Життя після Ради

Смішно, тому що всім було відомо, що колись «неадекват» був депутатом Верховної Ради. Але таке карколомне падіння швидше виняток, ніж правило, і тому ми звернулися до деяких колишніх нардепів з метою дізнатися, чим вони займаються зараз. Хоча в кулуарах Парламенту часто можна зустріти екс-нардепів, які тиняються із заклопотаним і серйозним виглядом. Їм здається, що вони й досі вирішують важливі справи.

 

Першим ми знайшли, регіонала Олега Калашникова, який не потрапив у виборчі списки своєї партії до Парламенту шостого скликання із-за інциденту, пов’язаного з побиттям знімальної групи СТБ.

 «Я керівник громадської організації «Загальновійськовий союз України», що налічує 150 тисяч членів, – по-молодецьки каже він, очевидно не відійшовши від звичної для політика звички видавати бажане за дійсне. – Залишаючись членом Партії регіонів, я впроваджую в життя всі наші програми і настанови».

Калашников додав, що не сердиться на своїх однопартійців, і цілком комфортно почувається поза ВР. Адже «нинішній Парламент робить багато кроків, абсолютно непотрібних і не направлених на захист простих громадян». А про те, що він не потрапив у список, каже: «Все це політика». Начебто сам політикою не займався.

 

Євген Жовтяк не тільки колишній депутат, але і колишній губернатор Київської області. Відтоді, як залишив ці посади, він став відчувати душевний комфорт. Але нам здається, що він за старою політичною звичкою також дещо перебільшує і насправді «душевний комфорт» екс-губернатор втратив разом із посадою: "Я почуваюся дуже добре, тому що не належу до жодного з трьох олігархічних кланів у Верховній Раді".

 

Жовтяк керує невеличким видавництвом, хоча сам поки нічого не пише. Своє усунення з посади голови Київської обладміністрації він вважає незаконним, і судиться з Президентом. Верховний Суд України ухвалив рішення про відновлення Жовтяка на посаді голови Київської ОГА. Президент відновив його на посаді, і того ж дня усунув. Сьогодні Жовтяк намагається повернути посаду.

 

Антон Кіссе, який був парламентарем у Раді четвертого скликання, після закінчення повноважень «реінкарнувався» в депутата Одеської обласної ради. Там він очолює групу «Регіональні ініціативи», яка налічує 16 осіб. Політик також займається комерційною діяльністю – продає вугілля. Почувається прекрасно.

 

Депутат Верховної Ради п’ятого скликання соціаліст Ярослав Мендусь продовжує політичну діяльність в своїй партії, що опинилася за дверима ВР. Він секретар політради СПУ, керує періодичними виданнями структури, а їх 18. Ярослав Петрович і сам часто публікується на цих сторінках – в основному з критикою чинної влади.

«Сьогодні Ющенко і Тимошенко перетворили Адміністрацію Президента і Кабінет Міністрів на свої передвиборчі штаби, – стверджує Мендусь. – Навіщо йти до Парламенту, який не може цьому протистояти?»

 

 «Після припинення своїх депутатських повноважень у травні 2002 року я забрав свою трудову книжку і пішов з Верховної Ради, – розповідає Ігор Коліушко. – Відтоді почуваюся з кожним днем все краще і краще».

 

Після цього колишній народний депутат був радником Президента Ющенка з правових питань. Коліушко також створив свій Центр політико-правових реформ, який і очолює. Ігор Борисович консультує політиків, але йти до Парламенту не збирається, «оскільки зараз вся політика зводиться до кланових воєн». Депутат каже, що йому часто пропонували повернутися, але він усім відмовляє. Але пан Коліушко забув уточнити назву політсили і номер у списку, який йому пропонували.

 

 

А взагалі в Україні існує 4 офіційно зареєстровані організації, що об’єднують колишніх народних депутатів. Це дві профспілки, Асоціація народних депутатів України і депутатський клуб «Парламент». Президент «Парламенту» Микола Байрак – депутат першого скликання ВР, розповідає: "Я пройшов у ВР по округу, де свого часу депутатом ще до радянської ВР проходив Щербицький у Дніпродзержинську. Другий раз до Парламенту йти не захотів".

 

Після цього Байрак пішов в науку, був депутатом місцевої ради, працював начальником відділу МНС, обіймав посаду першого заступника губернатора Запорізької області. У 2003 році повернувся до Києва, де став відроджувати клуб, який існував з 1999. Байрак говорить, що таким чином розбудовує громадянське суспільство. Взагалі цей клуб є певною барокамерою, де колишні народні опановуються після занурення у глибини законотворчості. Люди, які звикли щось обирати та бути обраними, побудували свою систему управління чимось подібну до системи управління, яка існує в державі. Тут обирається Президент, який водночас із цим є Головою ще однієї структури клубу – Координаційної Ради. Є також просто Рада. Звичайно, є виконавчі органи. Контролювальним органом є Ревізійна комісія. Але найвищим органом управління – Загальні збори членів клубу.

 

«У країні налічується близько двох з половиною тисяч осіб, які пройшли через ВР. Нині в «Парламенті» 305 депутатів, чинних і колишніх», – каже Михайло Чурута. Генеральний директор Клубу. Михайло Іванович – депутат другого скликання. Колишній шахтар, після закінчення депутатського терміну працював у апараті ВР, потім – в Міністерстві фінансів. Під час компанії 2006 року йому пропонували піти у ВР. Відмовився: не влаштовує партійна система виборів.

 

Чурута розповідає, як позаминулого року, після бійки в Київраді деякі її учасники приїхали у клуб. Колишні суперники Ельбрус Тедеєв і Михайло Поживанов зіграли в більярд, після чого вибачилися один перед одним, мовляв, чого це ми, гарячі українські хлопці, – атмосфера доброзичливості клубу перемогла. Чурута зазначає, що інтерес депутатів до «Парламенту» звичайно зростає ближче до завершення терміну. Щоб стати членом клубу, народному обранцю, колишньому або теперішньому, необхідно тільки написати заяву. Випадків відмови ще не було. Останніх членів прийняли перед Новим роком – 15 депутатів ВР п’ятого скликання.