Нечуваний бум експорту продукції з “народних республік” до Росії, про який нещодавно оголосили ватажки окупаційної адміністрації, триває. Але цього тижня це були вельми специфічні товари та послуги. Наприклад, до Санкт-Петербургу урочисто “експортували” портрет покійного ватажка “ДНР” Олександра Захарченка — саме такий стінопис на минулих вихідних прикрасив одну з будівель “північної Пальміри”. Щоправда, знаходилась вона не десь поблизу Петергофу, а на околиці — у селищі Мєталлострой, що входить до складу міста. Ініціатором “культурного обміну” виступили представники організацій “Оплот” та “За правду”, які запевняють, що мешканці Петергбургу теж були не проти, хоча жодного опитування суспільної думки, звісно ж, не проводилося.
Ще одним подарунком братам-росіянам від вдячних мешканців окупованих територій виявилася… донецька красуня. Дівчину з Донецька, Діану Алєксашкіну, котрій навесні надали титул “Юної краси Донбасу-2021”, відправили на показ моди російського кутюр’є Слави Зайцева. Там вона отримала ще гучніший титул “Світова руська красуня-2021”. Донецькі ЗМІ вибухнули передовицями про “сенсаційну” міжнародну перемогу (читай — про визнання!) “ДНР-івської дівчини”, хоча насправді Алєксашкіна перемогла у федеральному конкурсі серед моделей Слави Зайцева, який заледве можна вважати значущим у самій Росії, не кажучи вже про світовий масштаб.
Читайте також: У пошуку золота
Через нестримне бажання пропагандистів “ЛДНР” заявити про неймовірні досягнення “республік” подібні комічні ситуації трапляються регулярно. Приміром, нещодавно у “ДНР” урочисто зафіксували “таксофонний рекорд”, який полягає у тому, що з 2019 року на вулицях Донецька встановили аж 100 таксофонів — тих самих, про які у розвиненому світі забули ще кілька десятиліть тому. Але постійні перебої з мобільним зв’язком, постачальники котрого працюють у “ЛНР” та “ДНР” на захопленому обладнанні українських операторів, змушують мешканців “республік” повертатись у минуле. Ну а місцева влада з гордістю заявляє, що “таксофони стають все більш популярними серед населення”.
Також на цьому тижні до Росії, а точніше, до партії “Єдина Росія” з ОРДіЛО “експортували” першу сотню чиновників. На форумі у Донецьку представники Росії сповістили, що вже видали першу сотню партійних квитків, більшість з яких призначалися “еліті” так званих “ДНР” та “ЛНР”. Процес збору заяв на окупованій Донеччині розпочався ще у липні, на Луганщині — у вересні, і був обумовлений участю мешканців ОРДіЛО з російськими паспортами в виборах до російської Думи. Процес отримання партійних квитків супроводжувався схвальними виступами чиновників в пресі, в яких наголошувалося на “великій довірі” з боку Москви, яку вони намагатимуться не змарнувати.
Читайте також: Die Welt: Неоімперіалізм Путіна потребує відповіді
Триває війна і на культурному фронті. Так, на цьому тижні українська омбудсменка Людмила Денісова звернулася до Офісу Генерального прокурора із проханням відреагувати на факти спотворення історії в навчальних закладах окупованого Донбасу. Йдеться про низку тамтешніх підручників, зокрема з “історії Донбасу”, у яких учням накидають маніпулятивну теорію про належність їхнього краю до “русского мира”. Тимчасом окупаційна влада демонструє неабияку впевненість в тому, що агресивна пропаганда, вкупі із атмосферою страху і несвободи, забезпечує їм належну підтримку населення.
Так, днями Денис Пушилін заявив, що готовий провести “референдум” ще раз, за участі спостерігачів та журналістів, оскільки вірить, що “громадяни республіки” знову зроблять “правильний вибір”. Мовляв, з боку України вони бачать лише “снаряди, кров та руйнування”, а з боку Росії — “підтримку та майбутнє”. Пушилін часто запевняє, що мешканці “ДНР” вже “втомилися від війни”, але поряд з цим наголошує, що “у випадку наступальних дій з боку Києва” він буде офіційно звертатися до Москви. А цього тижня до його потенційних адресатів додалася ще й Білорусь, чий самопроголошений президент Аляксандр Лукашенка нещодавно пообіцяв, що не залишиться осторонь, якщо ситуація на Донбасі загостриться.
Читайте також: Стратегічні суперники
Для створення відповідного інформаційного фону для подібних заяв, весь інформаційний простір окупованих територій на цьому тижні був заповнений не тільки свіжими прикладами “порушень з боку ЗСУ”, а й спогадами різного роду експертів та свідків про події минулих років. Для збільшення емоційного напруження, в ефірі “республіканських” телеканалів з’являються розповіді виховательок дитячих садків, котрі розповідають, як під час активних бойових дій ховали дітей у бомбосховищах,“ветерани” згадують про жахіття війни, а колишні засуджені, які повернулися додому під час обмінів — про “катування” в українських тюрмах. Так, колишній в’язень Володимир Грубник в інтерв’ю місцевим каналам заявив, що бачить “інформаційно-психологічну роботу українських спецслужб” щодо бойовика Андрія Косяка, якого ще у жовтні затримали українські військові. Тоді у “ЛНР” заявили, що “ЗСУ викрали члена Спеціального центру контролю та координації припинення вогню (СЦКК)”, намагаючись добитись звільнення Косяка чи принаймні роздмухати скандал. Проте переконати міжнародну спільноту у тому, що Косяк — мирна і ні в чому не повинна людина, їм не вдалося. Та й схоже, що для окупантів він корисніший в якості “жертви ЗСУ”, котру можна використовувати для пропаганди. Принаймні, згаданий Грубник запевняв, що Косяк – “нормальний чоловік, який воював”, а відтак, психологічний тиск українських “катів” йому, мовляв, “до одного місця”.
Що стосується пандемії COVID-19, котра буяє на окупованих територіях, то агітувати за вакцинацію там почали лише нещодавно — після надходження партії російської експериментальної вакцини “Спутнік Лайт”. Раніше окупаційна влада обмежувалася закликами мити руки та дотримуватись соціальної дистанції. Тепер на окупованій Луганщині ввели обов’язкову вакцинацію для медиків, соціальних працівників, людей з хронічними захворюваннями. Втім, експорт з Росії ще й не так впливає на життя “народних республік”. Наприклад, консультант магазину елітного алкоголю у Донецьку розповів, що російська продукція серйозно змінила смаки містян. “На полиці алкомаркетів прийшли Казань, Ставрополь Краснодар, Нижній, Архангельськ і Омськ з Ленінградською областю” – розповів він, запевняючи, що місцеві поціновувачі вже розпробували цю горілку, хоча раніше вони полюбляли якісні напої українського та іноземного виробництва. Натомість культурний експорт з Росії користується у “республіках” меншим попитом. Приміром, російська комедіантка Єлєна Воробєй була засмучена, що квитки на її концерт, запланований у Луганську, не розкупили. Тож довелося столичній зірці виступати у луганському ресторані з символічною в наш час назвою “Корона”.