Останні дні були важкими для всієї України. Як на вільних, так і на тимчасово окупованих теренах люди жили в очікуванні важливих рішень на вищому рівні, побоювалися військового загострення, переживали за долю своїх родин. І попри інколи протилежні інтерпретації подій та очікування, пересічні громадяни обговорювали здебільшого свої плани у разі наступу. Хоча, звісно, відповіді на головне питання — хто саме і на кого наступатиме — по обидва боки лінії фронту різнилися кардинально.
Якщо мешканці вільних регіонів України сперечалися, чи можливе повномасштабне вторгнення Росії найближчим часом, то в окупації завмерли в очікуванні рішення Владіміра Путіна про визнання незалежності “народних республік”. Нагадаємо, звернення із відповідним проханням депутати російської Державної Думи ухвалили 15 лютого. Ватажок донецьких бойовиків Денис Пушилін привітав таку турботу, але зізнався, що, мовляв, ми фактично нічого не вирішуємо, тому “з розумінням та повагою поставимося до будь-якого рішення найвищого керівництва Російської Федерації”. Втім, жодної розв’язки на цей час так і не відбулося: Путін “взяв до уваги” звернення, але через прессекретаря Дмітрія Пєскова передав, що для нього в пріоритеті залишається “реалізація Мінського комплексу заходів”. Соціальні мережі одразу вибухнули з цього приводу. “Путін — агент Києва”, – жартома звинувачували президента Росії ті, хто чекав від нього швидкого визнання.
Читайте також: Життя в окупації: “український наступ”, омріяна зброя та продукти для “блокадників”
Але головною “родзинкою” є те, що згідно з “конституціями” невизнаних “ЛНР” та “ДНР” їхні межі простягаються не лише на ОРДіЛО, а на всю територію Луганщини та Донеччини. Про це не забувають і у Росії. “Референдум 2014 року звертався не тільки до окремих районів Донецької та Луганської областей, а до всього Донбасу”, – нагадав голова комітету Держдуми у справах СНД Лєонід Калашніков. Таким чином, визнання “республік” дало б Росії формальний привід для військового захоплення нових територій Донбасу.
Але вочевидь у Москві мають інший план, початок реалізації якого ми побачили саме на цьому тижні. В рамках цього плану пропагандисти “призначили” агресором українську армію. Для цього розгорнули інформаційну підготовку до провокацій: ще у вівторок керівництво “ДНР” заявило, що медичні та освітні заклади ОРДіЛО начебто внесені у список вогневих цілей для знищення силами ЗСУ у випадку їх наступу. І вже зранку у четвер всі інформаційні ресурси, контрольовані бойовиками, почали фонтанувати доказами різкого загострення майже по всій лінії фронту. “Воєнкори” (читай — пропагандисти) майже одночасно опинилися в усіх “гарячих точках”, де вже кілька років було затишшя. І навіть власний обстріл дитячого садочка у Станиці Луганській, що знаходиться на території, підконтрольній Україні, вони намагалися подати як акт агресії з боку ЗСУ.
Загострення й справді сталося, але все виглядало, як спланована російська провокація. Ще за добу до цього жодних передумов для збільшення обстрілів чи натяку на наступ з обох боків не було. Водночас окупаційна влада увечері четверга оголосила про можливу евакуацію людей з прифронтових населених пунктів, а зранку п’ятниці стало відомо про перекриття основної траси, яка з’єднує Горлівку та Донецьк. Командир підрозділу “Восток” Олександр Ходаковський зробив публічну заяву: всім, хто хоче знов стати до зброї — бути готовими. “Про дату та місце зібрання я поінформую всіма доступними засобами”, – сказав він, додавши, що має відчуття – цього разу вони точно “перетнуть ту лінію”. Але йдеться, ймовірно, не лише про добровольців. Вже у п’ятницю мешканці ОРДЛО призовного віку мали проблеми під час виїзду в Росію: більшість чоловіків висаджували з автобусів та не пропускали машини на КПП.
Читайте також: Які фейки поширюють бойовики і де фіксували обстріли на Донбасі
Втім, попри істеричні повідомлення, буцімто ЗСУ обстрілюють вже ледве не центр Донецька, того ж вечора у Донецькому оперному театрі спокійно пройшов “гала-концерт русского романса". Чомусь ані виконавці, зокрема з Росії, ані публіка не побоялися, що “фашисти” з української армії прицільно розстріляють цей осередок культурного життя “республіки”. Можливо, тому що місця і часові рамки для російських провокацій були визначені заздалегідь?
Відбувалися й інші зміни в житті населення ОРДіЛО. На цьому тижні, наприклад, в Донецьку встановили нові вимоги до виготовлення посвідчень працівників “держструктур” – тепер там мають бути голографічні позначки, захисні нитки та приховані зображення. Мабуть, окупаційна влада втомилася від масової фальсифікацій “корочок”, а також побоюється, що “диверсанти” з намальованими посвідченнями розхитають сувору дисципліну в чиновницьких колективах. Також майже у всіх містах окупованої Донеччини анонсували підвищення вартості проїзду у комунальному транспорті. В Горлівці, Донецьку, Харцизьку, Іловайську, Зугресі з 1 березня пасажирам доведеться платити вже не 14, а 18 рублів.
Читайте також: Де закінчується Росія?
А у Макіївці, де вибухнув корупційний скандал, змінилося керівництво. Окупаційна влада відсторонила заскоченого на “нечистих справах” Серія Голощапова і призначила мером Владислава Ключарова. Звісно, ні про які вибори не йшлося — мовляв, звикайте, саме так зараз виглядають “демократичні засади самоврядування” по-донецьки. Не побільшало законності й в інших сферах тамтешнього життя. На цьому тижні у “ДНР” засудили до 10 років ув’язнення “українського шпигуна”, який ремонтував оргтехніку в різних підрозділах “органів влади”, і водночас, як стверджують в “МГБ”, передавав данні українським спецслужбам. Звісно, що про неупереджене розслідування в подібних випадках не йдеться. А ось про катування та шантаж — майже завжди. Тож не дивно, за роки окупації з’явилася величезна кількість “шпигунів”, які винні тільки у тому, що мають слугувати прикладом для залякування населення.