Росія нарешті привезла на окуповану нею територію вакцину від COVID-19. Щоправда, попри обіцянки “гуманітарна допомога” знов складається з вакцини “Спутнік Лайт”, котра користується мінімальним попитом у самих росіян та не розрахована на літніх людей. За повідомленням окупаційної влади, на окуповану Донеччину доставили 290 тис. доз, а Луганщині виділили 190 тис. Це фактично стало початком вакцинальної кампанії у “народних республіках”, хоча в усьому світі вона вже триває майже цілий рік! Для порівняння, на вільній території Донеччини двома дозами вакцин вже щепилися понад 403 тис. мешканців і щодоби до них додається понад як 12 тисяч вакцинованих. Проте населення окупованої Донеччини та Луганщини, яке кілька місяців потерпало від наймасштабнішої на цих територіях хвилі COVID-19 взагалі без жодної можливості щепитися, вибору не мають. Тому що бажання вакцинуватися на вільній території України для спеціальних комісій окупантів не є причиною надання перепустки для виїзду з “республік”. Хоча на минулому тижні Україна оголосила, що готова щепити своїх громадян з окупації прямо на КПВВ.
Але здається, такі дрібниці, як масове щеплення, не дуже хвилюють тамтешніх “лідерів думок”. Бо їм, на відміну від пересічних мешканців, вдалося щепитися в самій Росії, або ж за спеціальними списками на території ОРДіЛО. Так, відома донецька пропагандистка Майя Пирогова нещодавно повідомляла своїм читачам, що захворіла, але завдяки щепленню перенесла COVID-19 легко. Але водночас вона поширювала конспірологічну теорію про небезпеку поширення бактеріологічної зброї, яку, звісно ж, вороги прагнуть випробовувати на Донбасі. Мовляв, вона точно знає, що в Україні працює цілих 16 лабораторій, щоб “заражати народ Донбасу” з метою його “геноциду”. Виходить, що й у спалаху COVID-19 на окупованому Донбасі винна не країна-окупант, котра не поспішає ділитися вакцинами з “ЛНР” та “ДНР” і не дозволяє Україні та міжнародним фондам надати можливість місцевим мешканцям щепитись — тобто отримати єдиний доказовий засіб зупинити пандемію.
Читайте також: Чорне місто
З різних населених пунктів захопленої території повідомляють, що почастішали випадки масштабних ДТП, пов’язаих із пересуванням військової техніки по вулицях. Але на тамтешніх автомобілістів чекає ще одна біда. За неофіційною інформацією, слідом за зміною номерів на автівках варто очікувати ще й масової заміни українських водійських прав на документи “місцевого взірця”. Чого більшість, звісно ж, робити не дуже хоче. Просто тому, що українські посвідчення визнані на міжнародному рівні, а ось що робити з “папірцями” невизнаних “республік”, невідомо. Користувачі соцмереж повідомляють, що на окупованій Луганщині вже видають нові документи тим, у кого сплив термін дії старих посвідчень. При тому українські посвідчення, звісно ж, відбирають.
Продовжується парад неймовірних економічних рекордів, про які окупаційна влада заявляє для демонстрації вдячності за новий російський закон, який дозволяє експортувати продукцію з “ЛНР” та “ДНР” на однакових умовах із російськими постачальниками. Так званий “голова Мінагропрому ДНР” Артем Крамаренко відзвітував, що Донецьк планує експортувати до Росії цілих 5 тис. тонн муки, 40 тис. тонн ячменю та 30 тис. тонн фуражної пшениці. А головне, “ДНР” нібито виростила стільки кукурудзи, що була змушена констатувати: стільки вони не з’їдять, бо її кількість перевищує потреби місцевого населення в кілька разів. Залишається сподіватися, що в Росії їдять качани більш активно, бо інакше не зрозуміло, куди подіти понад 100 тис. тонн кукурудзи, яку для чогось (ще до прийняття згаданого закону) рясно засіяли донецькі аграрії. Донецькі чиновники сподіваються й на ще один прорив у сільському господарстві, а саме на зменшення залежності від зовнішніх поставок олії (з “ЛНР” та Росії) і здешевити її для споживача. Щоб не купувати продукт у більш успішних луганських аграріїв, у Донецьку анонсували відкриття “першої лінії” з виробництва олії. Щоправда, ніякого дефіциту олії у “ДНР” і не було, оскільки всі ці роки її виробляли у самому Донецьку.
Не менш сенсаційно прозвучала інформація про співробітництво “ДНР” та Сирії, котра, мовляв, забезпечить “республіку” фосфатами для виробництва власних добрив. І ось тоді неймовірні врожаї шахтарської кукурудзи та соняшника точно можна буде імпортувати по всьому світу. В соцмережах ця заява стала приводом для мемів та жартівливих коментарів на кшталт “Оце так перемога! Дивіться, українці, як ми можемо! А ось ще з Придністров’я та Абхазії товари повалять — ото заживемо!”
Читайте також: Осліпити ворога
Звісно, оголошений “розквіт економіки” тягне за собою підвищення попиту на кваліфіковані кадри. Але щоб не зізнаватися у їхньому величезному дефіциті, який відчувається на окупованій території вже давно, Денис Пушилін заявив, що “ДНР” готова приймати на роботу спеціалістів “з території, яку контролює Україна”. За словами Пушиліна, коли “народні республіки” досягнуть належного рівня добробуту, можна буде поговорити й про допомогу мешканцям всієї “Новоросії”, про яку, як запевняє ватажок бойовиків, ніхто не забув… Одним словом, мешканці Одеси чи Дніпра навіть не розуміють, скільки вони втратили, не приєднавшись 2014 року до таких перспективних “молодих держав”, як “ДНР”.
До того ж, на окупованому Донбасі розвивається не лише аграрний сектор, але й сфера високої моди. Наприклад, донецькі швачки не просто слідують світовим трендам, а й навіть випереджають їх. Так, одна донеччанка розповіла місцевому телеканалу, як здивувалася, побачивши у свіжому італійському журналі мод пальта з бахромою від Christian Dior: майже ідентичні моделі презентували у Донецьку у колекції “Вогні великого міста” задовго до того, як їх показали якісь там французи. Мовляв, ще треба розібратися, чи не крадуть вони ідеї у передових донецьких кравчинь, користуючись тим, що в успішній, але невизнаній “республіці” є великі проблеми із визнанням авторського права. Останнім виправдовують і те, чому у “ДНР” так мало видавництв, а ті, що є, випускають книги накладом не більше 100 примірників. Тамтешня видавчиня Наталя Чернецька скаржиться, що без міжнародного стандартного книжкового номеру ISBN не виходить потрапити навіть на російський книжковий ринок.
Широким зовнішнім та внутрішнім зв’язкам “молодих республік”, звісно ж, заважає Україна. Наприклад, знаменитий Путилівський міст в Донецьку, зруйнований окупантами сім років тому, щоб відрізати шлях з аеропорту до міста, відновлювати не збираються. “Ми зробимо це обов’язково. Потім”, – пояснив самопроголошений мер Донецька Олексій Кулемзін. Поряд із цим, на вільній території Донбасу за ці роки відновили майже всі стратегічні логістичні об’єкти, що постраждали під час військових дій. Тимчасом окупанти поставили хрест й на пасажирських перевезеннях з Донецька залізницею. Пушилін, який ще недавно обіцяв відновлення потягів до Москви та Криму, зізнався на цьому тижні, що використання залізничного вокзалу для донеччан так і залишиться мрією, яка не збувається. Чому? Бо він впевнений, що Україна обстрілюватиме цивільні потяги на всьому маршруту. А щоб мешканці Донецька не так сумували, у міському парку поставили новий атракціон, який привезли з Росії в якості гуманітарної допомоги. Однак, невелике та не дуже сучасне колесо огляду, яке в народі називають “чортовим колесом”, донеччан не вразило. Особливо, коли його кабінки пофарбували в кольори прапору “ДНР”, що викликало масу жартів та іронічних пояснень.