Здається, окупаційна влада останнім часом вже не контролює власну фантазію: щоб розібратися, на які страшні події очікують в “республіках”, треба добряче висушити собі мізки та відмовитись від традиційної людської логіки. Майже всі ЗМІ та пабліки на неконтрольованій території цього тижня вибухнули сенсаційною інформацією: начебто ЗСУ планує серію терактів в Горлівці, Ясинуватій, Донецьку та Докучаєвську. За даними розвідки так званої “народної міліції ДНР”, українські військові якимось чином масово опиняться в самому центрі “республіки”, отримають доступ до ліній електропередач, трансформаторних підстанцій, водо- та газогонів. Причому виглядатимуть українські диверсанти буцімто як російські та “ДНРівські” солдати. Щоправда, як саме вони маркуватимуть свою належність до окупаційних військ, не зрозуміло, адже окупанти, як відомо, часто воюють взагалі без розпізнавальних знаків. Певно, українські “терористи” мали б тримати в руках триколори, чи, наприклад, голосно співати гімн Росії. Питання ідентифікації важливе, адже за словами донецьких пропагандистів, терористичні дії мали фіксувати знімальні групи. Таким чином, як стверджують “розвідники ДНР”, Україна отримала б докази російської агресії в міжнародних організаціях.
Налякані мешканці непідконтрольних територій може й сприймуть на віру це нагромадження химерних фактів. Але більшість все ж не змогла уникнути питань: а навіщо, власне, все так ускладнювати? По-перше, українська влада давно вже має безліч різноманітних доказів російської агресії, які або представлені, або готуються для презентації на міжнародному рівні. По-друге, відзняти подібні відеоматеріали логічніше та безпечніше було б на підконтрольній території України, куди б за сценарієм пробралась російська ДРГ. Ну і втретє, чи не означає цей вереск про міфічний наступ “кінодиверсантів” те, що окупанти самі готують подібні провокації на території “республік”, щоб потім звинуватити в цьому Україну? Тим більше, що українська розвідка попереджала про можливі провокаційні обстріли цивільного населення під час купань на Водохреща окупаційними військами в ОРДіЛО, на вірогідність чого вказували певні підготовчі дії.
Читайте також: Гра у псевдопацифізм
Також тривожною можна назвати інформацію нашої розвідки щодо повільного витоку аміаку на хімічному заводі “Стирол” в окупованій Горлівці. Кілька місяців тому там відновилася робота у кількох цехах: для можливого експортування в Росію розпочалося виробництво фарб. З початку бойових дій з заводу начебто вивезли увесь аміак, але для відновлення виробництва відповідні ємності були наповнені знов. За цей час вони, можливо, вже втратили свою герметичність, що стає причиною повільного витоку небезпечної хімічної речовини. “14 січня в окуповану російськими військами Горлівку на ЧАО “Стирол” доставлені ємності з аміаком, з яких через порушення герметичності відбувається виток у повітря отруйними речовинами”, – сповістило Головне управління розвідки. У відомстві вважають, що це може стати не тільки причиною екологічного лиха, а й приводом для звинувачення України у диверсії.
Після цих заяв Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ на Донбасі спробувала дізнатися про можливі порушення, але після візиту зафіксувала “спокійну ситуацію” на заводі “Стирол”, не вказуючи, чи підтвердився взагалі факт завезення аміаку з Росії. Втім, спостерігачі наголошують, що продовжують уточнювати інформацію про можливий витік хімікатів. Тому варто зауважувати, що права та можливості цієї місії в умовах окупації вкрай обмежені. Наприклад, координатор Робочої групи з гуманітарних питань від ОБСЄ Шарлотта Реландер на цьому тижні три дні провела на окупованій території Донеччини з робочим візитом, під час якого зустрічалася з різноманітними представниками тамтешньої “влади” і навіть з рідними тих, хто засуджений на вільній частині України. Але Реландер так і не потрапила до жодного полоненого чи заручника, що утримуються в катівнях незаконних угруповань та потребують допомоги і втручання міжнародних організацій.
Читайте також: Чому Путін може вторгнутись в Україну та який вихід є у Заходу
Ще одним приводом для широкого публічного обговорення стала чергова заява російських політиків про можливе визнання “ЛНР” та “ДНР” Росією. Слідом за депутатом Держдуми Казбеком Тайсаєвим, про визнання “республік” заговорили й інші представники КПРФ. На цьому тижні вони внесли у Держдуму проєкт постанови, який планується розглянути у лютому. “Таке визнання створить підстави для забезпечення гарантій безпеки та захисту народів від зовнішніх загроз та реалізації політики геноциду щодо жителів республік, а також для зміцнення міжнародного миру та регіональної стабільності відповідно до цілей та принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй та започаткує процес міжнародного визнання обох держав”, – заявляють депутати, маючи на увазі під “державами” окуповані Росією частини Луганщини та Донеччини.
Ця заява моментально розв’язала язики експертам різного калібру. “Росія, при визнанні ЛНР та ДНР, може зробити спеціальну заяву, що визнає їхній суверенітет відповідно до радянських адміністративних кордонів, – завив головний редактор російського видання “Національна оборона”, директор Центру аналізу світової торгівлі зброєю Ігор Коротченко. – Тобто Україна має вивести війська на свою територію з тієї частини Донбасу, де ЗСУ зараз знаходяться де-факто незаконно”. Але перший заступник голови комітету Держдуми у справах СНД, євразійської інтеграції та зв’язкам з співвітчизниками Костянтин Затулін пояснив, що визнання “ДНР” та “ЛНР” суперечило б Мінським угодам — саме тому цього й досі не сталося. І не відомо, чи Росія взагалі зараз готова на цей крок.
І поки “експерти” змагаються у красномовстві щодо прихильності Росії, епідеміологічна ситуація з розповсюдженням COVID-19 погіршується зокрема й на окупованій території. Невчасне забезпечення вакцинами широких мас населення призвело до того, що чергову хвилю пандемії вони зустріли майже незахищеними. Щоб це не дуже впадало в очі, офіційні джерела зазвичай навіть не наводять статистику щодо вакцинації. А ось масштаби інфікування приховувати вже не вдається. На цьому тижні на окупованій Луганщині зафіксували спалах захворюваності у кадетському корпусі у Алчевську, де підлітки перебувають цілодобово у тісному контакті. Неможливо приховати й катастрофічну нестачу медичних працівників. І зрозуміло, чому інформація про начебто відправлення донецьких та луганських лікарів у Казахстан разом з “миротворцями” підняла хвилю обурення: у більшості населених пунктів ОРДіЛО пацієнтам скасовують планові операції, відмовляють навіть у консультаціях чи госпіталізації в екстрених випадках — і саме через відсутність спеціалістів.
Читайте також: Як у Польщі сприйняли нічну кібератаку на українські сайти
Втім, в Донецьку, як завжди, є час для свята. Наприклад, з 1 лютого там стартує архітектурний конкурс на кращу проєктну пропозицію щодо зовнішнього виду об’ємно-просторової композиції “Донецьк — місто-герой”. Це пафосне звання, до речі, окупаційна влада призначила місту у серпні 2017 року, бо керівництву бойовиків кортіло таким чином відчути свою причетність до подій 80-річної давнини і відчути себе не загарбниками, а визволителями. Тепер цей факт буквально “зацементують”: у стелах та композиціях, що мають з’явитися на розграбованих та понівечених вулицях міста.