Життя після щеплення

Постійна нудота й головний біль, у горлі – наче голок наковтався. Від високої температури втрачаєш свідомість, інколи виникають галюцинації за мотивами фільму жахів «Чужий». «Однозначно – кір», – каже фельдшер. «Швидка» мчить нічним містом, чую перемовини по рації: з’ясовують, яка лікарня погодиться мене взяти. Нарешті – приймальне відділення, короткий огляд, ліжко, укол, крапельниця. Вранці мені сказали, що житиму. Це не творчий вимисел. Один із авторів цих рядків у 1996 році захворів на кір. Як і Антонові Тищенку з Краматорська, мені тоді було 17. Але я підхопив заразу в студентському гуртожитку, йому ж увели збудник під час позапланової добровільно-примусової вакцинації, яка, на переконання функціонерів Міністерства охорони здоров’я (МОЗ), мала б захистити Антона від цієї небезпечної хвороби. Та за кілька годин після ін’єкції він помер. Вірогідно, відчувши перед тим усі симптоми, що і я 12 років тому. Втім, згідно з програмою вакцинації від кору та краснухи, яку проводить МОЗ під патронатом Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), UNICEF і низки інших поважних організацій, до кінця цього року я теж мушу отримати свою дозу щеплення. Попри те, що випадки повторного зараження цими хворобами практично дорівнюють нулю. Попри те, що вакцина (про це відверто попереджає її виробник), може викликати побічні ефекти, які загрожують інвалідністю і навіть смертю.

 

 

Минулого понеділка Міністерство охорони здоров’я припинило щеплювати вакциною від кору і краснухи та почало її вилучати. Загибель Антона Тищенка розслідує прокуратура, походження підозрілого препарату за дорученням Президента вивчає Служба безпеки України. Тим часом кількість можливих жертв протиінфекційної кампанії неухильно наближається до сотні. 83 з них – діти, частина – в реанімації, в 11-х підозрюють тромбоцитопенію. Себто незгортання крові. Один юнак, як згадувалося вище, помер. Медичні функціонери досі відмовляються визнати, що смерть хлопця та захворювання інших людей безпосередньо пов’язані з вакцинацією. Не зважаючи на те, що всім постраждалим стало погано невдовзі після уколу.

 

«Швидше за все, діти потрапили до лікарні не через побічні ефекти щеплення, а внаслідок інших хвороб, – каже заступник міністра охорони здоров’я Микола Проданчук. – Можливо, то була застуда. Офіційна ж причина смерті школяра з Краматорська – інфекційнотоксичний шок, і він викликаний не щепленням». Тиждень не ставить під сумнів компетентність чиновника. Однак цікаво, чи не міг викликати той самий шок послаблений штам вірусу з роду морбіллівірусів із родини параміксовірусів, який міститься в комбінованій вакцині проти кору та краснухи виробництва індійської компанії Serum Institute of India Ltd, котру ввели краматорському школяреві Антонові Тищенку? Тромбоцитопенія не є тим побічним ефектом, про який попереджає фірма-виробник? Кампанію зі знищення кору та краснухи в Україні розпочато під егідою ВООЗ в межах боротьби з цими недугами в Європі. «Ми взяли на себе зобов’язання перед світовою спільнотою якісно й у відведені терміни провести вакцинацію, – заявив незадовго до «вакцина-гейту» очільник українського МОЗ Василь Князевич. – Адже Україна нині – джерело інфекцій для Європи». У 2006 році, під час останнього спалаху краснухи та кору, на ці хвороби захворіли 45 тис. українців, померли п’ятеро. На сьогодні, за приблизними даними, тільки 14% українців не мають імунітету до цих хвороб. Тобто майже 6,5 млн людей.

 

Кількість тих, хто ризикують захворіти, невпинно зменшується – вітчизняні лікарі методично проводять щеплення власними силами, з бюджету виділяють чималі суми на закупівлю вакцини провідних європейських виробників. Із початку травня, коли стартувала кампанія під егідою міжнародних організацій, індійську вакцину ввели 60 тис. людей, переважно підліткам. Враховуючи динаміку ускладнень, «не пов’язаних зі щепленням», серед тих 6,5 млн українців ризикують потрапити на лікарняне ліжко щонайменше 10 тис., 1 тис. можуть захворіти на тромбоцитопенію та близько 100 помруть.

 

ФОТО: GETTY IMAGES

 

 

Боротьбу з інфекціями на території нашої країни регламентує Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Є також наказ МОЗ №48 від 3 лютого 2006 року. Останній документ регулює проведення щеплень. Щодо вакцинації від кору та краснухи, за наказом дозволено щеплювати чи моновакциною (від кожної хвороби окремо), чи тривакциною (від кору, паротиту та краснухи). Цьогорічний препарат під вимоги документа не підпадає. Крім того, наказ №48 передбачає лише дворазову вакцинацію. Більше – небезпечно для здоров’я, вважають фахівці. Також не варто робити щеплення, коли ви вже хворіли на кір та краснуху. Однак розпочинаючи «антизаразну» кампанію, чиновники МОЗ забули про існування документа, продукованого власним-таки відомством і, до речі, обов’язкового для виконання. В Міністерстві наполягають: якщо вам ще не виповнилося 30 років, ви зобов’язані пройти щеплення від кору та краснухи, навіть коли вам робили його раніше. При цьому пояснюють: вакцинація у нас взагалі-то добровільна, проте в межах цієї кампанії – обов’язкова. «З одного боку, батьки можуть відмовитися від щеплення своїх дітей, але з іншого – дитина без вакцинації не зможе відвідувати навчальні заклади», – сказала заступник головного санітарного лікаря України Людмила Мухарська. Вона вважає, що нещеплена дитина може заразити інших. Навіть тих, хто мають імунітет – якщо йти за логікою пані Мухарської. Погроза медика виявилися вагомішою за Конституцію, яка гарантує вільний доступ до освіти. Зокрема, по всій країні дитячі садки відмовлялися приймати дітей без щеплення. Втім, останнє мало стосується кампанії проти кору та краснухи, оскільки до неї залучені тільки дівчата й хлопці віком від 16 до 29 років. Закон «Про захист населення від інфекційних хвороб» забороняє від кору та краснухи, не проходила експертизу Державної служби сертифікації лікарських засобів. Але ці припущення були спростовані. «Зараз я тримаю в руках документ, датований 18 квітням 2008 року й підписаний головою держслужби Соловйовим, – запевнила пресу заступник головного санітарного лікаря України Людмила Мухарська. – В ньому сказано: «вакцина Serum Institute of India Ltd для профілактики кору та краснухи відповідає показникам якості». Цікава деталь: за словами голови комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяни Бахтєєвої, безіменну вакцину в Україну ввозили згідно з наказом Кабінету Міністрів від 27 лютого 2008 року №348-р. Себто  озпорядження ввозити препарат віддали на півтора місяці раніше, ніж відповідний орган його дослідив на предмет відповідності вітчизняним стандартам якості й, головне, безпеки здоров’ю громадян. Можливо, автори цих рядків мало петрають у таких питаннях, але, напевне, спочатку треба було дослідити вакцину, а вже потім давати «добро» на її використання в Україні. Принаймні, так було б логічніше. Інакше навіщо везти в країну мільйони ампул речовини (яку важко й недешево зберігати), якщо не знаєш, чи придатна вона для застосування. Звісно, навряд чи ВООЗ та UNICEF закупили б нам вакцину, ретельно не вивчивши всі її властивості. Тож, припустімо, що український уряд також довіряв цим міжнародним авторитетним структурам і розглядав сертифікацію препарату вітчизняними державними органами швидше як формальність. А трагічні наслідки від щеплення можна було б списати на недбалість місцевих лікарів, які не дотримались усіх правил використання вакцини. Та нагадаємо, що «антизаразна» кампанія мала початися ще в 2007 році, коли, якщо вірити повідомленням преси із посиланням на прес-службу МОЗ, завезли 5 млн доз щеплень від кору та краснухи. Що то була за вакцина, ким і коли сертифікована та де вона зараз – про це чиновники мовчать.