завзятим пропагандистам, який виростила вже “республіка”, таке звання не дадуть — мабуть, розуміють, що ці кадри взагалі мають дуже опосередковане відношення до журналістики. А вони ж стараються, як можуть: з моменту оголошення початку економічного співробітництва з Росією, місцеві ЗМІ кожного дня витягують на світ різноманітні підприємства на окупованій території, які вже давно не працюють, але теоретично можуть щось поставляти до РФ. Так, цього тижня під час чергового форуму в Донецьку за участю росіян та представників Південної Осетії донецькі журналісти гучно рекламували ковбасу з Єнакієвого, а луганські — продукцію Алчевського металургійного підприємства (АМК) та Луганського ливарно-механічного заводу, які належать до “Південного горно-металургійного комплексу”. Правда, перший ледь зміг погасити заборгованість по зарплатні працівникам за кілька років, називаючи це “вдалим інвестуванням”. А керівництво другого зізнається, що змушені віддавати свою продукцію майже задарма, бо немає попиту та і якість не дуже.
Читайте також: Життя в окупації: “перемога” над пандемією, зросійщення шкіл та повернення банківських кредитів
Але не всім щастить потрапити до пулу потенційних експортерів. Наприклад, завод “Донецьккокс”, частково вивезений в Росію ще у 2014 році, зараз просто ріжуть на метал. Бо цей металобрухт потрібний для роботи електроплавильного цеху колишнього “Юзівського МЗ”, що вже рік як увійшов до складу Донецького металургійного заводу. Здається, справа у металургів в окупації не дуже, якщо для тримання на плаву одного підприємства доводиться перетворювати на брухт інше. Але ще гірше те, що на території таких підприємств дуже часто залишаються небезпечні речовини, які без належного контролю можуть потрапити в ґрунт та воду. Хоча екологією там не дуже переймаються. Проте швидко знаходять винних у будь-якому екологічному негаразді. Неприємний запах питної води, який вже тиждень відчувають мешканці кількох населених пунктів Донбасу по обидва боки лінії фронту, окупаційна влада безапеляційно назвала свідомою диверсією та терористичним актом України проти “непокірних мешканців республіки”. Хоча українська влада вже з’ясувала, що до цього не має відношення ні видобуток сланцевого газу, про який традиційно почали розганяти сенсаційні повідомлення представники ОПЗЖ, ні будь-яка інша навмисна дія. На разі, ситуація з водою вже нормалізувалася, а спеціалісти намагаються з’ясувати, чому стали можливі техногенні порушення на очисних спорудах Харківської області, через що у воді Сіверського Донця знайшли перевищення по деяких показниках.